Терлецький Євген Петрович
| Євген Петрович Терлецький | |
|---|---|
 | |
3-й Народний комісар юстиції УСРР  | |
| 19 лютого 1920 — 3 березня 1921 | |
| Попередник | Михайло Мусійович Лебединець |
| Наступник | Сергій Феоктистович Буздалін |
| Народився | 13 березня 1892 Лозовий Яр, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Помер | 22 жовтня 1938 (46 років) Воронеж, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | державний діяч, політик |
| Громадянство | Російська імперія, СРСР |
| Національність | українець |
| Політична партія | Українська Партія Соціалістів-Революціонерів |
| У шлюбі з | Юдиф (Рива) Мойсеївна Гладштейн |
| Діти | Фелікс, Володимир |
| Професія | український радянський державний і громадський діяч, Дипломат |
Євген Петрович Терлецький (13 березня 1892, Лозовий Яр, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 22 жовтня 1938, Воронеж, РРФСР, СРСР) — український радянський державний і громадський діяч. Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (боротьбистів). Народний комісар юстиції УСРР. Дипломат, посол УСРР у Латвії, Литві й Естонії (1922-1923).
Жертва сталінського терору.
Народився в сім'ї вчителя (згодом священика) 13 березня 1892 в селі Лозовий Яр Полтавської губернії (тепер Яготинського району Київської області. Навчався в Полтавській духовній семінарії та Петербурзькому психоневрологічному інституті, але навчання в ньому не завершив. У студентські роки вступив до партії есерів, брав активну участь у революційному русі, неодноразово заарештовувався. Активний учасник революційних подій 1917 р. Після більшовицького перевороту очолював Полтавську «Раду революції».
У грудні 1917 — член ЦВК рад України, народний секретар земельних справ у складі першого маріонеткого українського уряду, створеного Москвою. Член української радянської делегації на мирних переговорах в Бресті-Литовську. В 1918 — член повстанської "дев'ятки", один з організаторів вбивства німецького генерал-фельдмаршала Ейхгорна.
В жовтні 1918 підданий розстрілу, однак зумів вижити.
Один з організаторів і керівників Української партії лівих соціал-революціонерів (борьбистів). Після її самоліквідації (1920 р.) прийнятий до КП(б)України і включений до складу її ЦК. Член ВУЦВК. З грудня 1919 член Всеукрревкому. З 1920 по 1921 нарком юстиції УРСР. З 1922 по 1923 повноважний представник УРСР у Латвії, Литві й Естонії. З 1923 на відповідальній господарській роботі. В 1932 році закінчив Аграрне відділення Інституту червоної професури в Москві. Викладав в Московському фінансово-економічному інституті. В 1937 працював економістом тресту "Держзеленбуд" в Москві.
27 грудня 1937 року заарештований, 22 жовтня 1938 виїздною комісією Воєнної колегії Верховного Суду СРСР за обвинуваченням по статтях 58-2, 58-7, 58-8, 58-11 (участь в "антирадянській право-троцькістській терористичній і диверсійно-шкідницькій організації") засуджений до розстрілу, страчений того ж дня. Реабілітований посмертно 28 липня 1956.
Дружина — Юдиф (Рива) Мойсеївна Гладштейн (1898—1938), також розстріляна. Сини — Фелікс (1927—2002), художник, та Володимир (1931—1998), композитор, виховувались після страти батьків бабусею по мамі, а після її смерті — маминою сестрою, лікарем Рахілю Мойсеївною Гладштейн (1888—1978).
- Дорошко М. С. Терлецький Євген Петрович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 62. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- І. Б. Усенко. Терлецький Євген Петрович // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- М. С. Дорошко. Терлецький Євген Петрович // Українська дипломатична енциклопедія : у 2 т. / ред. кол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004. — Т. 2 : М — Я. — 812 с. — ISBN 966-316-045-4.
