Сі Цзіньпін
Сі Цзіньпін | |
---|---|
спрощ. кит.: 习近平 | |
![]() | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 14 березня 2013 |
Прем'єр-міністр | Лі Кецян |
Попередник | Ху Цзіньтао |
![]() | |
Нині на посаді | |
На посаді з | 15 листопада 2012 |
Попередник | Ху Цзіньтао |
![]() | |
15 березня 2008 — 14 березня 2013 | |
Президент | Ху Цзіньтао |
Попередник | Цзен Цинхун |
Наступник | Лі Юаньчао |
Народився |
15 червня 1953[1] (69 років) Пекін, КНР[2] |
Відомий як | державний діяч, політик |
Місце роботи | Всекитайські збори народних представників |
Країна | КНР |
Alma mater | Університет Цінхуа (1979)[3], Університет Цінхуа (2002)[3], Beijing Bayi Schoold і Beijing 101 Middle Schoold |
Політична партія | Комуністична партія Китаю |
Батько | Сі Чжунсюнь[4][5] |
Мати | Ці Сіньd[6] |
У шлюбі з | Пен Ліюань[7][8] |
Діти | Сі Мінцзе[8] |
Професія | політик, юрист |
Нагороди | |
Підпис |
![]() |
![]() | |
![]() | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Сі Цзіньпін (спрощ.: 习近平; кит. трад.: 習近平; піньїнь: Xí Jìnpíng; нар. 15 червня 1953, Пекін, КНР) — китайський державний і політичний діяч, голова КНР з 14 березня 2013 року. Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю з 15 листопада 2012 року. Кандидат у члени ЦК КПК 15-го скликання (1997—2002), член ЦК КПК 16—17-го скликань (з 2002 року), член Політбюро ЦК КПК і Постійного комітету Політбюро ЦК КПК 17-го скликання (з 2007 року).
Він став наступником голови КНР Ху Цзіньтао, який залишив свій пост 15 листопада 2012 року.
Життєпис[ред. | ред. код]
Сі Цзіньпін народився 15 червня 1953 у повіті Фупін провінції Шаньсі. Його батько — Сі Чжунсюнь (1913—2002), китайський революціонер, що належав до першого покоління керівників КНР, обіймав посаду віце-прем'єра Держради КНР (1959—1965), був губернатором провінції Гуандун (1979—1981) і заступником Голови ПК ВЗНП.
Сі Цзіньпін почав трудову діяльність 1969 року.
1974 року вступив у Комуністичну партію Китаю. Аспірантуру за спеціальністю «Марксистська теорія й ідейно-політичне виховання» Інституту гуманітарних і соціальних наук Університету Цінхуа закінчив заочно, має ступінь доктора юридичних наук.
1969—1975 роки — після закінчення середньої школи — секретар парторганізації бригади Лянцзяхе комуни Веньаньї у повіті Яньчуань провінції Шеньсі.
1975—1979 роки — студент хіміко-технологічного факультету Політехнічного університету Цінхуа.
1979—1982 роки — секретар Канцелярії Держради КНР і Канцелярії Центральної військової ради КНР.
1982—1983 роки — заступник секретаря Комітету КПК провінції Хебей.
1983—1985 роки — секретар Комітету КПК повіту Чжендін провінції Хебей.
1985—1988 роки — віцемер міста Сямень провінції Фуцзянь.
1988—1990 роки — секретар Комітету КПК округу Нінде провінції Фуцзянь.
1990—1993 роки — секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників Фучжоу провінції Фуцзянь.
1993—1995 роки — член Постійного комітету комітету КПК провінції Фуцзянь, секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників міста Фучжоу провінції Фуцзянь.
1995—1996 роки — заступник секретаря Комітету КПК провінції Фуцзянь, секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників м. Фучжоу.
1996—1999 роки — заступник секретаря Комітету КПК провінції Фуцзянь.
1999—2000 роки — заступник секретаря Комітету КПК, виконувач обов'язків губернатора провінції Фуцзянь.
1998—2002 роки — аспірант заочної форми навчання за спеціальністю «Марксистська теорія й ідейно-політичне виховання» Інституту гуманітарних і соціальних наук Університету Цінхуа.
2000—2002 роки — заступник секретаря Комітету КПК і губернатор провінції Фуцзянь.
З 2002 року — заступник секретаря Комітету КПК, а також в.о. губернатора провінції Чжецзян.
2002—2003 роки — секретар Комітету КПК, а також в.о. губернатора провінції Чжецзян.
2003—2007 роки — секретар Комітету КПК і голова Постійного комітету Зборів народних представників провінції Чжецзян.
У 2007—2008 роки — секретар Шанхайського міського комітету КПК.
З 2007 — член Секретаріату ЦК КПК.
