Матусовський Григорій Абрамович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Матусовський Григорій Абрамович
Народився15 липня 1923(1923-07-15)
Харків, Українська СРР, СРСР
Помер31 жовтня 2003(2003-10-31) (80 років)
Харків, Україна
ПохованняМіське кладовище № 2
Країна Українська Радянська Соціалістична Республіка
 Україна
Alma materХарківський юридичний інститут імені Кагановича (1948)
Галузькриміналістика
ЗакладНаціональний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор юридичних наук[d]
Науковий керівникКолмаков Віктор Павлович
Аспіранти, докторантиЧерновецький Леонід Михайлович
Ярамиш’ян Шаген Шабойловичd
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки медаль «За бойові заслуги» ювілейна медаль «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «30 років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 —1945 рр.» медаль «За взяття Кенігсберга» орден «За мужність» III ступеня Медаль «Захиснику Вітчизни»
Премія імені Ярослава Мудрого

Григорій Абрамович Матусовський (15 липня 1923, Харків — 31 жовтня 2003, Харків) — радянський і український вчений — криміналіст, доктор юридичних наук (1980), професор (1983), член-кореспондент Академії правових наук України (1992). Професор кафедри криміналістики Харківського юридичного інституту. Учасник Німецько-радянської війни[1].

Біографія

[ред. | ред. код]

Григорій Матусовський народився 15 липня 1923 року в Харкові в сім'ї службовців. У червні 1941 року закінчив середню школу № 95 м. Харкова. Після початку Великої Вітчизняної війни, Григорій разом з батьками евакуювали у місто Фрунзе Киргизької РСР[2]. У листопаді 1941 Григорій Абрамович був направлений на навчання в Ташкентське радіоучилище, а вже через сім місяців почав військову службу в складі однієї з радіорот, де обійняв посаду радиста-розвідника. Під час боїв влітку 1943 року Григорій Матусовський був поранений[2], отримав інвалідність 2-ї групи[3]. До 9 травня 1945 року був сержантом Червоної армії[2]. З 1942 до 1945 Матусовський брав участь у бойових діях на Західному, Брянському і Другому Білоруському фронтах[4].

Після закінчення Німецько-радянської війни Григорій Матусовський, вступив до Харківського юридичного інституту (ХЮІ), який закінчив екстерном у 1948 [5][6][3][2] (за іншими даними закінчив ХЮІ у 1952[4]). Після закінчення ХЮІ Матусовський посів посаду слідчого в органах прокуратури СРСР. У 1953 Мастусовскій перейшов на роботу лаборантом у криміналістичній лабораторії Всесоюзних курсах підвищення кваліфікації прокурорських працівників (Харків), а через пів року став завідувачем цієї лабораторії, в 1955 році посів посаду заступника директора з навчальної роботи[2] (в деяких джерелах говориться, що з 1949 по 1950 [3] / 54[4] рік він був завідувачем криміналістичної лабораторії, а потім з 1950[3] / 59[4] до 1968[3] / 69[4] року був заступником директора з навчальної роботи).

З 1968 до 2003 Григорій Абрамович Матусовський працював на кафедрі криміналістики ХЮІ, де послідовно обіймав посади старшого викладача, асистента і доцента[2][3][4], а в 1983 році був призначений професором цієї кафедри[5][6]. З 1995 (за іншими даними в 1996[5]) до 2003 за сумісництвом працював у Науково-дослідному інституті вивчення проблем злочинності Академії правових наук України, де завідував сектором проблем вивчення боротьби з корупцією та організованою злочинністю[3]. З 1999 до 2002 співпрацював з Харківським центром вивчення організованої злочинності та Центром з вивчення транснаціональної злочинності корупції при Американському університеті[2].

Помер 31 жовтня 2003 року у Харкові[3].

