Антиспоживацтво: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
| Рядок 9: | Рядок 9: | ||
== Історія == |
== Історія == |
||
[[Файл:BarsStencil.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Графіті на тему антиспоживацтва]] |
|||
Антиспоживацький рух зародився в США та інших економічно високорозвинутих країнах, де безцільне споживання стає дедалі більшою проблемою і загрозою їх економічній стабільності. Саме там у силу значного розвитку [[суспільство споживання|суспільства споживання]] поширилися такі проблеми як хвороба [[оніоманія]] (психологічна залежність від покупок) та [[Потреблятство|потреблянство]] (худ. термін в який вкладається поняття епідемії споживання), як похідні від цих проблем поширюється [[забруднення довкілля]] та [[соціальна нерівність]]. Після переходу від [[Комуністична ідеологія|комуністичної ідеології]] до [[капіталізм]]у разом зі [[споживацтво]]м колишні радянські республіки (в тому числі й Україна) окрім позитивних перейняли й негативні риси цього виду суспільних відносин. |
Антиспоживацький рух зародився в США та інших економічно високорозвинутих країнах, де безцільне споживання стає дедалі більшою проблемою і загрозою їх економічній стабільності. Саме там у силу значного розвитку [[суспільство споживання|суспільства споживання]] поширилися такі проблеми як хвороба [[оніоманія]] (психологічна залежність від покупок) та [[Потреблятство|потреблянство]] (худ. термін в який вкладається поняття епідемії споживання), як похідні від цих проблем поширюється [[забруднення довкілля]] та [[соціальна нерівність]]. Після переходу від [[Комуністична ідеологія|комуністичної ідеології]] до [[капіталізм]]у разом зі [[споживацтво]]м колишні радянські республіки (в тому числі й Україна) окрім позитивних перейняли й негативні риси цього виду суспільних відносин. |
||
Версія за 20:27, 3 січня 2021
Антиспожива́цтво або антиконсюмери́зм (англ. anti-consumerism) — суспільно-політичний рух проти прирівнювання особистого щастя зі споживанням і придбанням матеріальних благ.
Уперше в 1915 термін «споживацтво» або «консюмеризм» (від англ. consumerism) з'явився в Оксфордському словнику англійської мови для позначення «пропаганди прав та інтересів споживачів». Проте з 1960 в тому ж словнику термін тлумачиться як: «акцент на заклопотаності придбанням товарів народного споживання».
«Споживацтво» — термін, яким користуються для опису ефектів впливу ринкової економіки на людину. Стурбованість про споживачів породила не лише пожвавлену активність, а також включення навчального предмету «споживацької освіти» в шкільні програми.
Спостерігається зараз і таке явище як антиспоживацька діяльність, пов'язана у своєму засудженні сучасних корпорацій чи організацій, які переслідують винятково економічний інтерес, з екологічним активізмом, боротьбою з глобалізацією, і рухом за захист прав тварин. Один з варіантів цього руху — «післяспоживацтво» або «постконсюмеризм» (від англ. postconsumerism) з головним акцентом на вихід за рамки споживацтва яке ввійшло в звичку [1].
Історія
Антиспоживацький рух зародився в США та інших економічно високорозвинутих країнах, де безцільне споживання стає дедалі більшою проблемою і загрозою їх економічній стабільності. Саме там у силу значного розвитку суспільства споживання поширилися такі проблеми як хвороба оніоманія (психологічна залежність від покупок) та потреблянство (худ. термін в який вкладається поняття епідемії споживання), як похідні від цих проблем поширюється забруднення довкілля та соціальна нерівність. Після переходу від комуністичної ідеології до капіталізму разом зі споживацтвом колишні радянські республіки (в тому числі й Україна) окрім позитивних перейняли й негативні риси цього виду суспільних відносин.
Протягом останніх років у США спостерігається збільшення кількості книг таких, як от книга Наомі Кляйн «No Logo», і фільмів, як наприклад: «The Corporation» (Корпорація) та «Surplus» (Надлишки) — які популяризують антикорпоративну ідеологію для громадськості.
Джерела руху
Опозиція економічного матеріалізму надходить головним чином із двох джерел: релігії та громадської активності. Деякі релігійні діячі стверджують, що матеріалізм заважає зв'язку між людиною і божественним, або що споживацтво по своїй суті є аморальним способом життя: відомі Франциск Ассизький і Магатма Ґанді стверджували, що духовне натхнення привело їх до простого способу життя. Соціальні активісти вірять, що матеріалізм пов'язаний з війною, жадібністю, аномією, злочинністю, деградацією довкілля, загальним занепадом суспільства і зростанням невдоволення в ньому. По суті, їх непокоїть те, що матеріалізм не може запропонувати сенс існування для людського буття. Коло критиків споживацтва включає Папу Бенедикта XVI[1], німецького історика Освальда Шпенглера (який сказав, «Життя в Америці є виключно економічним за своєю структурою і йому не вистачає глибини» [2]), і французького письменника Жоржа Дюамеля, який зазначив: «американський матеріалізм — маяк посередності, який загрожував затемненням французькій цивілізації»[2].
Прогнози
Екологічні проблеми, зокрема підвищення середньої температири планети до небезпечних позначок через глобальне потепління, робить питання переспоживання критичним для виживання людства. Економічні та політичні еліти разом з суспільством, що звикло до певного рівня комфорту, може усвідомлювати небезпеку переспоживання та глобального потепління, проте не готове пожертвувати своїми інтересами задля збереження екологічної стабільності. В майбутньому прогнозують конфлікт між невеликими організованими групами людей, що усвідомлюють проблему, та суспільством споживання разом з елітами, яким не вигідно, щоб ситуація змінювалася.[3]
Див. також
Примітки
- ↑ Web log. 17 July 2008. http://babs22.wordpress.com/2008/07/17/australia-pope-attacks-consumerism/
- ↑ а б Stearns, Peter. Consumerism in World History. Routledge
- ↑ Еліта 2050 (3 січня 2021). Екологічні чинники майбутнього конфлікту еліт. Medium (англ.). Процитовано 3 січня 2021.