Томас Сиденгам: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
м уточнення |
як переклали звідкись, то приберіть проблеми машинного перекладу |
||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
== Біографія == |
== Біографія == |
||
Народився в знатній сім'ї в 1824 році, Томас Сиденгам отримав прекрасну домашню освіту. Покинувши в 22 роки рідне графство [[Дорсет]], він вступив в [[Оксфордський університет]], але під час Англійської буржуазної революції навчання перервав через службу в армії під парламентськими прапорами. За шість років він повернувся до університету, твердо вирішивши стати лікарем. Однак, тільки в 52 роки Томас Сиденгам отримав ступінь доктора медицини. Цікаво, що авторитет його цінувався так високо, що навіть відсутність наукового ступеня до поважного віку не бентежило його колег. |
|||
== Внесок у медицину == |
== Внесок у медицину == |
||
Багато авторів називають його одним з основоположників клінічної медицини. Вніс істотний внесок у формування нозологічного принципу. Вважаються класичними виконані |
Багато авторів називають його одним з основоположників клінічної медицини. Вніс істотний внесок у формування [[Нозологія|нозологічного]] принципу. Вважаються класичними виконані Сиденгамом опису [[Скарлатина|скарлатини]] і [[Кір|кору]], деякі нозологічні форми носили або носять його ім'я (сиденгамова скарлатина, сиденгамова хорея); з працями Сиденгама пов'язано поширення застосування хінного дерева для лікування малярії в Англії. Одна з праць Сиденгама «Tractatus de podagra et hydrope», London, 1683 року присвячений [[Подагра|подагрі]], на яку він сам страждав більше 30 років. |
||
Відводив головне місце фактам і безпосередньому спостереженню, розглядаючи хвороби як процеси, |
Відводив головне місце фактам і безпосередньому спостереженню, розглядаючи хвороби як процеси, [[симптом]]и як щось чисто зовнішнє, яке змінюється в залежності від конституції організму. Прагнув точно розмежувати різні форми хвороб і цим шляхом створити міцний ґрунт для застосування специфічних засобів, при цьому прийшов до чисто онтологічного розуміння хворобливих процесів і до встановлення класифікації хвороб по абсолютно ботанічній схемі. Сиденгам був прихильником енергійного лікування; в його терапії видну роль відіграли [[хінін]] і [[опій]], a особливо кровопускання, що в XIX столітті було визнане шкідливим і відкинуто з медичної практики. Деякі джерела характеризують його як противника [[Парацельс]]а. |
||
Прагнув точно розмежувати різні хворобливі форми і цим шляхом створити міцний грунт для застосування специфічних засобів, при цьому прийшов до чисто онтологічного розуміння хворобливих процесів і до встановлення класифікації хвороб по абсолютно ботанічній схемі. Сиденхем був прихильником енергійного лікування; в його терапії видну роль відіграли хінін і опій, a особливо кровопускання. Деякі джерела характеризують його як противника Парацельса. |
|||
Томас Сиденгам розвіяв завісу таємниці над захворюванням, походження якого ще з давніх-давен не могли розпізнати лікарі |
Томас Сиденгам розвіяв завісу таємниці над захворюванням, походження якого ще з давніх-давен не могли розпізнати лікарі — про [[Сказ матки|істерію]]. Стародавні єгиптяни внесли свій вклад в опис ознак хвороби. Гіппократ дав їй назву hystera (матка), віднісши її до жіночих хвороб. Потім лікарі давнини визнали прояв хвороби у обох статей. І тільки Томас Сиденгам відкрив психічну [[Етіологія (медицина)|етіологію]] істерії. Він довів, що хворі на істерію соматично здорові, проте відчувають нервовий розлад, яке проявляється в емоційній неврівноваженості хворого і полярності настроїв. За висловом Сиденгама «хворі найсильніше люблять того, кого дуже скоро почнуть люто ненавидіти». У середині XX століття його теорія повністю підтвердилася. |
||
