Праксітель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Праксітель
дав.-гр. Πραξιτέλης
Народився395 до н. е.[2]
Афіни[3]
Помер330 до н. е.[1]
КраїнаСтародавні Афіни
Діяльністьскульптор
Галузьскульптура
Знання мовдавньогрецька[4]
Роки активності375 до н. е.[3] і 370[5]340 до н. е.[3] і 330 до н. е.[5]
Magnum opusАфродіта Кнідська, Аполон Ящуровбивця, Аполон Змієвбивцяd і Dionysos statue at Elisd[6]
БатькоКефісодот[7]
ДітиКефісодот Молодшийd і Тімарх[d]

Праксітель (грец. Πραξιτέλης, близько 390 до н. е. — близько 330 до н. е.[8]) — давньогрецький скульптор доби пізньої класики, головний представник новоаттичної школи пластики. Учень скульптора Кефісодота.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Працював переважно в Афінах. Твори Праксітеля, виконані головним чином у мармурі, відомі за античними копіями і свідченням давніх авторів. В оригіналі збереглася лише знайдена в Олімпії група Гермес із немовлям Діонісом (близько 340 до н. е., Археологічний музей Олімпії), однак ряд вчених все ж вважає її пізнішою копією. У ранніх роботах (Сатир, який наливає вино, близько 375 до н. е.) Праксітель в основному наслідує принципи Поліклета.

У створених Праксітелєм образах богів і богинь переважає споглядальний настрій. Скульптор досягає враження ідилічних, одухотворених образів за допомогою надзвичайно тонкої обробки мармуру, віртуозного використання світотіньових ефектів (завдяки чому окремі поверхні плавно перетікають одна в іншу, виникає ефект «вологого погляду»).

Серед найвідоміших творів Праксітеля:

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Праксітель

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б NNDB — 2002.
  2. Benezit Dictionary of ArtistsOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  3. а б в Зведений список імен діячів мистецтва
  4. CONOR.Sl
  5. а б Чеська національна авторитетна база даних
  6. Παυσανίας 6.26.1 // Опис Еллади
  7. А. С—в Кефисодот // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1895. — Т. XV. — С. 39.
  8. Праксітель у Великій радянській енциклопедії (рос.)
  9. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.