З 2008 — заступник голови КНР.
З жовтня 2010 року — заступник голови Військової ради ЦК КПК.
Генеральний секретар ЦК КПК[ред. | ред. код]
З 15 листопада 2012 року Сі Цзіньпін — Генеральний секретар ЦК Комуністичної партії Китаю. Рішення про його обрання було ухвалено учасниками першого пленуму ЦК КПК XVIII скликання (почався 8 листопада). Того ж дня на зустрічі з пресою відзначив необхідність дотримання реформ і відкритості для подальшого звільнення суспільних продуктивних сил, подолання життєвих і трудових труднощів народу та збереження руху шляхом загальної заможності.
Свою першу інспекційну поїздку на посаді голови ЦК КПК Сі Цзіньпін здійснив у провінцію Гуандун. Під час візиту у Шеньчжень сказав, що реформи й відкритість — це ключовий крок, який вирішує долю сучасного Китаю. На думку Сі Цзіньпіна, загальна мета поглиблення реформ полягає в удосконаленні й розвитку системи соціалізму з китайською специфікою, а також модернізації системи й потенціалу керування країною.
16 березня 2012 року журнал «Цюші» опублікував доповідь заступника голови КНР і ректора Вищої партійної школи Сі Цзіньпіна, в якому головна увага приділяється питанню єдності Комуністичної партії Китаю. За його словами, необхідно «свідомо підтримувати єдність партії, рішуче боротися проти всіх дій, що завдають шкоди і розколюють партію».
На посаді голови КНР[ред. | ред. код]
14 березня 2013 року Китайські збори народних представників оголосили, що Сі Цзіньпін став новим Головою КНР[9]. Він замінив на цій посаді Ху Цзіньтао і сконцентрував у своїх руках всю владу над партією, державою і збройними силами[10].
З приходом до влади Сі Цзіньпіна у Китаї почали проводитися економічні реформи і сувора антикорупційна компанія, але водночас було скорочення громадянських свобод і зростання націоналізму. У жовтні 2017 року під час 19-го з'їзду Комуністичної партії Китаю Сі Цзіньпіна було визнано «найвпливовішим китайським лідером» після Мао Цзедуна. На початку з'їзду голова Китаю виступив з тригодинною промовою і вперше представив свою філософію «соціалізму з китайськими характеристиками в нову епоху» та пообіцяв до 2050 року перетворити Китай на світового лідера[11]. Він заявив, що Китай здійснюватиме повноцінні контакти зі світом і наголосив, що «жодна країна не може самостійно вирішувати численні проблеми, що стоять перед людством. Жодна країна не може дозволити собі йти в самоізоляцію»[12]. Високопосадовці та державні ЗМІ почали називати його ідеї «Ідеологія Сі Цзіньпіна». Погляди попередніх лідерів Компартії Китаю теж фіксувалися у конституції партії, але ідеологом визнавали лише її засновника Мао Цзедуна[13].
11 березня 2018 р. під час щорічного засідання Народного з'їзду народних представників у Пекіні ухвалено конституційну поправку, яка дає змогу Сі Цзіньпіну залишатися на посаді президента необмежений термін. Багатьох китайців ця новина шокувала[14]. Під час голосування в парламенті з 2996 депутатів двоє проголосували «проти», ще три утрималися. До того Конституція дозволяла президентові перебувати на посаді два терміни, а ця поправка скасовує систему, яку запровадив китайський лідер Ден Сяопін 1982 року, спрямовану на запобігання надмірностей диктатури протягом усього життя[15]. Термін правління Сі Цзіньпіна мав закінчитись у 2023 р.[16] Влада Китаю оголосила, що зміни покликані вдосконалити єдине партійне та державне керівництво[17].
Президент США Дональд Трамп похвалив зусилля Сі на продовження терміну його повноважень і зазначив, що не проти аналогічного рішення в США[18].
18 грудня 2018 року Сі Цзіньпін під час свого виступу на урочистому зібранні в Пекіні з нагоди 40-ї річниці історичного третього пленуму ЦК КПК 11-го скликання, на якому були закладені основи нинішньої проведеної в країні політики реформ і відкритості для зовнішнього світу повідомив, що Китай здобув рішучу перемогу над корупцією. «Під час партійного будівництва, проявляючи жорсткий підхід до дотримання партійної дисципліни, нульову терпимість до проявів розкрадання в партії, була здобута рішуча перемога над корупцією», — сказав голова КНР[19].
23 жовтня 2022 року Сі Цзіньпіна було втретє переобрано на посаду генерального секретаря Комуністичної партії Китаю[20]. В березні 2023 року депутати Всекитайських зборів народних представників втретє обрали Сі головою Центральної військової ради[21].