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]
Могила на Другому кладовищі Харкова

Займався дослідженням таких питань криміналістики як: тактика і методика розслідування економічних і суміжних злочинів, загальні положення розслідування злочинів, впровадження математичних методів у криміналістику [4][7][3]. Був одними з винахідників «дзеркального оптичного мультиплікатора», який був зареєстрований як винахід в 1954 році[6].

У 1965 році Григорій Абрамович, під керівництвом професора В. П. Колмакова [7] захистив дисертацію на тему «Кримінально-процесуальні та криміналістичні питання огляду слідів на місці події» на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук, а в 1980 — докторську дисертацію на тему «Криміналістика в системі юридичних наук та її міжнаукові зв'язки»[3]. У 1972 році йому було надано вчене звання доцента, а в 1983 — професора[7]. У 1992 році був обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України [2]. Григорій Абрамович був науковим керівником у дев'яти кандидатів юридичних наук[3][4], серед: В. З. Багинський, С. В. Великанов, О. П. Бущан, О. М. Городиський, А. Л. Дудников, А. Д. Марушев, Л. М. Черновецький і Ш. Ш. Ярамиш'ян[7].

За різними підрахунками Григорій Матусовський букв автором/співавтором від більш ніж 150[8] до 180[7][4] наукових праць, серед яких основними є: «Розслідування розбійних нападів, сполучених з вбивством» (1957, співавтор навчального посібника), «Застосування науково-технічних засобів в роботі над слідами при огляді місця події» (1960), «Криміналістика в системі наукових знань» (1976), «Розслідування розкрадань державного та громадського майна (проблеми тактики і методики)» (1987, співавтор), «Методика розслідування крадіжок» (1988), «Криміналістика»(1997, співавтор підручника), «Юридична характеристика злочинів» (1998), «Економічні злочини: криміналістичний аналіз» (1999), «Боротьба зі злочинністю у сфері підприємницької діяльності» (2001), «Особливості формування криміналістичної характеристики легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом» (2004)[2][4][6][3][5].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Григорій Абрамович був одружений на Лідії Еміліевне Лівергант, мав сина Олександра і внука Вадима. Дружина працювала лікарем-онкологом, а син і внук — в IT-сфері [2] .

Нагороди

[ред. | ред. код]

За участь у Німецько-радянській війні Григорій Абрамович був відзначений низкою державних нагород, серед них: орден «За мужність» III ступеня та медалі «Захиснику Вітчизни» та "50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр."; ордени Вітчизняної війни II ступеня (6 листопада 1985) і Червоної Зірки (16 лютого 1945) і медалі «За бойові заслуги» (12 червня 1944), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.», «За взяття Кенігсберга», «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» та «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» . Також був нагороджений двома громадськими нагородами — ордена «Ветеран Армії — Тула-Кенігсберг» і медалі «За бойовий шлях Москва-Могилів-Кенігсберг-Берлін»[2][4][3].

4 листопада 2003 року разом з В. Ю. Шепітько, В. Є. Коновалової та В. А. Журавлем «за цикл робіт з криміналістики», в номінації «за видатні досягнення в науково-дослідній діяльності з проблем правознавства», був відзначений юридичною премією імені Ярослава Мудрого[4][9].

У 2003 році, Григорію Абрамовичу було надано почесне звання «Заслужений професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого»[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ С. В. Веліканов. Матусовський Григорій Абрамович. Енциклопедія Сучасної України.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л м Корж, 2006.
  3. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Веліканов, 2018.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н Професори Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2014.
  5. ↑ а б в г Веліканов.
  6. ↑ а б в г Біленчук, 2001.
  7. ↑ а б в г д Кафедра криміналістики, 2009.
  8. ↑ Великого, 2018.
  9. ↑ Лауреати премії іменя Ярослава Мудрого // Право України : журнал. — 2003. — № 12 (7 листопада). — С. 34—36. — ISSN 0132-1331.

Література

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матусовський_Григорій_Абрамович&oldid=41652409