Лю Шаоці
| Лю Шаоці | |
|
刘少奇 |
|
 |
|
| Народився | 24 листопада 1898 Ningxiang City[d] |
|---|---|
| Помер | 12 листопада 1969[1][2][3] (70 років) Кайфен[1] |
| Громадянство/підданство | КНР |
| Діяльність | політик і профспілковий діяч[d] |
| Alma mater | Комуністичний університет трудящих Сходу |
| Посада | President of the People's Republic of China, Chairman of the Standing Committee of the National People's Congress[d] і member of the National People's Congress[d] |
| Партія | Комуністична партія Китаю |
| У шлюбі з | Wang Guangmei[d] |
| Діти | Liu Yuan[d], Liu Yunbin[d], Liu Aiqin[d] і Liu Pingping[d] |
|
|
|
Лю Шаоці (24 листопада 1898, пров. Хунань — 12 листопада 1969) — китайський політик і державний діяч XX століття.
Народився в селянській сім'ї. Здобув педагогічну освіту. У 1919 році — учасник Руху четвертого травня. З 1921 року — член комуністичної партії Китаю (КПК). Один із керівників робітничого руху під час Революції 1925—1927 в Китаї. З 1927 року — член ЦК, з 1931 — Політбюро ЦК КПК. У 1930 році обраний членом Виконбюро Профінтерну, 1934 — головою Всекитайської федерації профспілок. Протягом 1936—1943 років — секретар Північно-Китайського, Центрально-Китайського бюро ЦК КПК, політичний комісар Нової 4-ї армії. Потягом 1943—1956 років — секретар ЦК КПК. У 1949—54 роках — заступник голови Центральної народної урядової ради і заступник голови Народно-революційної військової ради, голова Центрального правління Товариства китайсько-радянської дружби. Протягом 1949—1953 років — віце-голова ВФП. У 1954—1959 роках — голова Постійного комітету Всекитайських зборів народних представників. З 1956 року — член Постійного комітету Політбюро ЦК КПК, заступник голови ЦК КПК. З 1959 року — голова КНР. У 1966 році, в період культурної революції, репресований як один з головних противників політичної лінії Мао Цзедуна. У 1980 році реабілітований.
Джерела[ред. • ред. код]
- Українська радянська енциклопедія : у 12-ти т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
|||||||||||||||||
|
|||||
- ↑ а б Short P. Mao: A Life — Great Britain: Hodder & Stoughton, 1999. — P. 585. — 782 p. — ISBN 978-0-340-60624-7
- ↑ Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118573594 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
