Чжоу Еньлай
| Чжоу Еньлай 周恩来 | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1 жовтня 1949 — 11 лютого 1958 | |||
| Спадкоємець: | Чень Ї | ||
| Партія: | Комуністична партія Китаю | ||
| Освіта: | Університет Мейдзі і Університет Васеда | ||
| Народження: | 5 березня 1898 Хуайань | ||
| Смерть: | 8 січня 1976 (77 років) Пекін ° рак сечового міхура[d] | ||
| Громадянство: | КНР і Династія Цін | ||
| Діти: | Лі Пен | ||
| Автограф: | 
| ||
| Нагороди: | |||
|
Медіафайли у Вікісховищі? | |||
Чжоу Еньлай (周恩来) (5 березня 1898 – 8 січня 1976) — китайський громадсько-політичний і державний діяч, дипломат.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 5 березня 1898 року в Хуайань, провінція Цзянсу, у стародавній чиновницькій родині, видатним представником якої був Чжоу Дуньї (1017-1073, дин. Сун).
З 1919 по 1920 — навчався в Нанькайському університеті у Тяньцзіні.
З 1920 по 1923 — навчався у Франції, де вступив до європейської секції КПК.
З 1923 по 1924 — навчався в Німмеччині.
З 1924 по 1926 — політичний комісар військової академії Ґоміньдану на о. Вампу.
З 1926 по 1927 — як комісар першого армійського корпусу брав участь у Північному поході Народно-революційної армії.
01.08.1927 — після розриву Чан Кайші з Компартією Китаю, виступив як один із організаторів комуністичного повстання.
У 1928 — на 6-му з'їзді КПК у Москві обраний до політбюро та секретаріату Компартії Китаю.
З 1931 — член ЦВК Китайської Радянської Республіки, політкомісар Робітничо-селянської Червоної Армії Китаю.
У 1936 — виступив посередником після арешту Чан Кайші, забезпечивши припинення громадянської війни та створення єдиного антияпонського фронту.
З 1937 по 1946 — представник КПК при гомінданівському уряді в Нанкіні та в Чунціні.
З 01.10.1949 по 08.01.1976 — Прем'єр Держради Китаю.
З 1949 по 1958 — міністр закордонних справ КНР.
14.02.1950 — підписав Договір про дружбу, співробітництво і взаємну допомогу між СРСР та КНР.
У 1954 — брав участь у Женевській нараді з питань мирного врегулювання в Індокитаї.
З 1956 по 1966 — здійснив ряд тривалих дипломатичних візитів до країн Азії та Африки для налагодження міждержавних відносин.
З 1970 по 1972 — керував практичними заходами, щодо врегулювання міждержавних відносин із США (Пінг-понгова дипломатія) та підготовкою китайсько-американського комюніке.
13.01.1975 — оприлюднив на сесії Всекитайського зібрання народних представників програму «чотирьох модернізацій» країни, що була згодом реалізована Ден Сяопіном та Цзя Цземінем.
Література[ред. | ред. код]
- В. І. Головченко. Чжоу Еньлай // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / Л. В. Губерський (голова). — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
Посилання[ред. | ред. код]
- Чжоу Еньлай // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
|
| |||||||||
