Тініан
Тініан — острів в архіпелазі Маріанські острови у Тихому океані. Належить Північним Маріанським островам і входить до складу муніципалітету Тініан. Відомий найбільшою авіаційною базою на Тихому океані під час Другої світової війни, звідки було здійснено ядерне бомбардування Хіросіми і Наґасакі.
Острів Тініан розташований у південній частині архіпелагу Маріанські острови. Омивається водами Тихого океану. За 4,5 км на північний захід від острова розташований острів Сайпан, за 163 км до південного заходу — острів Гуам[1]. Найближчий материк, Азія, знаходиться за 2800 км[2].
Острів Тініан має коралове походження і є піднятим атолом[2]. Основу рельєфу острова складають тераси розміром 20 на 9 км. Вища точка острова досягає 170 м[2]. Площа острова становить 102 км² (третій за величиною острів Маріанських островів)[1].
Клімат вологий тропічний. Середньорічна кількість опадів становить близько 2000 мм[2]. Острів часто страждає від циклонів[2].
Острів Тініан був заселений близько 4000 років тому. Корінними жителями острова є чаморро. На острові збереглися древні кам'яні стовпи, дуже схожі, наприклад, з Нан-Мадолом (Мікронезія), мегалітами Палау або моаї острова Пасхи. Загальна вага цих споруд перевищує тонну, а висота становить близько 6 м. Європейським «першовідкривачем» острова став іспанець, католицький місіонер Дієго Луіс де Санвіторес (Diego Luis de Sanvitores), який прибув на Тініан у 1669 році[3]. В кінці 17 століття Маріанські острови стали володінням Іспанії.
12 лютого 1899 року вони були продані Іспанією Німеччині[4]. З 1907 року Тініан був частиною Німецької Нової Гвінеї і підпорядковувася окружному офіцерові Каролінських островів[4].
14 жовтня 1914 року Маріанські острови були зайняті японцями. У 1920 році над островами був встановлений мандат Ліги Націй, а управління здійснювала Японія[4]. У цей період на Тініані активно розвивалося сільське господарство, перш за все, вирощування цукрової тростини[5]. У 1944 році острів був захоплений військами США, які незабаром розвернули на Тініане базу військової авіації. У серпні 1945 року з американської авіабази на острові стартували бомбардувальники, що скинули атомні бомби на японські міста Хіросіму і Наґасакі.
Після другої світової війни Тініан увійшов до складу держави Північні Маріанські острови, маріонеткового утворення і союзника США.
У 2000 році чисельність населення Тініана становила близько 2000 чоловік, що становить 5 % всього населення Північних Маріанських островів. Приблизно 75 % місцевих жителів є корінним народом країни — чаморро. Існує також чисельна меншина каролінців, вихідців з Каролінських островів. На Тініані також проживають вихідці з Азії та Європи.
Мови спілкування — англійська, чаморро, японська.
Основна релігія — християнство римо-католицького обряду.
Місцева культура чаморро сформувалася під впливом іспанської і японської культур. Перша справила вплив на релігію остров'ян і танці, зокрема, ча-ча-ча. Японський слід на Тініані — місцеві синтоїстські святилища.
- ↑ а б Oceandots.com. Острів Тініан.(англ.)
- ↑ а б в г д UN SYSTEM-WIDE EARTHWATCH Web Site. Північні Маріанські острови. [Архівовано 2022-02-14 у Wayback Machine.](англ.)
- ↑ Homepage Christoph Gäbler. Über die Marianen. Острів Тініан.(нім.). Архів оригіналу за 27 квітня 2014. Процитовано 17 липня 2008.
- ↑ а б в World Statesmen.org. Північні Маріанські острови.(англ.)
- ↑ Британніка. Острів Тініан.[недоступне посилання](англ.)[недоступне посилання з травня 2019]
- Сайт острова Тініан (англ.)
 | |
|---|---|
| Географія та географічні карти | |
| Література та бібліографія | |
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
15°00′ пн. ш. 145°38′ сх. д. / 15.000° пн. ш. 145.633° сх. д.