Чжоу Еньлай
| Чжоу Еньлай кит. 周恩來 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1 жовтня 1949 — 8 січня 1976 | |||
| Наступник: | Хуа Гофен | ||
| |||
| 1 жовтня 1949 — 11 лютого 1958 | |||
| Наступник: | Чень Ї | ||
| Народження: |
5 березня 1898[1][2][…] Huai'an Districtd, Huai'an Fud, Q28411809?, Династія Цін | ||
| Смерть: |
8 січня 1976[4][1][…] (77 років) Пекін, КНР[5] | ||
| Національність: | китайці | ||
| Країна: | КНР, Династія Цін і Республіка Китай | ||
| Релігія: | нерелігійність | ||
| Освіта: | Університет Мейдзі, Університет Васеда і Nankai Universityd | ||
| Партія: | Комуністична партія Китаю | ||
| Шлюб: | Deng Yingchaod[6] | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: | |||
Чжоу Еньлай (спрощ.: 周恩来; кит. трад.: 周恩來; піньїнь: Zhōu Ēnlái) (5 березня 1898 — 8 січня 1976) — китайський громадсько-політичний і державний діяч, дипломат, перший прем'єр Держради КНР.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 5 березня 1898 року в Хуайань, провінція Цзянсу, у стародавній чиновницькій родині, видатним представником якої був Чжоу Дуньї (1017-1073, дин. Сун).
З 1919 по 1920 — навчався в Нанькайському університеті у Тяньцзіні.
З 1920 по 1923 — навчався у Франції, де вступив до європейської секції КПК.
З 1923 по 1924 — навчався в Німмеччині.
З 1924 по 1926 — політичний комісар військової академії Гоміндану на острові Вампу.
З 1926 по 1927 — як комісар першого армійського корпусу брав участь у Північному поході Народно-революційної армії.
01.08.1927 — після розриву Чан Кайші з Компартією Китаю, виступив як один із організаторів комуністичного повстання.
У 1928 — на 6-му з'їзді КПК у Москві обраний до політбюро та секретаріату Компартії Китаю.
З 1931 — член ЦВК Китайської Радянської Республіки, політкомісар Робітничо-селянської Червоної Армії Китаю.
У 1936 — виступив посередником після арешту Чан Кайші, забезпечивши припинення громадянської війни та створення єдиного антияпонського фронту.
З 1937 по 1946 — представник КПК при гомінданівському уряді в Нанкіні та в Чунціні.
З 01.10.1949 по 08.01.1976 — Прем'єр Держради Китаю.
З 1949 по 1958 — міністр закордонних справ КНР.
14.02.1950 — підписав Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між СРСР та КНР.
У 1954 — брав участь у Женевській нараді з питань мирного врегулювання в Індокитаї.
З 1956 по 1966 — здійснив ряд тривалих дипломатичних візитів до країн Азії та Африки для налагодження міждержавних відносин.
З 1970 по 1972 — керував практичними заходами, щодо врегулювання міждержавних відносин із США (пінг-понгова дипломатія) та підготовкою китайсько-американського комюніке.
13.01.1975 — оприлюднив на сесії Всекитайського зібрання народних представників програму «чотирьох модернізацій» країни, що була згодом реалізована Ден Сяопіном та Цзян Цземінем.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ Immanuel C.Y. Hsü The Rise of Modern China — 6 — USA: OUP, 2000. — P. 763. — 1136 p. — ISBN 978-0-19-512504-7
- ↑ Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118624385 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ Short P. Mao: A Life — Great Britain: Hodder & Stoughton, 1999. — P. 587. — 782 p. — ISBN 978-0-340-60624-7
Див. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Головченко. Чжоу Еньлай // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чжоу Еньлай // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- Чжоу Еньлай // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
| |||||||||
|
