Рибников Микола Миколайович
| Рибников Микола Миколайович | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Рыбников Николай Николаевич | ||||
 | ||||
| Микола Рибников, 1950—1960 рр.
| ||||
| Народився | 13 грудня 1930 Борисоглєбськ, Воронезька область, РРФСР, СРСР | |||
| Помер | 22 жовтня 1990 (59 років) Москва, РРФСР, СРСР | |||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||
| Національність | Росіянин | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Діяльність | Актор | |||
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії (1953) | |||
| Роки діяльності | 1951—1990 | |||
| Дружина | Ларіонова Алла Дмитрівна (1957—1990) | |||
| Діти | Рибникова Арина Миколаївна (1961—2004) | |||
| Провідні ролі | «Саша Савченко» у к/ф «Весна на Зарічній вулиці» (1956) «Микола Пасічник» у к/ф «Висота» (1957) «Паша Гусаров» у к/ф «Дівчина без адреси» (1957) «Ілля Ковригін» у к/ф «Дівчата» (1961) | |||
| IMDb | ID 0006489 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  | ||||
|
| ||||
 Рибников Микола Миколайович у Вікісховищі | ||||
Мико́ла Микола́йович Ри́бников (рос. Никола́й Никола́евич Ры́бников; 13 грудня 1930, Борисоглєбськ, Воронезька область, Російська РФСР — 22 жовтня 1990, Москва, Російська РФСР) — радянський актор. Заслужений артист РРФСР (1964), Народний артист РРФСР (1981).
Виріс у Сталінграді, де закінчив залізничну школу. Навчався у школі № 5 (колишній чоловічій гімназії). Тут, на підмостках шкільної сцени, й помічено ознаки його акторської обдарованості. Був актором допоміжного складу Сталінградського драматичного театру. Навчався у Сталінградському медичному інституті. Рано залишився без матері. У 1944 році виїхав до Сталінграду його батько, син перебрався до нього. Деякий час вони жили разом, але батько незабаром помер.
У 1948 році вступив до московського Всесоюзного державного інституту кінематографії (майстерня Сергія Герасимова і Тамари Макарової), який закінчив у 1953 році. Московський зоряний період Рибникова, його одруження з актрисою, красунею Аллою Ларіоновою, їхню взаємну любов і коло спілкування на рівні світових зірок досить повно описано в безлічі столичних видань. Під час навчання дар майстерно наслідувати відомих людей і тяга до розіграшів одного разу мало не обійшлися Рибникову дорого — про цю історію розповів згодом у своєму фільмі «Яка чудова гра» (1995) Петро Тодоровський.
З 1953 року — актор Театру-студії кіноактора. Дебют у кіно пройшов майже непоміченим, це фільм «Команда з нашої вулиці», роль Дроздова. По-справжньому його акторський талант розкрився в режисерів Олександра Алова та Володимира Наумова в картині «Тривожна молодість» і у М. Швейцера в «Чужій рідні».
Справжня всесоюзна слава прийшла до артиста після стрічок «Весна на Зарічній вулиці» (1956), котру поставили Ф. Миронер і М. Хуцієв, і «Висота» (1957) режисера Олександра Зархі. У 1958 році Микола Рибников зафільмувався в картині Е. Рязанова «Дівчина без адреси» — хоча публіка гаряче прийняла фільм — він зайняв друге місце в прокаті, — критика (як і сам режисер) визнала його не дуже вдалим. Утім, у 1961 році актор погодився фільмуватися в комедії, коли режисер Юрій Чулюкін запросив його на головну роль лісоруба Іллі Ковригіна у фільмі «Дівчата». Ця картина мала величезний глядацький успіх і до цього дня залишається в числі найкращих комедій радянського кіно. Надалі Миколу Рибникова багато фільмували, на його ліку такі фільми, як «Їм підкоряється небо», «Війна і мир» (де він виконав роль Дениса Давидова), «Звільнення», «Хокеїсти». Великий успіх випав на долю картини «Сьоме небо» (1972), в якій Микола Рибников знявся зі своєю дружиною Аллою Ларіоновою.
Наприкінці 70-х і в 80-х роках актора запрошували фільмуватися чимраз рідше і здебільшого в епізодичних ролях. Найбільш запам'яталася роль Рибникова цього періоду — Кіндрат Петрович у стрічці «Вийти заміж за капітана» (1985).
Помер від серцевого нападу. Поховано в Москві на Троєкурівському кладовищі.
