Шлунковий сік: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
SieBot (обговорення | внесок) м робот додав: ar:عصارة هضمية |
|||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
== Склад == |
== Склад == |
||
Безбарвна, сильно кисла ([[pH]] 1—3 у [[людина|людей]]), злегка [[опалесценція|опалесцентна]] рідина. |
Безбарвна, сильно кисла ([[pH]] 1—3 у [[людина|людей]]), злегка [[опалесценція|опалесцентна]] рідина. |
||
Шлунковий сік на 99,4% містить [[вода|воду]] (Н<sub>2</sub>О), в якій розчинені основні компоненти — [[фермент]]и, [[соляна кислота]] і [[ |
Шлунковий сік на 99,4% містить [[вода|воду]] (Н<sub>2</sub>О), в якій розчинені основні компоненти — [[фермент]]и, [[соляна кислота]] і [[лукоїди]]. |
||
Основним неорганічним компонентом шлункового соку є соляна кислота у вільному та зв'язаному з [[протеїн]]ами стані. Також до складу входять [[хлориди]], [[фосфати]], [[сульфати]], [[карбонат натрію|карбонати натрію]], [[карбонат калію|калію]], [[карбонат кальцію|кальцію]] та ін. |
Основним неорганічним компонентом шлункового соку є соляна кислота у вільному та зв'язаному з [[протеїн]]ами стані. Також до складу входять [[хлориди]], [[фосфати]], [[сульфати]], [[карбонат натрію|карбонати натрію]], [[карбонат калію|калію]], [[карбонат кальцію|кальцію]] та ін. |
Версія за 13:52, 21 грудня 2010
Шлунко́вий сік — майже безбарвна сильно кисла багатокомпонентна рідина, яку виробляють залози шлунку для забезпечення процесу травлення.
Склад
Безбарвна, сильно кисла (pH 1—3 у людей), злегка опалесцентна рідина. Шлунковий сік на 99,4% містить воду (Н2О), в якій розчинені основні компоненти — ферменти, соляна кислота і лукоїди.
Основним неорганічним компонентом шлункового соку є соляна кислота у вільному та зв'язаному з протеїнами стані. Також до складу входять хлориди, фосфати, сульфати, карбонати натрію, калію, кальцію та ін.
Серед органічних сполук — білки, муцин (слиз), лізоцим, ферменти (ензими) пепсин і ренін, продукти метаболізму.
Соляна кислота активує ферменти, полегшує розщеплювання білків, викликаючи їх денатурацію і набухання, обумовлює бактерицидні властивості шлункового соку (перешкоджає розвитку в шлунку гнильних процесів), стимулює виділення гормонів кишківника. За деяких порушеннях функції шлунку вміст у шлунковому соку соляної кислоти може підвищуватися або зменшуватися аж до її повної відсутності (т.з. ахилія). Слиз, до складу якого входять мукопротєїди, захищає стінки шлунку від механічних і хімічних подразників. У шлунковому соку міститься «внутрішній чинник» (чинник Касла), який сприяє всмоктуванню витаміну B12.
Виділення шлункового соку
Виділення шлункового соку визначається у першій, складній рефлекторній фазі секреції видом, запахом і смаком їжі; у другій, нейро-гуморальній фазі — хімічними і механічними подразненнями слизистої оболонки шлунку. За добу у людини відділяється до 2 л шлункового соку. Кількість, склад і властивості шлункового соку змінюються залежно від характеру їжі, а також при захворюваннях шлунку, кишківника, печінки.
Власне процес виділення шлункового соку активізується, коли у шлунку виявляються пептиди і до крові починає надходити гормон гастрин, який спонукає шлункові залози виділяти шлунковий сік.
Дослідження шлункового соку
Дослідження шлункового соку проводиться у людини за допомогою зондування шлунку на тлі використання різних природних і фармакологічних подразників, у тварин — за допомогою штучно створюваного за удосконаленим І.П. Павловим методом ізольованого шлуночку. Шлунковий сік, отриманий від тварин, застосовувався всередину при лікуванні деяких захворювань органів травлення.
Це незавершена стаття з медицини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |