Венера Капуйська
 | |
| Час створення: | II ст. н. е. |
|---|---|
| Розміри: | 216 см |
| Висота: | 220 см |
| Матеріал: | мармур |
| Жанр: | міфологічна скульптураd  |
| Зберігається: | Неаполь, Італія |
| Музей: | Національний археологічний музей |
 Венера Капуйська у Вікісховищі | |
Венера Капуйська, Афродіта Капуйська (італ. Afrodite di Capua) — давньоримська мармурова статуя II ст. н. е., що зберігається в Національному археологічному музею Неаполя. Зображує богиню Венеру, яка пише на щиті, і являє собою римську адаптацію класичного грецького типу Афродіти Коринфської.
Була знайдена в XVIII столітті в руїнах давньоримського амфітеатру в Капуї, руки були відсутні. Представляє богиню кохання і вроди Венеру, оголену до пояса, з драпірованими ногами. Статуя спирається на праву ногу, а ліва злегка зігнута і стоїть на шоломі. Торс повернутий майже в анфас, а голова, вбрана діадемою, повернута вліво і дещо нахилена до плеча. Цоколь стародавній, він має видовжену форму, із закругленими боками і вирізаною канавкою.
Статуя висічена з одного блока каррарського мармуру, разом з цоколем. Втрачені руки при реставрації відновлені в мармурі: ліва рука в повітрі, права опущена, що має нагадувати позу пряхи. Верхня права частина цоколя вирізана для розміщення обіч фігурки Амура[1], яка надалі була прибрана.
Голландсько-англійський археолог Джеймс Міллінген[en], вивчаючи в 1826 році статую[2], зіставив її зі зображеннями на римських монетах Коринфа. На них видно богиню з витягнутими в боки руками, яка держить щит[3]. На деяких монетах вона зображена в храмі, що стоїть на горі: очевидно, це храм Афродіти на Коринфському акрополі, де згідно з Павсанієм стояла статуя Афродіти «озброєної»[4]. На думку німецького археолога Адольфа Фуртвенглера[5], автором її був скульптор IV ст. до н. е., можливо Скопас. Афродіта дивиться на себе в бронзовий щит Ареса, відомого з поеми «Аргонавтика» Аполлодора Родоського. Фуртвенглер вважав Венеру Капуйську точною копією давньогрецької статуї.
Венера Капуйська часто порівнюється з Венерою Мілоською, бо їх об'єднує багато спільних рис: оголений торс, положення ніг і дуже характерне драпірування з тканини, що покриває ноги спочатку спереду, потім ззаду, і нарешті пола спадає між ніг. Обидві є відсиланням до грецького оригіналу, Афродіти Коринфської.
Існують відмінності в зачісці, у драпіруванні (джгут тканини відкриває лобок, складки спадають з лівого коліна) і в об'ємі тіла в просторі (у Венери Капуйської більш присадкуватий). Відмінності також проявляються в стилі й у виконанні елліністичної і римської скульптур.
Важливою відмінністю є положення голови, бо воно змінює форму художнього виразу[6]. У Венери Мілоської голова поставлена прямо, у Венери Капуйської нахилена. Це означає, що перша насправді дивиться на своє віддзеркалення в щиті, тоді як друга дивиться на свою руку, пишучи на щиті. Венера Капуйська є одним з варіантів, створених римськими скульпторами за зразком Афродіти Коринфської, цю модель вони також використовували для зображень Вікторії, яка пише на щиті, про це можна судити з монет доби Флавіїв і Антонінів[7].
- ↑ Musée de sculpture antique et moderne : Planches [...]. Tome 4. bibliotheque-numerique.inha.fr. Процитовано 2 лютого 2019.
- ↑ James Millingen, Ancient Unedited Monuments, II, Londres, 1826, p. 5-6, pl. IV—V
- ↑ Roman Provincial Coins.
- ↑ Pausanias, Périégèse, II, 4,7.
- ↑ Adolf Furtwängler, Masterpieces of Greek Sculpture, traduction, Londres, 1895, p. 384—389
- ↑ Marianne Hamiaux, Le type statuaire de la Vénus de Milo, Revue Archéologique, 2017/1, p. 74-78
- ↑ Roman Imperial Coinage. (фр.)
- James Millingen, Ancient unedited monuments, II, Londres, 1826, p. 5-6, pl. IV—V
- Adolf Furtwängler, Masterpieces of Greek Sculpture, traduction, Londres, 1895, p. 368—401
- Heinrich Knell, «Die Aphrodite von Capoue und ihre Repliken», Antike Plastik, 22, 1993, p. 117—140, pl. 43-63
- C. M. Havelock, L'Aphrodite de Cnide et ses successeurs: Un aperçu historique du Nu Féminin dans l'Art grec, University of Michigan Press, 2008.