«Історична резолюція» Комуністичної Партії Китаю[ред. | ред. код]
11 листопада 2021 року, Комуністична Партія Китаю ухвалила «історичну резолюцію» яка може посилити роль Сі Цзіньпіна в подальшій долі КНР.
Влада Сі Цзіньпіна посилилася після того, як правляча Комуністична партія (КПК) прийняла рідкісну «історичну резолюцію», яка вихваляє «вирішальне значення» президента в оновленні китайської нації[22].
Це лише третя подібна резолюція за 100-річну історію партії. Дві попередні резолюції були прийняті за Мао Цзедуна, який привів комуністів до влади в 1949 році, і Ден Сяопіна, реформи якого в 1980-х перетворили КНР на економічний центр[22].
В офіційному резюме резолюції зустрічі йдеться, що під керівництвом Сі Китай «добився історичних досягнень і зазнав історичної трансформації». Він похвалив Сі, Мао та Дена за те, що вони призвели країну до «грандіозної трансформації від виступу та зростання процвітання до становлення сильної»[22].
Аналітики заявили, що резолюція була розроблена, щоб підняти статус Сі до рівня Мао та Дена та допомогти забезпечити його політичне майбутнє після того, як партія зняла обмеження на президентські терміни у 2018 році[22].
Центральний комітет партії закликав усю партію, всю армію та людей усіх етнічних груп більш тісно об'єднатися навколо центрального комітету партії з товаришем Сі Цзіньпіном як ядро, щоб повністю реалізувати нову еру соціалізму Сі Цзіньпіна з китайськими особливостями.
— йдеться у повідомленні Сіньхуа за підсумками зустрічі[22]. Офіційне резюме — чи комюніке — зустрічі свідчило:
Твердження позиції товариша Сі Цзіньпіна як ядра центрального комітету, і навіть всієї партії… мало вирішальне значення у просуванні великого оновлення китайської нації[22].
У зведенні також говорилося, що центральний комітет партії виконав «багато важливих завдань, які не були виконані раніше, та сприяв історичним досягненням та історичним змінам у справі партії та країни»[22]. Рішення прийнято після того, як значний зсув динаміки потужності у верхній частині КПК в останні роки, і була спрямована на переконання партійних чиновників, а також широких верств населення про прогрес, досягнутий під керівництвом Сі, сказав Лін Лі, експерт, дослідження КПК Віденського університету[22].
Резолюція служить двом цілям: по-перше, вона виправдовує шлях до влади переможця боротьби за владу, виносячи вироки тим, хто програв; і, по-друге, це створює аргументи на користь відмінної роботи партії за переможця.
— сказала вона[22]. Ю Цзе, старший науковий співробітник лондонського аналітичного центру Chatham House по Китаю, сказав, що Сі не отримав усієї слави:
Натомість він визнав та визнав фундамент, закладений його попередниками у різні періоди[22].
Коли обмеження на кількість термінів було знято, китайські офіційні особи та експерти заявили, що Сі, можливо, знадобиться більше часу для реалізації своєї програми.
Не змінюйте пілота відразу після зльоту… [Він] може зменшити невизначеність для Китаю, оскільки країна входить у вирішальний період розвитку. Я не бачу в цьому проблем.
— сказав один із відомих державних телеканалів[22].
Сі не мають явних суперників, але критики кажуть, що спроба залишитися при владі може відштовхнути молодших партійних діячів, які можуть побачити, що їхні шанси на просування по службі зменшаться[22].
Політологи також вказують на досвід інших країн Азії, Африки та Латинської Америки, де тривалі періоди правління однієї людини призвели до погіршення процесу прийняття рішень та погіршення економічних показників[22].
Крім підтвердження статусу Сі Цзіньпіна та демонстрації переваги партії, документ також закликає членів партії «бути абсолютно впевненими в тому, що ми не робимо підривних помилок щодо фундаментальних питань»[22].
Ці фундаментальні питання включають легітимність партії, економічні реформи та відкритість, а також територіальну цілісність, сказав Ю. «Це означає, що Китай тільки вибере шлях, який веде партія», — сказала вона[22].
Рішення ухвалено у зв'язку з погіршенням відносин Пекіна з багатьма західними столицями через проблеми, включаючи ситуації на Тайвані, Гонконгу та Сіньцзяні[22].
У комюніке йдеться про те, що світ переживає «великі зміни, небачені за століття», пов'язані з пандемією Covid. Він визнав, що всередині Китаю перед Китаєм стоїть «надзвичайно важке завдання» щодо контролю за Covid та розвитку своєї економіки та суспільства[22].
