У Тверському літописі 863 р.[5] є відомість про боротьбу київських князів Аскольда та Діра з тиверцями, а у 885 р. князь Олег «мав рать з тиверцями й улучами»[6]. Тиверці брали участь у походах на Царгород князя Олега (907 р.) й Ігоря (944 р.) як їхні союзники; у середині X століття увійшли до складу Київської держави. Антропологічно в цей час були носіями масивних широколицих форм, чим різнилися від грацильних та вузьколицих мешканців територій сучасної Румунії та Угорщини. Вважається, що тиверці є вихідцями з північніших регіонів слов'ян[7].
Згідно Павла Шафарика та російських дослідників: у деяких списках тиверці вписані як «тирвеці»; по-литовськи «tiraj» означає «степ»[10][11][12]. Тобто тиверці — мешканці степів, «тирвеці» — степняки, мешканці степів[10][11][12]. І відповідно літописудуліби й тиверці є племенемтолковіни — себто «толкові люди», «мудрі люди» (самоназва одного племені званого іноземцями як різні племена)[10][11][12].
Шафáрик П., Бодянский И.Славянские древности: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин. — Москва, 1838. — С. 17—18. (рос.)
.png){kind=small}
.svg){kind=small}
