Миколас Янушкявічус
| Миколас Янушкявічус лит. Mykolas Januškevičius | |
 | |
| Народження: |
3 лютого 1886 Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: |
4 грудня 1942 (56 років) Каунас, Литва |
| Країна: | Російська імперія і Литва |
| Релігія: | католицтво |
| Освіта: | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Партія: | Lithuanian Democratic Partyd і Q16458964? |
Миколас Янушкявічус (3 лютого 1886[1], с. Юрздіка Вижунська волость, Вількомирський повіт, Ковенська губернія, Російська імперія [2] — 4 грудня 1942, Каунас, Литва) — литовський громадський діяч, депутат Державної думи IV скликання від Ковенської губернії, перекладач і публіцист[3].
Литовець, католик, родом із села Юрздіка Вижунської волості Вількомирського повіту Ковенської губернії.
У 1904 — випускник Санкт-Петербурзької Введенської гімназії.
Литовські джерела стверджують, що Миколас якийсь час вивчав право в Санкт-Петербурзькому університеті [4], однак пов'язані з обранням в Думу джерела повідомляють, що після закінчення гімназії Янушкявічус "оселився у себе на батьківщині, присвятивши себе сільському господарству" [5]. Мав наділ площею 3 десятини, на якому, як повідомлялося, займався землеробством[6]. Згідно з литовськими джерелами був членом Литовської демократичної партії[en], за офіційними даними під час виборів до Державної Думи залишався безпартійним[7]. У 1912 був неодружений.
25 жовтня 1912 обраний до Державної думи IV скликання від загального складу виборців Ковенських губернських виборчих зборів.
Член IX відділу[8]. Увійшов до Трудової групи. Під час відсутності відомих "трудовиків" О. Керенського і В. Вершиніна заміняв їх в Раді старійшин Думи. Виступаючи на зборах фракції, піднімав питання про становище в Литві[4]. Був членом думської комісії з питань місцевого самоврядування, комісії з полювання, комісії з робочого питання, комісії з народної освіти, комісії із заміни сервітутів, комісії з військових і морських справ і комісії із законодавчих пропозицій.
12 червня 1913 під час обговорення законопроєкту про міське самоврядування в Царстві Польському виступив з промовою проти польського домінування і спроб асиміляції литовців[9].
Виступаючи 19 грудня 1916, заявив, «що вбивство Распутіна є першим сигналом до революції».
Активний учасник Лютневої революції в Петрограді.
27 лютого 1917 брав участь в приватній нараді членів IV Державної думи в Таврійському палаці, в його напівциркульній залі, разом з Серафимом Мансирєвим підтримав пропозицію Володимира Дзюбинського оголосити Державну думу Установчими зборами[10]. Виступаючи там, наголосив на необхідності для Думи «бути солідарною з революційним народом і військом». У березні 1917 обраний членом Бюро Ради представників національностей Державної Думи.
Разом з Мартінасом Ічасом і Вацловасом Біелскісом[lt] відвідав голову Тимчасового уряду Георгія Львова, який просив їх назвати литовських представників на посади губернаторів трьох литовських губерній (Віленської, Ковенської і Сувальської)[11].
6 — 10 березня 1917 відправлений у якості Комісара Тимчасового комітету Державної думи (ТКДД) і Тимчасового уряду відряджений на Північний фронт. Начальник штабу 1-ї армії Йосип Довбор-Мусницький залишився вкрай незадоволений виступом Янушкявічуса перед військами.
Довбор-Мусницький повідомляв, що Янушкявічус стверджував, що «тепер ні багатих, ні бідних, і недостатньо підкреслював необхідність самої суворої дисципліни і покори і цим розбурхав солдатів».
8 квітня 1917 ТКДД направив Янушкявічуса для заспокоєння кавалерійських частин у Смоленську, які займалися затриманням дезертирів. Входив до Військової комісії.
З червня по жовтень 1917 за рішенням Бюро ВЦВК введений до його складу як представник партії Соціалістів-народників Литви[lt].
12 — 15 серпня 1917 брав участь в роботі Державної наради в Москві.
14 — 22 вересня 1917 взяв участь у Всеросійській Демократичній Нараді в Петрограді, спільно з Петрасом Балісом обраний до його президії як представник литовців[12]. У жовтні 1917 обраний членом Передпарламенту (Тимчасової ради Російської республіки).
Був одним з ідеологів і організаторів Литовської революційної соціалістичної народної партії[lt].
У 1916 — 1918 в Петрограді редагував і співпрацював з лівою народною газетою «Naujoji Lietuva»[lt] ("Нова Литва") [4].
