Медвежанка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Медвежанка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район Довжанський район
Громада Довжанська міська громада
Код КАТОТТГ UA44040010340034101
Основні дані
Засноване 1880
Населення 1012
Площа 84,3 км²
Густота населення 12 осіб/км²
Поштовий індекс 94850
Телефонний код +380 6434
Географічні дані
Географічні координати 48°10′17″ пн. ш. 39°31′15″ сх. д. / 48.17139° пн. ш. 39.52083° сх. д. / 48.17139; 39.52083Координати: 48°10′17″ пн. ш. 39°31′15″ сх. д. / 48.17139° пн. ш. 39.52083° сх. д. / 48.17139; 39.52083
Середня висота
над рівнем моря
128 м
Водойми р. Медвежа
Місцева влада
Адреса ради 94850, Луганська обл., Свердловська міськрада, с. Медвежанка, вул, Гребенюка, 12
Карта
Медвежанка. Карта розташування: Україна
Медвежанка
Медвежанка
Медвежанка. Карта розташування: Луганська область
Медвежанка
Медвежанка
Мапа
Мапа

Медве́жанка — село в Україні, у Довжанській міській громаді Довжанського району Луганської області. Населення становить 1012 осіб.

Знаходиться на тимчасово окупованій території України.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°10' пн. ш. 39°31' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 84,3 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 30 км від міста Довжанська. Найближча залізнична станція — Довжанська, за 30 км.

Історія[ред. | ред. код]

Засноване 1800 року як слобода Медвежанка на річці Медвежій. З 1953 року має статус села.

Під час Другої світової війни участь у бойових діях брали 232 місцевих жителя, з них 103 загинуло, 197 осіб нагороджені орденами і медалями[1].

У 1950-х роках до складу Медвежанки увійшло село Бородіно.

12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 717-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області», увійшло до складу Довжанської міської громади.[2]

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишніх Довжанського (1938—2020) та Сорокинського районів, увійшло до складу новоутвореного Довжанського району[3].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 985 осіб, з яких 479 чоловіків та 506 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкала 1001 особа.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 79,25 %
російська 14,03 %
вірменська 0,49 %
болгарська 0,20 %
білоруська 0,10 %
німецька 0,10 %
інші 5,83 %

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі працює загальноосвітня школа I—ІІІ ступенів, клуб, ясла-садок «Сонечко» і амбулаторія.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташований ботанічний заказник місцевого значення «Ведмежанський».[7]

Також на території села є братська могила загиблих радянських воїнів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. История Городов и Сёл. Медвежанка [Архівовано 10 березня 2014 у Wayback Machine.](рос.)
  2. Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Луганської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 22 лютого 2022.
  3. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Луганська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Луганська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
  7. Природно-заповідний фонд Луганської області //О. А. Арапов, Т. В. Сова, В. Б. Фєрєнц. О. Ю. Іванченко. Довідник. — 2-е вид. доп. перер. — Луганська: ВАТ «ЛОД». — 168 с., стор. 86 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 15 жовтня 2013. Процитовано 7 жовтня 2013.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.
  • Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968. — 939 с.
  • Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9

Посилання[ред. | ред. код]