Тебальдіні Джованні
| Тебальдіні Джованні | |
|---|---|
| італ. Giovanni Tebaldini | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 7 вересня 1864[1][2][…] або 7 липня 1864[4] |
| Місце народження | Брешія, Ломбардія, Королівство Італія[1][4] |
| Дата смерті | 11 травня 1952[1][2][…] (87 років) |
| Місце смерті | Сан-Бенедетто-дель-Тронто, Провінція Асколі-Пічено, Марке, Італія[4] |
| Громадянство | Італія і Королівство Італія |
| Професії | композитор, музикознавець, органіст, диригент |
| Освіта | Міланська консерваторія |
| Вчителі | Амількаре Понк'єллі і Franz Xaver Haberld |
| Інструменти | орган і орган[d] |
| Нагороди |
   |
Джованні Тебальдіні (італ. Giovanni Tebaldini; 7 вересня 1864, Брешія — 11 травня 1952, Сан-Бенедетто-дель-Тронто) — італійський композитор та музикознавець.
Навчався в Міланській консерваторії у Полібіо Фумагаллі, в 1886 був виключений за публікацію в газеті негативного відгуку на месу, написану своїм учителем.
В 1889 навчався в Школі церковної музики в Регенсбурзі у Франца Ксав'єра Хаберля.
Очолював співочі школи в венеціанському Соборі Святого Марка (1889–1894) та в Падуанському Соборі Святого Антонія (1894–1897).
В 1897–1902 директор Пармської консерваторії. Надалі викладав у Неаполітанської консерваторії, в 1930–1932 керував музичним ліцеєм імені Монтеверді в Генуї.
Тебальдіні відомий, головним чином, як фахівець з церковної музиці, йому належить близько півтора сотень власних церковних творів. Під редакцією Тебальдіні вийшли нові видання «Вистави про душу і тіло» Еміліо де Кавальєрі, «Еврідіки» Джуліо Каччіні та Якопо Пері, «Іевфая» Джакомо Каріссімі, «Коронації Поппеї» Клаудіо Монтеверді та ін. Музикознава спадщина Тебальдіні включає написаний спільно з Марко Енріко Боссі «Метод вивчення сучасного органу» (італ. Metodo di studio per l'Organo moderno; 1893), опису музичних архівів Падуї та Лорето, книги «Гуно як автор духовної музики» (італ. Gounod authore di musica sacra; 1894), «Феліпе Педрель та іспанська лірична драма» (італ. Felipe Pedrell e il Dramma Lirico spagnuolo; 1897), «Від Россіні до Верді» (італ. Da Rossini a Verdi; 1901), «Музика та образотворче мистецтво» (італ. La musica e le arti figurative; 1913), книги про Палестріну (1894); Тартіні (1897), Паера (1939), спогади про Ільдебрандо Піцетті (1931) та багато іншого.
Посилання[ред. | ред. код]
- Меморіальний сайт [Архівовано 7 грудня 2013 у Wayback Machine.] (італ.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #103992693 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в Archivio Storico Ricordi — 1808.
|
