Мілашина Олена Валеріївна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мілашина Олена Валеріївна
рос. Елена Милашина[1]
Народилася1977[2][3][4]
Дальнєгорськ, Q37782907?, Приморський край, РРФСР, СРСР
Країна Росія
Діяльністьжурналістка, правозахисниця, письменниця, репортерка, редакторка, журналістка-розслідувачка
Alma materфакультет журналістики МДУ (2001)
Знання мовросійська
ЗакладНовая газета
Роки активності1997 — тепер. час
Нагороди

Олена Валеріївна Мілашина (28 жовтня 1978, Дальнєгорськ, Приморський край, РРФСР, СРСР) — російська журналістка, спеціальна репортерка і редакторка відділу спецпроєктів «Нової газети».

Біографія

[ред. | ред. код]

Народилася 28 жовтня 1977 року в Дальнєгорську, Приморський край[5][6]. Вчилася в школі в Амурську.

У 1994—1995 роках взяла участь у програмі обміну FLEX. Це допомогло їй в подальшому вступі до Московського державного університету[7][8].

З 1997 року почала працювати репортеркою і журналісткою «Нової газети», паралельно навчалася. Одним з її наставниць була Ганна Політковська.

У 2000 році опублікувала серію матеріалів, присвячених катастрофі АПЛ «Курськ»[9], за що отримала нагороду Спілки журналістів Росії «Золоте перо Росії» в категорії «Журналістські розслідування»[10].

У 2001 році закінчила факультет журналістики МДУ імені Ломоносова.

Напрямками професійного інтересу є теми корупції, порушення прав людини на Північному Кавказі і в Чечні зокрема, розслідування теракту в Беслані (2004), вбивства Ганни Політковської (2006) та Наталії Естемірової (2009), конфлікту в Південній Осетії (2008). У жовтні 2009 року Олена Мілашина стала лауреатом щорічної премії міжнародної правозахисної організації Human Rights Watch[11].

16 лютого 2006 року на неї скоєно напад у Беслані[12].

У березні 2010 року підписала звернення російської опозиції «Путін має піти»[13].

5 квітня 2012 року Мілашину побили в підмосковній Балашисі. За її словами, нападники жорстоко побили й пограбували її. Вона також повідомила, що під'їхав через півтори години поліцейський патруль і не надав їй допомоги[14].

8 березня 2013 року Мілашину відзначено спеціальною нагородою Держдепартаменту США «Відважні жінки світу». «За безстрашну і мужню журналістську роботу та за захист прав людини в Росії і в сусідніх країнах ми визнаємо Олену Мілашину мужньою жінкою», — цими словами держсекретар США Джон Керрі представив Олену Мілашину на церемонії. Вручала нагороду дружина президента США Мішель Обама[15].

У 2015 році Мілашина займалася розслідуванням резонансної справи про весілля начальника РВВС Ножай-Юртовського району та неповнолітньої дівчини. У зв'язку з цією справою отримувала погрози вбивства[16].

У 2017 році стала авторкою розслідування про масові переслідування геїв у Чечні. У зв'язку з чим отримала велику кількість погроз.

4 липня 2023 року в Чечні невідомі в масках напали на Олену Мілашину та адвоката Олександра Немова[17]. Вони перехопили їх дорогою з аеропорту до Грозного і жорстоко побили ногами, знищили техніку та документи. Таксі Мілашиної та Немова було заблоковано трьома автомобілями, а нападники заявили: «Виїжджайте звідси, вас попереджали. Нічого не пишіть». Мілашина була облита зеленкою, їй намагалися зламати пальці, били по них, вимагаючи паролі від телефонів[18]. 5 липня Олена Мілашина та Олександр Немов доставлені до клініки у Москві. Постраждалі прилітали до Чечні для висвітлення у суді справи Зареми Мусаєвої[19][20].

Пізніше Олена Мілашина розповіла проєкту «Живой гвоздь», що не збирається відмовлятися від поїздок до Чечні: «Я продовжу їздити в Чечню, хоче цього Кадиров чи не хоче»[21][22].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. https://meduza.io/feature/2023/07/04/trebovali-razblokirovat-gadzhety-oni-otkazalis-milashinoy-za-eto-slomali-paltsy
  2. Third Section Case Novaya Gazeta and Milashina v. RussiaECHR.
  3. First Section Case Novaya Gazeta and Milashina v. RussiaECHR.
  4. Elena MilashinaVrije Universiteit Brussel.
  5. Elena Milashina. Vrije Universiteit Brussel (англ.). Процитовано 9 липня 2023.
  6. HUDOC - European Court of Human Rights. hudoc.echr.coe.int. Процитовано 9 липня 2023.
  7. Школьникам России закрыли Америку. ГОЛОС АМЕРИКИ (рос.). 1 жовтня 2014. Процитовано 9 липня 2023.
  8. VOA: Российские власти «закрыли» школьникам Америку // Голос Америки. — 2014. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  9. Дата смерти — август 2000 года. Гибель АПЛ «Курск» и его экипажа стала самым долгим расследованием «Новой газеты». Новая газета (рос.). 12 квітня 2197. Процитовано 9 липня 2023.
  10. ЛАУРЕАТЫ ПРЕМИЙ СОЮЗА ЖУРНАЛИСТОВ РОССИИ ЗА 2001 ГОД «ЗОЛОТОЕ ПЕРО РОССИИ». Новая газета (рос.). 14 квітня 2077. Процитовано 9 липня 2023.
  11. Елена Милашина // Human Rights Watch. — 2011. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  12. Письмо главного редактора [Архівовано 4 вересня 2008 у Wayback Machine.], Дмитрий Муратов, Новая газета, 25 грудня 2006 року.
  13. Список известных деятелей, подписавших обращение «Путин должен уйти» | это... Что такое Список известных деятелей, подписавших обращение «Путин должен уйти»?. Словари и энциклопедии на Академике (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
  14. Би-Би-Си: «Журналистку „Новой газеты“ избили в Подмосковье» [Архівовано 8 квітня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
  15. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество | ИноСМИ - Все, что достойно перевода. Архів оригіналу за 16 березня 2013. Процитовано 12 березня 2013.(рос.)
  16. "Новая газета": Елене Милашиной угрожают убийством // Радио Свобода : радио. — 2015, июня. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  17. Так выглядит Елена Милашина после жестокого нападения в Чечне. Фотография. Meduza (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
  18. Нападение в Грозном, здоровье Кадырова, суды над военными. Итоги недели. RFE/RL (рос.). 8 липня 2023. Процитовано 9 липня 2023.
  19. Собчак: журналистку Елену Милашину избили, обрили налысо и облили зеленкой в Грозном. fontanka.ru - новости Санкт-Петербурга (рос.). 4 липня 2023. Процитовано 9 липня 2023.
  20. «Они тыкали меня головой в землю, заставляли ее есть» Журналистка Елена Милашина подробно рассказала, как ее и адвоката Александра Немова избивали в Грозном. Meduza (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
  21. Утро у Лиз. Обыски у Пригожина. Обстрелы Белгорода. Елена Милашина. Алексей Венедиктов. 07.07.23 (укр.), процитовано 9 липня 2023
  22. Елена Милашина: «Я продолжу ездить в Чечню, хочет этого Кадыров или не хочет». Meduza (рос.). Процитовано 9 липня 2023.
  23. ЛАУРЕАТЫ ПРЕМИЙ СОЮЗА ЖУРНАЛИСТОВ РОССИИ ЗА 2001 ГОД «ЗОЛОТОЕ ПЕРО РОССИИ» // Новая газета : газета. — М., 202. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  24. В гостях у «Рекламы» – журналистка «Новой газеты» Елена Милашина. // Реклама : газета. — США, 2009. — Помилка: неправильний час.[недоступне посилання з квітня 2019]
  25. Люди слова и дела. — 2009. — № 143 (Помилка: неправильний час).(рос.)
  26. Ануш Аветисян. Российский журналист Елена Милашина получила награду США за женское мужество // Голос Америки : редио. — 2013. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  27. Победителем конкурса в память об Ахмеднаби Ахмеднабиеве стала Елена Милашина // Кавказский Узел. — 2015. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  28. Журналисты Елена Милашина и Сеймур Хази удостоены премии имени Герда Буцериуса // Московская Хельсинкская группа. — 2016. — Помилка: неправильний час.(рос.)
  29. ЛЕНА МИЛАШИНА, ИРИНА ГОРДИЕНКО: «РАСПРАВЫ НАД ЧЕЧЕНСКИМИ ГЕЯМИ (18+)» // Премия «Редколлегия». — 2017. — Помилка: неправильний час.(рос.)

Посилання

[ред. | ред. код]