Нагольно-Тарасівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Нагольно-Тарасівка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Ровеньківська міськрада
Рада Нагольно-Тарасівська селищна рада
Код КОАТУУ: 4412346700
Основні дані
Засноване 1775
Статус із 1938 року
Площа 2,52 км²
Населення 2073 (01.01.2011)[1]
Густота 823 осіб/км²
Поштовий індекс 94792
Телефонний код +380 6433
Географічні координати 47°59′40″ пн. ш. 39°28′23″ сх. д. / 47.99444° пн. ш. 39.47306° сх. д. / 47.99444; 39.47306Координати: 47°59′40″ пн. ш. 39°28′23″ сх. д. / 47.99444° пн. ш. 39.47306° сх. д. / 47.99444; 39.47306
Висота над рівнем моря 145 м
Водойма р. Нагольна
Відстань
Найближча залізнична станція: Дар'ївка
До станції: 12 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 80 км
Селищна влада
Адреса 94792, смт Нагольно-Тарасівка, вул. Торгова, 5
Карта
Нагольно-Тарасівка. Карта розташування: Україна
Нагольно-Тарасівка
Нагольно-Тарасівка
Нагольно-Тарасівка. Карта розташування: Луганська область
Нагольно-Тарасівка
Нагольно-Тарасівка

Нагольно-Тарасівка (до 1884 — Нагольна, Нагольно-Луковкіно) — селище міського типу в Луганській області, адміністративно підпорядковане Ровеньківській міськраді. Населення становить 2202 особи (за станом на 2001 рік). Орган місцевого самоврядування — Нагольно-Тарасівська селищна рада.

Статус селища міського типу — з 1938 року.

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Станом на 1873 рік у слободі Нагольна, центрі Нагольно-Тарасівської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 1596 осіб, налічувалось 226 дворових господарств та 2 окремих будинків, у господарствах налічувалось 78 плугів, 162 коней, 315 пар волів, 2072 вівці[2].

[3].

У теперішній час [коли?]населення селища становить 2016 чоловік, дворів налічується 908. Нагольно-Тарасівській селищній раді підпорядковане село Березівка. В селищі є Нагольно-Тарасівський навчально-виховний комплекс, де навчається 167 учнів, працює педагогів, всі з вищою освітою. Є клуб залом на 240 місць, бібліотека. Медичне обслуговування здійснює медпункт. В селищі є аптека, відділ зв'язку, магазини. Слобода Нагольно-Луковкіно, тобто селище при річці Нагольній, була заснована в 1775 році бригадиром Амвросієм Луковкіним. У 1785 році в ній було уже 89 дворів, в яких налічувалось чоловічої статі 181, жіночої — 167, а всього 348 душ. А в 1801 році було вже 590 душ.(Від 132 "Справи сл. Луковкіної № 2 і «Клірові відомості за 1801 рік, архів Донської духовної консисторії»)

В слободі Нагольно — Луковкіно довгий час проживала землевласниця Марія Гаврилівна Тарасова, вдова єсаула Тарасова, онука А. Луковкіна. Її прізвище мало вирішальне значення в назві селища. В 1786-88 р.р. на кошти генерал-майора Гавриіла Амвросійовича Луковкіна, сина засновника слободи, була збудована церква Успення Пресвятої Богородиці, яка і зараз існує як історична пам'ятка. (Від 132 "Справи сл. Луковкіної № 2 і «Клірові відомості за 1894 рік, архів Донської духовної консисторії»)

Господарське життя і побут перших поселенців були досить простими. Хати будували з каменю, крили соломою та очеретом. Стіни обмазували глиною. Житло було низеньким, тісним, а сім'ї часто складалися з 10-15 чоловік. Основним заняттям населення слободи було хліборобство. Розорювали і засівали пагорби навколо слободи. Сіяли пшеницю, ячмінь, овес. Пізніше почали розводити овець, вовна яких гарно продавалася. Сільськогосподарські знаряддя переважно були дерев'яними . Тяглова сила — воли та коні. В районі слободи Нагольної виявлені родовища свинцево-цинкових і сріблоносних руд. В кінці 70-х років ХІХ ст. почали діяти перші примітивні шахти. Шахтарі працювали в нелюдських умовах. Забійники рубали вугілля кайлом у воді при світлі гасничка, а відвозили дерев'яними санками саночники. Запрягаючись у лямки. Підприємці широко використовували працю жінок і підлітків, яким платили за роботу на 25-30 відсотків менше, ніж чоловікам.

Радянська влада була встановлена в селищі Нагольно — Тарасівка в листопаді 1917 року[джерело?]. Біля витоків боротьби за встановлення Радянської влади і її захисту були: уповноважений районного комітету бідноти Богачов Петро Антонович, який в 1921 році загинув від рук білогвардійської банди «Синки ображених батьків» ; військовий комісар Григоренко Захар Іванович, що загинув від рук білогвардійської банди «Банди Марусі» ; перший міліціонер в слободі Іващенко Михайло Іванович, який також був по-звірячому вбитий в 1921 році.(«Історія міст і сіл України», Луганська область стор. 514 під редакцією Тронько П. Т.)

Охорона природи[ред. | ред. код]

На північно-східній околиці села знаходиться ландшафтний заказник «Нагольний кряж».

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 241)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-54)