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1951 | ф | Сільський лікар | рос. Сельский врач | Гість на весіллі (відсутній в титрах) |
| 1953 | ф | Команда з нашої вулиці | рос. Команда с нашей улицы | Дроздов |
| 1953 | ф | Таємнича знахідка | рос. Таинственная находка | Член екіпажу траулера «Славний» |
| 1954 | ф | Запасний гравець | рос. Запасной игрок | Петров, воротар |
| 1954 | ф | Тривожна молодість | рос. Тревожная молодость | Григоренко |
| 1955 | ф | Чужа рідня | рос. Чужая родня | Федір Гаврилович Соловейко |
| 1956 | ф | Дорога правди | рос. Дорога правды | Кореньков, директор заводу |
| 1956 | ф | Весна на Зарічній вулиці | рос. Весна на Заречной улице | Саша Савченко, сталевар-передовик |
| 1957 | ф | Висота | рос. Высота | Микола Пасічник, бригадир монтажників |
| 1957 | ф | Дівчина без адреси | рос. Девушка без адреса | Паша Гусаров, будівельник |
| 1957 | ф | Поруч з нами | рос. Рядом с нами | Чумов |
| 1958 | ф | Кочубей | рос. Кочубей | Кочубей |
| 1958 | ф | Відьма | рос. Ведьма | Листоноша |
| 1959 | ф | Чумацький шлях | рос. Млечный путь | Гліб Іванович, вчитель |
| 1960 | ф | Нормандія — Неман | рос. Нормандия — Неман | Тарасенко, капітан |
| 1960 | ф | Тричі воскреслий | рос. Трижды воскресший | Микола Шмельов, перший комісар «Орлятка» (відсутній в титрах) |
| 1961 | ф | Два життя | рос. Две жизни | Семен Востріков |
| 1961 | ф | Дівчата | рос. Девчата | Ілля Ковригін, бригадир лісорубів, передовик виробництва |
| 1963 | ф | Їм підкоряється небо | рос. Им покоряется небо | Олексій Степанович Колчин, льотчик-випробувач |
| 1964 | ф | Хокеїсти | рос. Хоккеисты | Василь Лашков, тренер «Ракети» |
| 1966 | ф | Дядечків сон | рос. Дядюшкин сон | Павло Олександрович Миршавців, наречений Зіни, далекий родич князя |
| 1967 | ф | Розбудіть Мухіна! | рос. Разбудите Мухина! | Бенкендорф, шеф жандармів / Тит Валерій / інквізитор |
| 1968 | ф | Війна і мир | рос. Война и мир | Денис Давидов |
| 1968 | ф | Довгий день Кольки Павлюкова | рос. Длинный день Кольки Павлюкова | Василь Красильников |
| 1968 | ф | Напрямок — Берлін | рос. Направление — Берлин | Всеволод Іванович Поляк, капітан |
| 1968 | ф | Визволення | рос. Освобождение | Михайло Федорович Панов, генерал-майор, командир 1-го гвардійського танкового корпусу |
| 1968 | ф | Люди, як річки | рос. Люди, как реки | Григорій |
| 1969 | ф | Старий знайомий | рос. Старый знакомый | Анохін Сергій Сергійович, доктор ф.-м. наук, він же — Фантабарас, губернатор неіснуючого острівної держави |
| 1971 | ф | Сьоме небо | рос. Седьмое небо | Іван Сергійович Мазаєв, шахтопрохідник |
| 1972 | ф | Коло | рос. Круг | Віктор Степанович Васильців, комерційний директор хімфармзаводу |
| 1972 | ф | Мармуровий будинок | рос. Мраморный дом | Мамочко |
| 1974 | ф | Бо люблю | рос. Потому что люблю | Роман Гнатович Білий, полковник |
| 1975 | ф | Сім'я Іванових | рос. Семья Ивановых | Іван Іванович Іванов, сталевар |
| 1976 | ф | Розвага для старичків | рос. Развлечение для старичков | Непийвода, акордеоніст |
| 1977 | ф | Друга спроба Віктора Крохіна | рос. Вторая попытка Виктора Крохина | Федір Іванович, вітчим Віктора |
| 1977 | ф | Є ідея! | рос. Есть идея! | Григорій Олександрович Потьомкін, князь |
| 1978 | ф | Коли йдеш – іди | рос. Уходя — уходи | Семен Семенович, головний бухгалтер овочевої бази |
| 1979 | ф | Друга весна | рос. Вторая весна | Федір Фролов, воєнком |
| 1979 | ф | Останнє полювання | рос. Последняя охота | Безіменний персонаж |
| 1979 | ф | Бабусі надвоє сказали... | рос. Бабушки надвое сказали… | Інспектор ДАІ |
| 1981 | ф | Я — Хортиця | рос. Я — Хортица | Філімонов, генерал-майор |
| 1981 | ф | Будь здоровий, дорогий! | рос. Будь здоров, дорогой! | Микола Федорович Єрофєєв |
| 1982 | ф | Без року тиждень | рос. Без году неделя | Іван Олексійович Міщенко, заступник начальника річкового управління |
| 1985 | ф | Вийти заміж за капітана | рос. Выйти замуж за капитана | Кіндрат Петрович, сусід Олени |
| 1987 | ф | Нічний екіпаж | рос. Ночной экипаж | Нікітін, таксист |
| 1990 | ф | Заборонена зона | рос. Запретная зона | Олександр Степанович Іванцов, голова обласної надзвичайної комісії |
| 1988 | ф | Молода людина з хорошої сім'ї | рос. Молодой человек из хорошей семьи | Гордей |
| 1989 | ф | Приватний детектив, або Операція «Кооперація» | рос. Частный детектив, или Операция «Кооперация» | Кандидат на виборах |
| 1990 | ф | Вийди! | рос. Изыди! | Никифор, шинкар |
- Батько — Микола Миколайович.
- Мати — Клавдія Олександрівна.
- Дружина — актриса Алла Ларіонова. Одружилися 2 січня 1957.
- Дочка Олена (удочерена, вона дочка актора І. Ф. Переверзєва, з яким Алла жила у фактичному шлюбі до весілля з Рибниковим). Микола Рибников удочерив дівчинку і все життя вважав за рідну доньку. Олена тепер на пенсії, до цього — працювала монтажером на ТБ.
- Дочка Арина — (нар. 19 червня 1961). Хворіла на алкоголізм. (Померла 17 червня 2004).
Онуків немає.
|
