Підківка війчаста

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Підківка війчаста
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Рід: Підківка (Hippocrepis)
Вид:
H. ciliata
Біноміальна назва
Hippocrepis ciliata
Willd., 1808

Підківка війчаста[1], гіпокрепіс війчастий[2] (Hippocrepis ciliata) — вид квіткових рослин з родини бобових (Fabaceae).

Біоморфологічна характеристика

[ред. | ред. код]

Однорічна рослина з нечисленними волосками, пізніше гола чи майже так. Стебла 8–30(35) см, лежачі, підняті чи прямовисні, часто розгалужені від основи. Листки до 4 см завдовжки, з (1)3–6 парами листочків. Листочки 5–15 × 0.5–3.5 мм. Квітки дрібні, пониклі, в зонтиках, 2–6-квіткові. Віночок 3–5 мм, жовтий. Боби сильно вигнуті в майже повне кільце, 15–30(40) × 2.5–4 мм, майже завжди щетинисто-залозисті й червонуваті. 2n = 14[2][3][4][5].

Поширення

[ред. | ред. код]

Поширення: Середземномор'я (Албанія, пн. Алжир, Болгарія, Кіпр, Франція (у т. ч. Корсика), Греція (у т. ч. Крит), Італія (у т. ч. Сардинія, Сицилія), Крим, пн.-зх. Лівія, пн. Марокко, Португалія, Іспанія (у т. ч. Балеарські острови), Туніс, зх. Туреччина, колишня Югославія[6][7].

В Україні вид росте на сухих відкритих схилах та виноградниках — у передгір'ї та на південному макросхилі Кримських гір, досить рідко[2].

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. Hippocrepis ciliata // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 199.
  3. Türkiyebitkileri.com. Процитовано 01.02.2023. (англ.)
  4. Tela Botanica. Процитовано 01.02.2023. (фр.)
  5. Flora Vascular. Процитовано 01.02.2023. (ісп.)
  6. Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 01.02.2023. (англ.)
  7. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 01.02.2023. (англ.)