Переселення слов'ян на Балкани

Мапа переселення народів.

Переселення слов'ян на Балканський півострів стало одним з найважливіших міграційних векторів епохи Великого переселення народів. Активна фаза переселення припала на VI-VIII століття. Давні слов'яни проникали на Балкани з північного заходу, тобто спускаючись вниз за течією Дунаю. Велика частина з них потрапила сюди і зі сходу - анти, пізніше тиверці, пройшовши через колишню римську Дакію і форсувавши нижню течію річки в районі Добруджи.

Історія

Переселення хорватів на Балкани, 620 рік

Південні слов'яни приблизно 700 році

За даними археологічних досліджень, слов'яни, що входили до складу Аварського каганату, заселили Середньодунайську низовину не пізніше кінця V століття, поглинувши залишки як гунів та аварів, так і панноно-романського населення. У 530-тих роках слов'яни вже активно форсують Дунай, що служив природною північною межею Східної Римської імперії. У 580-тих роках слов'яни осаджують великі міста імперії. Просування слов'ян проходило у двох основних напрямках. Слов'яни рухалися на південний схід, до Константинополя, Мореї і Македонії. Деякі з них добровільно або насильно опинилися в межах візантійської Малої Азії. Частина з них рухалася в південно-західному напрямку, заселивши Герцеговину, Далмацію, Істрію та східні схили Альп. На початковому етапі свого розселення, слов'яни, як і германці, демонстрували тенденцію до формування власних держав, конфліктуючи з імперською владою. Але до XI століття культурно-релігійна еллінізація торкнулася значної частини південних слов'ян, які були знову включені до складу Візантійської імперії. Таким чином, слов'янська колонізація Східної Римської імперії не супроводжувалася крахом античної римської державності, хоча вона і прискорила її еволюцію у феодальну багатонаціональну грецьку державу, відому як Візантійська імперія.

Адаптація

Слов'янські племена (помаранчевий) на Балканах в VII столітті, обмежені номінальною візантійською владою (фіолетова лінія)

Слов'янські нашестя на деякий час зруйнували комунікації у внутрішніх районах Балканського півострова. Так, попри значне скорочення своєї території, Східна Римська імперія не припинила своє існування. Більше, того, грецьке населення приморських міст, що збереглися в підпорядкуванні у василевса, налагодило цілком взаємовигідні контакти з землеробськими слов'янськими племенами, нарешті компактно заселили малоосвоєних внутрішні регіони Балкан. Звичайно, в ході цього процесу до складу слов'янських громад увійшли фракійці, іллірійці, на півночі Балкан кельти, частково волохи та греки, прибулі з Волги булгари. Все це призвело до формування південнослов'янської групи народів, з якої згодом виділилися сучасні слов'янські етноси Балкан. Субстратні впливи інших народів, які проникли під час і після переселення на Балкани, найбільш помітні в етногенезі сучасних сербів, македонців та болгар, менш виражені вони у хорватів і словенців.

Розквіт і занепад

VII-IX століттях стали апогеєм. У цей період Східна, Центральна Європа та Балкани були єдиним слов'яномовним масивом, в який виявилися включені також волоська і протоалбанська культури. Збережена середньогрецька культура була відтіснена на самий край Балканського півострова, а її ядро перемістилося в Малу Азію. Проте вже в Х столітті германські племена починають поступовий натиск на схід. Переселення угорських племен в саме серце Європи близько 900 року приводить до ізоляції південних слов'ян від західних.

Див. також

• Слов'янізація Македонії
• Заселення слов'янами Східних Альп
• Слов'янська колонізація фіно-угорських земель