Чорномин

село Чорномин
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Піщанський район
Рада	Чорноминська сільська рада
Основні дані
Засноване	XVI ст.
Населення	1666
Площа	2,593 км²
Густота населення	642,5 осіб/км²
Поштовий індекс	24732
Телефонний код	+380 4349
Географічні дані
Географічні координати	48°13′30″ пн. ш. 29°00′31″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	228 м
Водойми	2 ставки
Місцева влада
Адреса ради	24732, Вінницька обл., Піщанський р-н, с.Чорномин, вул.Леніна,1 , тел. 2-75-31
Карта
Чорномин
Мапа
Чорномин у Вікісховищі

Чорно́мин — село в Україні, Піщанському районі Вінницької області. Колишня назва — «Розбійне». Населення становить 1666 осіб.

Історія

Село Чорномин утворено ще наприкінці XVI ст.. Спочатку на території села було дві слободи: Медунівка і Розбійне. Потім з цих двох слобод утворюється одне село під назвою Розбійне. З приводу назви існує декілька легенд:

• Найвідоміша з них та, що козаки біля села напали на турецький загін і відбили полонених земляків, вчинивши "розбій". Від цього і назва "Розбійне".
• Та ще одна, за якою вздовж битого шляху, що вів колись через густі ліси з Київа до Чорного моря та Криму, на подорожніх нападали розбійники, а ватажком в них був якийсь Шпак. Саме тому колись Чорномин називався Розбійна і був садибою того напів-міфічного Шпака.

Розбійна входила в маєток Чечельничизна (від міста Чечельник), який належав спочатку Конецпольським, а потім Любомирським та Потоцьким. Після першого поділу Польщі все село відійшло до царської казни. Пізніше частина маєтностей дісталася маршалу Михайлу Гудовичу, потомку давнього литовського роду. А інша частина — якраз з Розбійною — потрапила у руки російського генерал-губернатора Волині та Поділля Тимофія Івановича Тутолміна (1740–1809). На зламі XVIII і XIX ст. Розбійну і кілька її фільварків вікупив у нього Микола Чарномський. З 1835 року село називається Чорномин на честь Миколи Чорноминського.

Від Миколая Чарномського-старшого резиденція дісталася його сину, Миколі Генрику Чарномському (нар. близько 1828 р.). Його дружиною була Ельжбета Станіслава з ріду Шембеків. Останньою власницею маєтку до 1917 р. була його дочка Марія (1856–1929), дружина графа Станіслава Водзіцького (нар. в 1843 р.).

Чорноминський палац

В Чорномині Чарномські зводять красень-палац — десь біля 1820 р.. Хронщевський згадував, що в будинку «кожного вікна скло і олово бронзове коштували 60 карбованців сріблом». А. Урбанський зі слів Марії Водзицької писав, що архітектором палацу був малознаний, але талановитий італієць Боффо (Boffo). Т. С. Ярошевський потім уточнив: Звали Боффо Франческо, син Карла, він був вихідцем з Сардинії.

Микола Чарномський місцем під палац вибрав найвищий в околиці заліснений п'ятачок. З одного боку він спускався до села, з іншого переходив у плоскогір'я. Довгий прямокутний у плані будинок був повернутий головним фасадом на південь — там був портик з шістьма колонами іонічного ордеру. Під'їзд до споруди був зі східної сторони. Споруда була темно-жовтого кольору, всі пластичні декорації підкреслені білим кольором. Палац прикрашали картуші з гербами власника будинку та його дружини.

Пізніше будинок перебудовували, тому його первісний вигляд встановити важко.

В 1890-х роках до нього з західної сторони було добудований флігель, з'єднаний з будинком скляною галереєю. Палац стояв посеред велетенського ландшафтного парку, який переходив у ліс: дуби, ясени, явори, липи. В парку розташовувалась велика статуя Богоматері — італійська, з білого мармуру, а також мармурова скульптура дівчини з книгою в руках. Вже напередодні Першої світової війни чорноминська резиденція почала занепадати. Та будівля пережила обидві війни і зараз в ній розташована сільська школа.

Видатні місця

Чорноминський палац — палац графів Чорномських, що є дуже схожим на Білий дім у Вашингтоні. Деякі назви цього палацу: «Палац з двадцятидоларової банкноти», «вінець розбитого кохання».

Посилання

• Погода в селі Чорномин
• Czarnomin // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 760. (пол.)
• "Поместное землевладение в Подольской губернии"; В. К. Гульдман; Типография Подольского Губернского Правления 1898г.; ст. 233, №81