14 — 16 березня 1918 — делегат Четвертого Надзвичайного з'їзду Рад робітничих, солдатських, селянських і козацьких депутатів в Москві. Став членом ВЦВК, причому значився в ньому як лівий есер[13].
Повернувшись до Литви, працював у «Фонді преси»[lt], в редакції газети «Lietuvos žinios»[en]; в цей час Янушкявічусу були притаманні антикомуністичні погляди[4].
Миколас Янушкявічус займався перекладами і переклав багато літературних творів литовською мовою[4].
- Выдержки из докладов членов Государственной Думы Н. О. Янушкевича и Ф. Д. Филоненко (26 марта 1917) [Архівовано 10 листопада 2017 у Wayback Machine.]
- Газета "Вятская речь", 1913, 27 июня.
- 1913 — Санкт-Петербург, 10 Рождєственська, д. 9 [14]
- Николаев А. Б. Янушкевич Николай Осипович. // Государственная дума Российской империи: 1906-1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 724—725.
- Боиович М. М. Члены Государственной думы (Портреты и биографии. Четвёртый созыв. М., 1913. c. 137 [Архівовано 22 січня 2015 у Wayback Machine.].
- Четвертая Государственная дума. Портреты и биографии. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Санкт-Петербург: издание Н. Н. Ольшанскаго, 1913.
- 4-й созыв Государственной думы: Художественный фототипический альбом с портретами и биографиями. СПб., 1913. [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Табл. 15.
- Николаев А. Б. Комиссары Временного комитета Государственной думы (февраль- март 1917 года): Персональный состава // Из глубины времен. СПб., 1995. № 5;
- Николаев А. Б. Комиссары Временного комитета Государственной думы в апреле 1917 года: Персональный состав // Из глубины времен. 1997. № 8.
Российский государственный исторический архив. Фонд 1278. Опись 5. Дело 1348; Опись 9. Дело 934; Дело 1348. Лист 47; Опись 10. Дело 6, 7, 28.
- ↑ В источнике дата 29 ноября, но все литовские источники, указывают 3 февраля (22 января) 1886
- ↑ Одни литовские источники (Mykolas Januškevičius. Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. VIII (Imhof-Junusas). – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005. 531 psl) указывают иное место рождения — Емелинава[lt] Утенского уезда, другие подтверждают приведённые в российских источниках сведения
- ↑ Žurnalistikos enciklopedija. – Vilnius: Pradai, 1997. – 183 psl.
- ↑ а б в г д Mykolas Januškevičius. Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. VIII (Imhof-Junusas). – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2005. 531 psl.
- ↑ 4-й созыв Государственной думы: Художественный фототипический альбом с портретами и биографиями. СПб., 1913. [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] Табл. 15.
- ↑ [1][недоступне посилання] Следует учитывать, что сведения о принадлежности к крестьянству и жизни крестьянским трудом могут быть преувеличены или искажены, так как Янушкевич избирался по крестьянской курии и это необходимые условия участия в выборах.
- ↑ Николаев А. Б. Янушкевич Николай Осипович. // Государственная дума Российской империи: 1906-1917. Б. Ю. Иванов, А. А. Комзолова, И. С. Ряховская. Москва. РОССПЭН. 2008. С. 724—725.[недоступне посилання]
- ↑ Янушкевич. Генеалогическая база знаний: персоны, фамилии, хроника
- ↑ Ф. Гайда. «Нам предлагают вести наступательную политику — польскую, украинскую, еврейскую, а вдруг польская столкнется с еврейской?!»: Кадеты и национальный вопрос в западных губерниях Российской империи (1907–1914) // Русский Сборник: Исследования по истории России. т. 21. М.: Модест Колеров. с. 265. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Знаменский О. Н. Всероссийское учредительное собрание. История созыва и крушения. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ A Pragmatic Alliance: Jewish-Lithuanian Political Cooperation at the Beginning of the 20th Century. CEU Press 2011. Архів оригіналу за 10 лютого 2019. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Всероссийское Демократическое Совещание // Политический словарь. Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Главная » Энциклопедии » Политические деятели России 1917 » Четвёртый Чрезвычайный съезд Советов рабочих, солдатских, крестьянских и казачьих депутатов. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 8 серпня 2020.
- ↑ Алфавитный указатель жителей C. Петербурга, Гатчины, Красного Села, Кронштадта, Ораниенбаума, Павловска, Петергофа и Царского Села; Список улиц, домов и их владельцев на 1913 год. с. 746