Нагірне (Довжанський район)
| село Нагірне | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Луганська область |
| Район | Довжанський район |
| Тер. громада | Довжанська міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA44040010360033376 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1880 |
| Населення | 254 |
| Площа | 36,11 км² |
| Густота населення | 7,03 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 94850 |
| Телефонний код | +380 6434 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°11′3″ пн. ш. 39°27′37″ сх. д. / 48.18417° пн. ш. 39.46028° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
177 м |
| Водойми | р. Велика Кам'янка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 94850, Луганська обл., Свердловська міськрада, с.Медвежанка, вул, Гребенюка, 12 |
| Карта | |
  Нагірне | |
 Нагірне | |
| Мапа | |
| |
Нагі́рне (до 1970 року — Картушине) — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 254 осіб.
Знаходиться на тимчасово окупованій території України.
Географічні координати: 48°11' пн. ш. 39°27' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 36,1 км².
Село розташоване у східній частині Донбасу за 52 км від міста Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 52 км. Через село протікає річка Велика Кам'янка.
Засноване 1880 року як хутір Картушине. Назва поселення була утворена від прізвища землевласника і засновника поручика Михайла Картушина.
У 1922 році Картушине отримує статус села, а 1970 року перейменоване на село Нагірне.
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[1]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[2].
За даними перепису 2001 року населення села становило 254 особи, з них 76,38% зазначили рідною мову українську, 9,06% — російську, а 14,56% — іншу[3].
У селі працює фельдшерсько-акушерський пункт.
Поблизу села виявлено поселення епохи бронзи, курганний могильник з 2 курганами.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 4 січня 2014.
- Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- Облікова картка [Архівовано 4 січня 2014 у Wayback Machine.] на сайті ВРУ
- Погода в селі Нагірне [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
