Львов Георгій Євгенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георгій Євгенович Львов
рос. Георгий Евгеньевич Львов
Георгій Євгенович Львов
Фотопортрет Георгія Львова
Агенство Луї Моріса, 1918
Прапор
1-й Міністр-очільник Тимчасового уряду Росії
Прапор
2 березня 1917 — 7 липня 1917
Попередник: Микола II, як Імператор Всеросійський; Микола Дмитрович Голіцин, як голова уряду
Наступник: Керенський Олександр Федорович
 
Партія: Конституційно-демократична партія
Освіта: Імператорський Московський університет
Народження: 2 листопада 1861(1861-11-02)[1][2]
Дрезден, Німецький союз
Смерть: 7 березня 1925(1925-03-07)[3][4][…] (63 роки)
Париж, Франція[3]
Похований: цвинтар Сент-Женев'єв-де-Буа
Громадянство: Російська імперія
Батько: Львов Євген Володимирович
Мати: Львова (Мосолова) Варвара Олексіївна Львова
У шлюбі з: Бобринська Юлія Олексіївна
Автограф: Lvov GE sig.jpg

Медіафайли у Вікісховищі?

Львов Георгій Євгенович (рос. Львов Георгий Евгеньевич, 21 листопада (2 листопада) 1861(18611102), Дрезден — 7 березня, 1925, Париж) — російський політичний і державний діяч. Князь, кадет. Прем'єр-міністр та одночасно Міністр внутрішніх справ Тимчасового уряду з 2 березня по 7 липня 1917 року.

Походження[ред. | ред. код]

Князівський рід Львових походить від Рюриковичів.
Батько — князь Євген Олександрович Львов (1831—1878), мати — Зоя Дмитрівна Бібікова (1840—1906). Сім'я, як на дворян, не була багатою.

Освіта[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Московського університету (1885). Тульський поміщик, працював у судових і земських органах Тульської губернії, де досить швидко завоював широку популярність як земський діяч; голова Тульської губернської земської управи, учасник земських з'їздів. Земляк князя, Лев Толстой, що знав всю сім'ю Львових, схвалював його діяльність.

Кар'єра[ред. | ред. код]

Обраний в Першу Державну думу Російської імперії. У думі очолив лікарсько-продовольчий комітет, який мав наступні цілі: на гроші уряду і російських та зарубіжних фінансових організацій створювалися пекарні, їдальні, санітарні пункти для тих, що голодують, погорільців і нужденних. Займався наданням допомоги переселенцям до Сибіру і на Далекий Схід .

У 1914 очолив щойно створений в Москві «Всеросійський земський союз допомоги хворим і пораненим військовим». За короткий строк ця організація, з річним бюджетом в 600 млн крб., стала головним помічником армії. «Союз» займався устаткуванням шпиталів і санітарних поїздів, постачанням одягу та взуття для армії. Під патронатом організації перебувало 75 потягів і 3 тис. лазаретів, в яких отримали лікування понад 2,5 млн хворих та поранених солдатів і офіцерів.

Указ імператора про призначення Львова головою Ради міністрів датований 2 (15) березня 1917. Призначення підписане Миколою ІІ за годину до зречення.

Після Лютневої революції, з 10 (23) березня 1917 — міністр-голова і міністр внутрішніх справ першого Тимчасового уряду, також очолював перший коаліційний уряд. З 23 березня 1917 по 21 липня 1917 Князь Львов Г. Є. був фактичним Головою Російської держави. Після жовтневого перевороту оселився в Тюмені, взимку 1918 років був арештований. Через 3 місяці був випущений на свободу з підпискою про невиїзд. У жовтні втік до Америки, а потім емігрував до Франції.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Енциклопедія Брокгауз
  2. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б Львов Георгий Евгеньевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  4. Encyclopædia Britannica