Тиверці

Тиверці XIII ст. Східнослов'янські племена 8-9 ст. та балти Столиця Not specified Мови Давньоруська Релігії Язичництво Форма правління плем'я Історія  - Засновано Enter start date  - Ліквідовано XIII ст.

Ти́верці (давньорус. Тиверци) — східнослов'янське плем'я, що жило між Дністром, Прутом і Дунаєм — до берегів Чорного моря у межах розселення антів, нащадками яких вони були як і уличі (див. «таври», «тевриски»). Входили у Антський союз. Вперше у середині IX століття тиверці згадуються у «Повісті минулих літ» поряд з уличами в регіоні від річок Дністер та Дунай до Чорного моря. Основне заняття — хліборобство, але відомо також вони мали майстерні для ремісництва (ковалі, гончарі, ювеліри, зброярі). Грецьке місто Тіра було центром тиверців та уличів. Частина яких розселилися в волоському ареалі. З літописними тиверцями пов'язують городище Єкімеуць, м. Алчедар, с. Цареука та інші.

У Тверському літописі 863 р. є відомість про боротьбу київських князів Аскольда та Діра з тиверцями, а у 885 р. князь Олег «мав рать з тиверцями й улучами». Тиверці брали участь у походах на Царгород князя Олега (907 р.) й Ігоря (944 р.) як їхні союзники; у середині X століття увійшли до складу Київської держави. Тиверці у X — XII століттях під натиском печенігів і половців посунулися на північ, де змішалися з сусідніми племенами часів Київської Русі. У XII — XIII століттях землі тиверців входили до складу Галицького князівства, ставши попередниками гуцулів (мешканців Карпатських гір). Нащадки тиверців увійшли до складу українського народу (Буковина), частина їх зазнала румунізації (Молдова). Імовірно назва тиверців походить від кельтського «таур» («taur»), що означає «гора», що може також відноситися до «горців» в цілому.

Згідно Павла Шафарика та російських дослідників: у деяких списках тиверці вписані як «тирвеці»; по-литовськи «tiraj» означає «степ». Тобто тиверці — мешканці степів, «тирвеці» — степняки, мешканці степів. І відповідно літопису дуліби й тиверці є племенем толковіни - себто «толкові люди», «мудрі люди» (самоназва одного племені званого іноземцями як різні племена).

Див. також

• Тевриски
• Таври
• Таврія
• Норік
• Паннонія
• Кельти
• Бойї
• Анти
• Антський союз

Джерела

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
• «Літопис Руський», м. Київ, вид. «Дніпро», 1989 р., 591 с. — ISBN 5-308-00052-2
• стор. 17-18, Павел Йозеф Шафáрик, И. Бодянский, «Славянские древности»: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин, г. Москва, 1838 г. (рос.)
• «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона», 1906 г. (рос.)
• Владимир Богуславский: Словянская энциклопедия: Киевская Русь-Московия: Том 2. изд. «Олма Медиа Группа», 2001 г., с. 490, ISBN 978-5-224-02251-9 (рос.)
• Евгений Щуков: Словянская историческая энциклопедия: Том 14, изд. «Советская энциклопедия», г. Москва, 1973 г., с. 213 (рос.)

Посилання

• Карта расселения народов Европы в IX веке.УНПК Орловский Государственный Технический Университет (рос.)