Нерівність Фрідріхса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Нерівність Фрідріхса — теорема функціонального аналізу, доведена Куртом Фрідріхсом. Воно задає обмеження для Lp-норми функції, за допомогою Lp норм слабких похідних цієї функції та геометрію області. Нерівність може бути використана, для доведення еквівалентності деяких норм на просторі Соболєва.

Нехай Ω — обмежена підмножина евклідового простору Rn з діаметром d. Припустимо, що u : Ω → R належить простору Соболєва (тобто і слід u на границі є рівним 0). Тоді

де

Близьким результатом є нерівність Пуанкаре.

Випадок однієї змінної[ред. | ред. код]

Якщо функція є диференційовною на відрізку , і її похідна є інтегровною у квадраті на цьому відрізку, тоді:

Дана нерівність є сильнішою, ніж у загальній версії оскільки замість константи , яка у цьому випадку є рівною використовується

Для доведення цього варіанту нерівності, згідно із фундаментальною теоремою аналізу можна записати (із відповідною зміною позначень незалежної змінної) Тоді враховуючи інтегральну версію нерівності Коші — Буняковського одержуються нерівності:

Інтегруючи крайній лівий і правий члени нерівності на інтервалі одержується одновимірний варіант нерівності Фрідріхса.