Чечельник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
селище Чечельник
Chechelnyk gerb.png
Герб Чечельника
Країна Україна Україна
Область Вінницька область
Район/міськрада Чечельницький район
Рада Чечельницька селищна рада
Код КОАТУУ 0525055100
Основні дані
Населення 5054 (01.01.2017)[1]
Площа 7,94 км²
Густота населення 653 осіб/км²
Поштовий індекс 24800—804
Телефонний код +380 4351
Географічні дані
Географічні координати 48°12′59″ пн. ш. 29°20′54″ сх. д. / 48.21639° пн. ш. 29.34833° сх. д. / 48.21639; 29.34833Координати: 48°12′59″ пн. ш. 29°20′54″ сх. д. / 48.21639° пн. ш. 29.34833° сх. д. / 48.21639; 29.34833
Водойми р. Савранка
Найближча залізнична станція Кодима
Місцева влада
Адреса ради 24800, Вінницька область, Чечельницький район, смт Чечельник, вул. Героїв Майдану, буд. 36 2-10-69
Карта
Чечельник. Карта розташування: Україна
Чечельник
Чечельник
Чечельник. Карта розташування: Вінницька область
Чечельник
Чечельник

Чечельни́к (пол. Czeczelnik) — селище міського типу на східному Поділлі, положене над р. Савранкою (притока Південного Бугу), райцентр Вінницької області; 5 590 мешканців (2001). Найкоротший шлях до обласного центру проходить автошляхом М12, який збігається із єврошосе E50, далі траса переходить в Р33. Центр Чечельницького району.

Історія[ред. | ред. код]

1978 року археологами на території селища було відкрито поселення часів трипільської культури кінця IV — початку ІІІ тис. до н. е. та черняхівської культури ІІ-V століття н. е.

Перша згадка про сторожові поселення на місці теперішнього Чечельника на краю Буджацького степу датується 1529 роком[2]. Чачумлик названо Чечельником[3]. Хто хотів мати вино з Мунтенії та Волощини, не міг його іншою дорогою перевозити, тільки через Чечельник[4]. Статусу містечка Чечельник набув 1635 року. Під містом збереглись підземні ходи часів становлення козаччини, де переховувались мешканці під час татарських набігів та інших бойових дій. За Речі Посполитої володіння князів Любомирських.

У 1795 році було створено Ольгопольський повіт і Чечельник перейменовано на Ольгопіль. У цей період місто користувалося гербом (імовірно, створеним у місцевій губернській канцелярії) з символікою: «річка, що проходить посеред золотих пісків». Згодом, у 1812 році повітовий центр було перенесено до Рогузки-Чечельницької, яку було перейменовано на Ольгопіль, а Чечельнику повернуто попередню назву.

У 1796 році указом імператриці Катерини II містечко передано у власність видатному російському полководцю, графу Івану Васильовичу Гудовичу.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 7993 осіб (3900 чоловічої статі та 4093 — жіночої), з яких 3581 — православної віри, 971 католик та 3388 юдеїв[5].

Станом на 1905 р. у Чечельнику знаходилися: 1 православна церква, 1 римо-католицький костьол, 6 єврейських молитовних шкіл, міністерське двокласне училище, сільське училище, єврейське училище, поштово-телеграфне відділення, станова квартира, волосне правління, волосний банк, міщанська управа, урядний пункт, лікарня, аптека та 2 аптечних склади, акціонерне товариство, цукровий завод, винокурний ректифікаційний завод, пивоварний завод, цегельний завод, 4 водяних млини, паровий млин, 11 заїжджих будинків.

У роки Другої світової війни діяло гетто, куди нацистами насильно зганялися євреї для компактного мешкання та подальших репресій[6].

У грудні 1961 року село (містечко) Чечельник віднесено до категорії селищ міського типу.[7]

Населення[ред. | ред. код]

1898 року з 7000 мешканців 1967 були євреями. Зараз абсолютна більшість 5-тисячного населення — українці.

Пам'ятні місця[ред. | ред. код]

Церкви[ред. | ред. код]

  • Костел святого Йосипа Обручника, збудований у 1751 р. князем Любомирським. Парафіяльний костел існував у 1772 р. Мурований костел св. Йосифа збудовано у 1786 р. В ньому був чудотворний образ Богородиці. Парафія діяла в 1850 р. Наприкінці 1920х років храм було закрито, а пізніше використовувано під різні потреби не за призначенням. Храм було повернено вірним 27 серпня 1990 року, а доти св. Меса звершувалась в капличці на парафіяльному цвинтарі.
  • Православна церква

Природно-заповідний фонд[ред. | ред. код]

  • Орнітологічний заказник місцевого значення Ставки
  • Ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення Ромашково
  • Ботанічна пам'ятка природи загальнодержавного значення Терещуків яр

Ландшафт, рельєф[ред. | ред. код]

Річка Савранка (права притока Південного Бугу).

Промисловість, комунікації, народне господарство[ред. | ред. код]

Харчова промисловість, зокрема цукроварня (заснована 1875), спиртовий, комбікормовий та цегляний заводи, промкомбінат.

У межах селища розташовано ретранслятор «Київстар», частково селище покрито мережею Vodafone.

Із смт регулярно здійснюються автобусні рейси до сіл Чечельницького району, сусідніх райцентрів Кодими, Бершаді, Тростянця, Балти та Подільська, а також до Вінниці, Одеси та Києва.

За 11 км від смт розташована залізнична станція Дохно (вузькоколійка Рудниця — Гайворон). Залізнична станція Чечельник не діє з 1995 року. Гілку Дохно — Чечельник розібрано у 2003 році. Найближча ширококолійна залізнична станція — Кодима (29 км).

Спорт[ред. | ред. код]

Футбол[ред. | ред. код]

Шкільна команда з футболу:

  • 2010 — друге місце у районі;
  • 2011 — перше місце у районі

Відомі люди[ред. | ред. код]

Клариса Ліспектор

Народилися[ред. | ред. код]

Померли[ред. | ред. код]

Поховані[ред. | ред. код]

  • Станіслав Ізидор Собанський — дідич; в родовій каплиці[8]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. Історичний опис Чечельника[недоступне посилання з серпень 2019]
  3. Rozmowy o polskiej koronie (Польська.). с. 542. 
  4. Rozmowy o polskiej koronie. (Польською.). с. 542. 
  5. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-160)
  6. Maryna., Dubyk,; Марина., Дубик, (2000). Dovidnyk pro tabory, ti︠u︡rmy ta hetto na okupovaniĭ terytoriï Ukraïny (1941-1944) = Handbuch der Lager, Gefängnisse und Ghettos auf dem besetzten Territorium der Ukraine (1941-1944). Kyïv: Derz︠h︡avnyĭ komitet arkhiviv Ukraïny. ISBN 9665041886. OCLC 45595209. 
  7. s:Рішення виконкому Вінницької обласної ради від 20.12.1961 «Про віднесення населених пунктів до категорії селищ міського типу»
  8. Stanisław Izydor Sobański h. Junosza (ID: cz.I008682) (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]