- Українці у світі
- Малий словник історії України
- Історія Полтави
- І. Б. Усенко "Волелюбний дух Євгена Терлецького
   | ||
в Україні | Крістап Бахман1 (1918—1920) • Петеріс Сімсонс (1994—1997) • Петеріс Вайварс (1997—2001) • Андріс Вілцанс (2001—2007) • Атіс Сьянітс (2007—2011) • Аргіта Даудзе (2011—2015) • Юріс Пойканс (2015—2021) • Ілгварс Клява (2021—) | |
в Латвії | Євген Голіцинський2 (1919) • Володимир Кедровський2 (1919—1921) • Євген Терлецький3 (1921—1923) • Віктор Гладуш (1992—1993) • Володимир Чорний4 (1993—1997) • Віктор Михайловський (1997—2003) • Валерій Жовтенко (2003—2004) • Мирон Янків (2004—2005) • Рауль Чілачава (2005—2010) • Олександр Кушнір4 (2010—2011) • Анатолій Олійник (2011—2014) • Андрій Козлов4 (2014—2015) • Євген Перебийніс (2015—2017) • Аліса Подоляк4 (2017—2019) • Олександр Міщенко (2019—2022) • Анатолій Куцевол (2022—) | |
  | ||
в Україні | Віргіліюс Коризна1 (1992—1993) • Ромуальдас Рамошка (1993—1997) • Вітаутас Пятрас Плячкайтіс (1997—2002) • Вікторас Баубліс (2002—2005) • Альгірдас Кумжа (2005—2009) • Пятрас Вайтєкунас (2010—2014) • Гвідас Кєрушаускас1 (2014—2015) • Марюс Януконіс (2015—2020) • Вальдемарас Сарапінас (2020—2024) • Інга Станітє-Толочкєнє (2024-) | |
в Литві | Силуян Мужиловський2 (1649) • Володимир Кедровський3 (1919—1921) • Михайло Паращук3 (1921) • Євген Терлецький4 (1921—1923) • Ростислав Білодід (1992—1999) • Валентин Зайчук (2000—2001) • Микола Деркач (2001—2004) • Борис Клімчук (2004—2008) • Ігор Прокопчук (2008—2010) • Сергій Попик1 (2010—2011) • Валерій Жовтенко (2011—2015) • Володимир Яценківський (2015—2021) • Петро Бешта (2022—) | |
(1) тимчасово повірений; (2) посланець гетьмана Богдана Хмельницького до гетьмана Януша Радзивілла; (3) посол УНР; (4) посол УСРР | ||
  | ||
в Україні | Едуард Рітсон1 (1918—1920) • Андрєй Біров (1992—1995) • Тійт Матсулевич (1996—1999) • Тійт Набер (1999—2001) • Леттенс Пауль (2001—2006) • Яан Хейн (2007—2011) • Лаурі Лепік (2011—2012) • Сулев Канніке (2012—2016) • Герт Антсу (2016—2019) • Каімо Кууск (2019—2023) • Аннелі Кольк (2023—) | |
в Естонії | Володимир Кедровський2 (1919—1921) • Михайло Паращук2 (1921) • Євген Голіцинський2 (1921) • Євген Терлецький3 (1921—1923) • Віктор Гладуш (1992—1993) • Юрій Олененко (1993–1999) • Микола Макаревич (1999—2005) • Павло Кір'яков (2005—2010) • Володимир Решетняк4 (2010) • Віктор Крижанівський (2010—2017) • Василь Яковенко4 (2017—2018) • Мар'яна Беца (2018—2023) • Максим Кононенко (2023—) | |
- Народились 13 березня
- Народились 1892
- Померли 22 жовтня
- Померли 1938
- Члени ВУЦВК
- Народні комісари юстиції УРСР
- Українські дипломати
- Посли України в Естонії
- Посли України в Латвії
- Посли України в Литві
- Уродженці Пирятинського повіту
- Розстріляні в СРСР
- Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію
- Члени Всеросійських установчих зборів
- Члени Партії соціалістів-революціонерів