Сахалінська затока

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сахалінська затока
53°40′32″ пн. ш. 141°32′22″ сх. д. / 53.67556111113877648° пн. ш. 141.53961111113775928° сх. д. / 53.67556111113877648; 141.53961111113775928Координати: 53°40′32″ пн. ш. 141°32′22″ сх. д. / 53.67556111113877648° пн. ш. 141.53961111113775928° сх. д. / 53.67556111113877648; 141.53961111113775928
Частина відОхотське море
Прибережні країни Росія
Вливаються
  • Pilvod
  • ідентифікатори і посилання
    GeoNames2121527
    Сахалінська затока. Карта розташування: Росія
    Сахалінська затока
    Сахалінська затока
    Сахалінська затока (Росія)
    Мапа

    Сахалінська затока — затока Охотського моря між узбережжям Азії на північ від гирла Амуру і північним краєм острова Сахаліну. Протокою Невельського з'єднана з Татарською протокою та Японським морем. Відкрита в 1639 році експедицією Івана Москвітіна[1].

    У північній частині широка, на південь звужується і переходить в Амурський лиман. Ширина до 160 км[2]. Затока мілководна, в місці з'єднання з Татарською протокою глибина не перевищує 40 м[3]. Донний осад представлений піщанистими відкладеннями і пелітовими мулами[4].

    Береги у південній частині затоки переважно низькі та піщані, у північній частині — високі та скелясті. У східний берег вдаються три затоки, із яких глибока лише затока Північна. Інші дві — Помр і Байкал — являють собою великі лагуни, відокремлені від моря піщаними косами. Західний берег також порізаний кількома затоками, найглибші з яких затоки Катерини та Рейнеке. Затока Щастя, що вдається у південно-східну частину західного берега — мілинна. У вершині затоки острова Чкалова, Белякова, Байдукова[5].

    Середній вміст ароматичних вуглеводнів АУВ в шельфі затоки в середньому становить 16 мкг/л, в той час як вміст поліциклічних ароматичних вуглеводнів — 62 нг/л [6]. При цьому концентрація зважених АУВ зростає з глибиною[4].

    Льодовий покрив формується в листопаді, починаючись з утворення припаю[7], і руйнується в червні, хоча в деякі роки зберігається до липня—серпня[8].

    Величина добових припливів становить 2,3[2]—2,5 м[9].

    В акваторії затоки ведеться промислове рибальство (лососеві, тріска), в східній її частині розташований порт Москальво[2].

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. Москвитин Иван Юрьевич // Краткая российская энциклопедия / Сост. В. М. Карев. — М. : Большая российская энциклопедия, 2003. — С. 585. — ISBN 5-85270-189-0.
    2. а б в Сахалинский залив // Большая советская энциклопедия: [в 49 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Большая советская энциклопедия, 1955. — С. 154.
    3. Добрецов, В. Б. Проблемы и перспективы освоения месторождений полезных ископаемых арктического шельфа / В. Б. Добрецов, О. Г. Воробьев, А. Н. Маковский; Под общ. ред. Ф. Н. Шушарина. — Северодвинск, 1997. — С. 29. — ISBN 5-7723-0137-3.
    4. а б Немировская И. А., 2004, с. 161.
    5. Охотское море. Энциклопедия, 2009, с. 160.
    6. Немировская И. А., 2004, с. 158.
    7. Журавлёв, А. В. Шельф Сахалина. — М. : Недра, 1975. — С. 58.
    8. Охотское море // Большая советская энциклопедия: [в 49 т.] / гл. ред. Б. А. Введенский. — 2-е изд. — М. : Большая советская энциклопедия, 1955. — С. 472.
    9. Вопросы динамики моря : труды Государственного океанографического института. — М. : Гос. науч.-техн. изд-во, 1991. — С. 158.

    Література

    [ред. | ред. код]