На зв'язок між оптимістичним підходом до життя і одужанням хворих вказували ще лікарі давнини. Воєначальники різних епох помічали, що переможена армія більш схильна до поширення хвороб, ніж армія переможців. Стародавні римляни спостерігали, що рани переможців затягуються швидше. Так і Томас Сиденгам вважав, що клоун на центральній площі міста принесе хворому більше користі, ніж мішок з ліками. Противник зловживання ліками, Сиденгам використовував природні дари в лікуванні захворювань. «Настоянка Сиденгама» на основі опію містить шафран, гвоздику і корицю |
На зв'язок між оптимістичним підходом до життя і одужанням хворих вказували ще лікарі давнини. Воєначальники різних епох помічали, що переможена армія більш схильна до поширення хвороб, ніж армія переможців. Стародавні римляни спостерігали, що рани переможців затягуються швидше. Так і Томас Сиденгам вважав, що клоун на центральній площі міста принесе хворому більше користі, ніж мішок з ліками. Противник зловживання ліками, Сиденгам використовував природні дари в лікуванні захворювань. «Настоянка Сиденгама» на основі опію містить [[шафран]], [[Гвоздика|гвоздику]] і [[Кориця|корицю]] й віддалено нагадує [[глінтвейн]], традиційний в лікуванні простудних станів. |
||
== Роботи == |
== Роботи == |
||
Головні наукові твори Томаса Сиденгама: |
|||
| ⚫ | |||
* «Methodus curandi febres» (1666), |
|||
* «De variolis et, morbo hysterico et hypochondriaco» (1682), |
|||
* «Processus integri in omnibus fere morbis curandis» (1693). |
|||
| ⚫ | |||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
| Рядок 25: | Рядок 28: | ||
== Література == |
== Література == |
||
* Бородулин В. И. Сиденгем Т. // БМЭ. 3 изд. М., 1984. Т.23. С.700-703. |
* Бородулин В. И. Сиденгем Т. // БМЭ. 3 изд. М., 1984. Т.23. С.700-703. {{ref-ru}} |
||
* Кушев Н. // Врачебное дело. 1926. № 21. С.1659-1664. |
* Кушев Н. // Врачебное дело. 1926. № 21. С.1659-1664. {{ref-ru}} |
||
* Персон С. А. Клиническая медицина. 1965. Т.43. № 11. С.139-144. |
* Персон С. А. Клиническая медицина. 1965. Т.43. № 11. С.139-144. {{ref-ru}} |
||
* https://medgel.ru/article/1000291/ |
* Из истории медицины. Жизнь замечательных врачей. Томас Сиденгам [https://medgel.ru/article/1000291/] {{ref-ru}} |
||
{{бібліоінформація}} |
|||
[[Категорія:Британські медики]] |
[[Категорія:Британські медики]] |
||
Версія за 19:05, 8 березня 2018
| Томас Сиденгам | |
|---|---|
| англ. Thomas Sydenham | |
 | |
| Народився |
10 вересня 1624[1][3][…] Wynford Eagled, Дорсет, Дорсет, Англія |
| Помер |
29 грудня 1689[1][2][…] (65 років) Лондон, Королівство Англія[5] |
| Поховання | церква святого Джеймса (Піккаділі)d |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія[6]Німеччина[6] |
| Діяльність | лікар |
| Галузь | медицина |
| Alma mater | коледж Магдалени[d] і Пемброк-Коледжd |
| Знання мов | латина і англійська[1][7] |
| Брати, сестри | William Sydenhamd і Martha Sydenhamd |
Томас Сиденхем(Сіденгам, Сиденгам; англ. Thomas Sydenham 10 вересня 1624 — 29 грудня 1689) — знаменитий англійський лікар, «батько англійської медицини», «англійський Гіппократ» — реформатор практичної медицини в дусі Нового часу, званий також (з деякими застереженнями) "батьком клінічної медицини ".
Біографія
Народився в знатній сім'ї в 1824 році, Томас Сиденгам отримав прекрасну домашню освіту. Покинувши в 22 роки рідне графство Дорсет, він вступив в Оксфордський університет, але під час Англійської буржуазної революції навчання перервав через службу в армії під парламентськими прапорами. За шість років він повернувся до університету, твердо вирішивши стати лікарем. Однак, тільки в 52 роки Томас Сиденгам отримав ступінь доктора медицини. Цікаво, що авторитет його цінувався так високо, що навіть відсутність наукового ступеня до поважного віку не бентежило його колег.
