Етнонім тиверці не має загальновизнаної етимології. Здебільшого пов'язується з грец.Τύρας — давньою назвою Дністра, що має іранське походження. Інша версія виводить племінну назву від назви міста Тивер, яка пов'язується з династичним ім'ям боспорських царів Тиверти (що сходить до лат.Tiberius, Тиберій)[3].
Згідно з Павлом Шафариком та російськими дослідниками: у деяких літописах тиверці записані як «тирвеці»; лит.tiraj означає «степ»[4][5][6]. Тобто тиверці — мешканці степів, «тирвеці» — степняки, мешканці степів[4][5][6]. І відповідно літописудуліби й тиверці є племенемтолковини — себто «толкові люди», «мудрі люди» (самоназва одного племені званого іноземцями як різні племена)[4][5][6].
У Тверському літописі 863 р.[9] є відомість про боротьбу київських князів Аскольда та Діра з тиверцями, а у 885 р. князь Олег «мав рать з тиверцями й улучами»[10]. Тиверці брали участь у походах на Царгород князя Олега (907 р.) й Ігоря (944 р.) як їхні союзники; у середині X століття увійшли до складу Київської держави. Антропологічно в цей час були носіями масивних широколицих форм, чим різнилися від грацильних та вузьколицих мешканців територій сучасної Румунії та Угорщини. Вважається, що тиверці є вихідцями з північніших регіонів слов'ян[11].
Шафáрик П., Бодянский И.Славянские древности: Часть историческая. Том И, Книга III, издание Михаил Петрович Погодин. — Москва, 1838. — С. 17—18. (рос.)
.png){kind=small}
.svg){kind=small}