Режим[ред. | ред. код]
Родина[ред. | ред. код]
Сі Цзіньпін — мало не єдиний із сучасних китайських політиків, ім'я дружини якого відоме широким народним масам[23]. Його дружиною з 1986 року є Пен Ліюань — відома китайська співачка, володарка багатьох китайських і зарубіжних премій, у тому числі звання «діяч мистецтва з благородною мораллю і високим художнім рівнем». Вона є першим у країні магістром китайської національної вокальної музики, послом доброї волі ВООЗ з питань туберкульозу і СНІДу, послом доброї волі з питань боротьби з тютюнокурінням і запобігання дитячій злочинності. Також вона брала участь у масштабних державних акціях щодо викорінення обігу наркотичних речовин серед неповнолітніх, та пропагування використання презервативів населенням. Подружжя має дочку Сі Мінцзе.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Енциклопедія Брокгауз / Hrsg.: Bibliographisches Institut & F. A. Brockhaus, Wissen Media Verlag
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #171899148 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б http://www.xinhuanet.com//politics/leaders/2017-10/25/c_1121856289.htm
- ↑ Xi Jinping began career as cadre in rural Hebei — SCMP, 2012.
- ↑ Xi Jinping Millionaire Relations Reveal Fortunes of Elite — Bloomberg News, 2012.
- ↑ Xi Jinping's mother praises father's influence on their children in article — SCMP, 2013.
- ↑ Xi Jinping put work first and missed birth of daughter — SCMP, 2012.
- ↑ а б China's Peng Liyuan a First Lady in more ways than one — The Straits Times, 2014.
- ↑ Сі Цзіньпін став новим керівником Китаю
- ↑ Сі Цзіньпін зосередив у своїх руках всю владу у Китаї
- ↑ Пекіні завершився з'їзд Компартії Китаю: Сі Цзіньпін зміцнив свої позиції[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ Сі Цзіньпін: лідер великої держави в нову епоху
- ↑ Сі Цзіньпіна визнали «найвпливовішим китайським лідером» після Мао Цзедуна
- ↑ На думку народу плювати: президент правитиме вічно, депутати вже переписали конституцію
- ↑ У КИТАЇ ДОЗВОЛИЛИ «ВІЧНЕ ПРАВЛІННЯ» ПРЕЗИДЕНТА СІ ЦЗІНЬПІНА
- ↑ «Вічний Сі Цзіньпін»: У Китаї зняли обмеження на кількість президентських термінів. Архів оригіналу за 11 березня 2018. Процитовано 11 березня 2018.
- ↑ Сі Цзіньпіну дозволили стати довічним лідером Китаю
- ↑ Трамп оцінив плани Китаю про «пожиттєвого керівника»: Можливо, і ми так колись зробимо
- ↑ Сі Цзіньпін заявив, що Китай здобув рішучу перемогу над корупцією
- ↑ Третій термін: Сі Цзіньпіна переобрали генсеком Компартії – DW – 23.10.2022. dw.com (укр.). Процитовано 23 жовтня 2022.
- ↑ Вперше в історії. Сі Цзіньпіна втретє обрали керівником Китаю. РБК-Украина (укр.). Процитовано 13 березня 2023.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у Chinese Communist party elevates Xi’s status in ‘historical resolution’. the Guardian (англ.). 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
- ↑ Ольга Танасійчук (28 грудня 2012). Новий лідер Китаю Сі Цзіньпін - хто він?. УкрІнформ. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 8 січня 2013.
Посилання[ред. | ред. код]
- Биографія Сі Цзіньпіна на сайті Центрального народного уряду КНР (кит.)
- Ольга Танасійчук (28 грудня 2012). Новий лідер Китаю Сі Цзіньпін - хто він?. УкрІнформ. Архів оригіналу за 22 серпня 2013. Процитовано 8 січня 2013. — біографія Цзіньпіна.
- Политический портрет Си Цзиньпина на сайте ИТАР-ТАСС (рос.)
- Президент Китая поздравил Украину
- Глава Китая пожелал Украине мира, могущества и процветания
- Председатель КНР: Мы поддерживаем целостность Украины и ее выбор
|
|
|
|
- Народились 15 червня
- Народились 1953
- Уродженці Пекіна
- Кавалери золотого Олімпійського ордену
- Нагороджені орденом Леопольда I (Бельгія)
- Кавалери ордена Святого апостола Андрія Первозванного (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Золотого орла
- Нагороджені орденом Хосе Марті
- Кавалери Великого хреста ордена Леопольда I
- Кавалери ордена Визволителя Сан-Мартіна
- Кавалери ордена короля Абдель-Азіза
- Кавалери ордена Республіки Сербія
- Кавалери ордена Заїда
- Кавалери ордена Манас
- Кавалери Олімпійського ордена
- Диктатори
- Сі Цзіньпін
- Чинні керівники держав
- Китайські письменники
- Члени ПК Політбюро ЦК КПК
- Комуністичні письменники
- Жертви Культурної революції
- Керівники Комуністичної партії Китаю