Внесок у медицину
Багато авторів називають його одним з основоположників клінічної медицини. Вніс істотний внесок у формування нозологічного принципу. Вважаються класичними виконані Сиденгамом опису скарлатини і кору, деякі нозологічні форми носили або носять його ім'я (сиденгамова скарлатина, сиденгамова хорея); з працями Сиденгама пов'язано поширення застосування хінного дерева для лікування малярії в Англії. Одна з праць Сиденгама «Tractatus de podagra et hydrope», London, 1683 року присвячений подагрі, на яку він сам страждав більше 30 років.
Відводив головне місце фактам і безпосередньому спостереженню, розглядаючи хвороби як процеси, симптоми як щось чисто зовнішнє, яке змінюється в залежності від конституції організму. Прагнув точно розмежувати різні форми хвороб і цим шляхом створити міцний ґрунт для застосування специфічних засобів, при цьому прийшов до чисто онтологічного розуміння хворобливих процесів і до встановлення класифікації хвороб по абсолютно ботанічній схемі. Сиденгам був прихильником енергійного лікування; в його терапії видну роль відіграли хінін і опій, a особливо кровопускання, що в XIX столітті було визнане шкідливим і відкинуто з медичної практики. Деякі джерела характеризують його як противника Парацельса.
Томас Сиденгам розвіяв завісу таємниці над захворюванням, походження якого ще з давніх-давен не могли розпізнати лікарі — про істерію. Стародавні єгиптяни внесли свій вклад в опис ознак хвороби. Гіппократ дав їй назву hystera (матка), віднісши її до жіночих хвороб. Потім лікарі давнини визнали прояв хвороби у обох статей. І тільки Томас Сиденгам відкрив психічну етіологію істерії. Він довів, що хворі на істерію соматично здорові, проте відчувають нервовий розлад, яке проявляється в емоційній неврівноваженості хворого і полярності настроїв. За висловом Сиденгама «хворі найсильніше люблять того, кого дуже скоро почнуть люто ненавидіти». У середині XX століття його теорія повністю підтвердилася.
На зв'язок між оптимістичним підходом до життя і одужанням хворих вказували ще лікарі давнини. Воєначальники різних епох помічали, що переможена армія більш схильна до поширення хвороб, ніж армія переможців. Стародавні римляни спостерігали, що рани переможців затягуються швидше. Так і Томас Сиденгам вважав, що клоун на центральній площі міста принесе хворому більше користі, ніж мішок з ліками. Противник зловживання ліками, Сиденгам використовував природні дари в лікуванні захворювань. «Настоянка Сиденгама» на основі опію містить шафран, гвоздику і корицю й віддалено нагадує глінтвейн, традиційний в лікуванні простудних станів.
Роботи
Головні наукові твори Томаса Сиденгама:
- «Methodus curandi febres» (1666),
- «De variolis et, morbo hysterico et hypochondriaco» (1682),
- «Processus integri in omnibus fere morbis curandis» (1693).
Повне зібрання творів Сиденгама, які всі були написані латинською мовою, багато разів видавалися, в перший раз в 1685; нове видання належить Sydenham-Society (1844; в англ. перекладі, там же, 1848—1850, 2 т.; є і переклади франц. і нім., Відень, 1786—1787, 2 т.).
Примітки
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Encyclopædia Britannica
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ Енциклопедія Брокгауз
- ↑ Сиденхем Томас // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ CONOR.Sl
Література
- Бородулин В. И. Сиденгем Т. // БМЭ. 3 изд. М., 1984. Т.23. С.700-703. (рос.)
- Кушев Н. // Врачебное дело. 1926. № 21. С.1659-1664. (рос.)
- Персон С. А. Клиническая медицина. 1965. Т.43. № 11. С.139-144. (рос.)
- Из истории медицины. Жизнь замечательных врачей. Томас Сиденгам [1] (рос.)
