Мухітдінов Нуритдін Акрамович

Мухітдінов Нуритдін Акрамович
узб. Нуриддин Акрамович Муҳитдинов узб. Nuriddin Akramovich Muhitdinov
Народився	19 листопада 1917(1917-11-19) кишлак Аллан, тепер передмістя Ташкента, тепер Республіка Узбекистан
Помер	27 серпня 2008(2008-08-27) (90 років) місто Ташкент, Республіка Узбекистан
Країна	Узбекистан  СРСР
Національність	узбек
Діяльність	політик, дипломат
Знання мов	російська
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	ЦК КПРС і Політичне бюро ЦК КПРС
Посада	депутат Верховної ради СРСР і посол
Партія	КПРС
Нагороди

Нуритдин Акрамович Мухітдінов (6 (19) листопада 1917, Ташкент, Російська СФРР — 27 серпня 2008(2008-08-27), Ташкент) — радянський державний і партійний діяч, 1-й секретар ЦК КП Узбекистану. Член ЦК КПРС (1952—1966), член Президії ЦК КПРС (1957—1961; кандидат у 1956—1957), секретар ЦК КПРС (1957—1961). Депутат Верховної Ради СРСР 3—-5-го скликань. Надзвичайний і повноважний посол СРСР в Сирії (1968—1977 роки).

Біографія

Народився в ташкентському приміському кишлаку Аллан в селянській родині (зараз це махалля Оклон Шайхантахурського району міста Ташкента). Його батько був головою кишлачної ради, а мати — дочкою крамаря, який займався торгівлею чаєм та галантерейними товарами. У 1932 році вступив до комсомолу. У 1935 році закінчив середню школу і кооперативний технікум, а в 1938 році — заочно Всесоюзний кооперативний інститут.

У 1938—1939 роках — викладач Навчального комбінату Бухарської обласної Спілки споживчих товариств.

У 1939—1946 роках — у Червоній Армії (РСЧА СРСР) на комсомольській і політичній роботі. У 1939 році брав участь у поході Червоної Армії в Західну Україну. З червня 1941 року був учасником німецько-радянської війни на західному кордоні СРСР, у складі 19-го Окремого понтонно-мостового полку.

Член ВКП(б) з 1942 року.

Учасник Сталінградської битви. Мав важкі поранення, але після госпіталю від демобілізації відмовився. Був скерований на перекваліфікацію у Військову академію зв'язку імені Будьонного. Закінчив прискорений курс фахівців з використання радіотехнічних засобів на фронті. Направлений в систему радіорозвідки. У 1943—1946 роках — заступник начальника, начальник Оперативної групи особливого призначення, дислокованої за кордоном СРСР.

З 1946 року — на партійній роботі в апараті ЦК Компартії Узбецької РСР в якості лектора. Учасник будівництва Фархадської гідроелектростанції біля міста Беговату Узбецької РСР.

У 1947—1948 роках — секретар Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

У листопаді 1948—1950 роках — 1-й секретар Наманганського обласного комітету КП(б) Узбекистану.

З квітня 1950 по квітень 1951 року — одночасно секретар ЦК КП(б) Узбекистану по пропаганді (14 квітня 1950 — 30 січня 1951), 1-й секретар Ташкентського обласного комітету КП(б) Узбекистану (4 вересня 1950 — травень 1951) та голова Верховної ради Узбецької РСР (19 серпня 1950 — 1951).

18 травня 1951 — 7 квітня 1953 року — голова Ради Міністрів Узбецької РСР.

7 квітня 1953 — 18 грудня 1954 року — 1-й заступник голови Ради Міністрів Узбецької РСР, міністр закордонних справ Узбецької РСР.

18 грудня 1954 — 22 грудня 1955 року — голова Ради Міністрів Узбецької РСР.

23 грудня 1955 — 28 грудня 1957 року — 1-й секретар ЦК КП Узбекистану.

З 27 лютого 1956 по 17 грудня 1957 року — кандидат у члени Президії ЦК КПРС.

З 17 грудня 1957 року по 31 жовтня 1961 року — член Президії ЦК КПРС і одночасно секретар ЦК КПРС.

У 1961—1966 роках — заступник голови правління Центральної Спілки споживчих товариств (Центросоюзу) СРСР.

У 1966—1968 роках — 1-й заступник голови Державного комітету з культурних зв'язків із зарубіжними країнами при Раді міністрів СРСР.

З 12 лютого 1968 по 1 квітня 1977 року — надзвичайний і повноважний посол Радянського Союзу в Сирійській Арабській Республіці.

У березні 1977 — листопаді 1986 року — заступник голови Торгово-промислової палати СРСР у місті Москві. У листопаді 1986 року повернувся до міста Ташкенту.

У листопаді 1986 — травні 1989 року — радник Ради Міністрів Узбецької РСР.

У травні 1989 — серпні 1991 року — голова Президії Товариства охорони пам'яток історії та культури Узбецької РСР. З 31 серпня 1991 року по 2008 рік — голова президії Товариства охорони пам'яток історії та культури держави Республіка Узбекистан.

Нагороди та звання

• два ордени Леніна (16.01.1950; 11.01.1957)
• орден Жовтневої Революції (4.12.1987)
• орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985)
• орден Трудового Червоного Прапора (22.10.1971)
• орден Дружби народів (1.03.1974)
• орден «Знак Пошани» (5.11.1965)
• медаль «За оборону Сталінграду»
• медаль «За оборону Кавказу»
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
• медаль Республіки Узбекистан «Жасорат»/«Jasorat» (1994)
• медалі

Спогади, інтерв'ю

• Двенадцать лет с Хрущевым: Воспоминания бывшего члена Президиума ЦК КПСС, секретаря ЦК КПСС [Архівовано 21 серпня 2018 у Wayback Machine.] // Аргументы и факты. 1989. № 44. С. 5—6.
• Годы, проведенные в Кремле. Ташкент, 1994.
• Кремлда утган йилларим. Ташкент, 1994.
• Река времени: От Сталина до Горбачева : Воспоминания. М., 1995. 656 с., [8] л. ил. ISBN 5-89064-001-1.

Посилання

• [1] [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.]
• Біографії: [2] [Архівовано 26 липня 2018 у Wayback Machine.], [3] [Архівовано 19 вересня 2018 у Wayback Machine.], Мухитдинов Нуритдин Акрамович [Архівовано 19 липня 2017 у Wayback Machine.], [4]
• Ни слова о коммунисте // UzMetronom.com [Архівовано 18 серпня 2018 у Wayback Machine.]