Північні Маріанські острови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Північні Маріанські Острови

Прапор Герб
Розташування Північних Маріанських островів
Столиця Сайпан
Офіційні мови англійська, чаморро
Державний устрій володіння США
 - Президент Барак Обама
Площа
 - Загалом 477 км² (195-та)
Населення
 - оцінка чер. 2009 р. 86 000 (198-та)
 - Густота 137/км²
Валюта долар США (ISO 4217)
Часовий пояс  (UTC+10)
Домен інтернету .mp
Телефонний код +1 670

Північні Маріанські острови, офіційна назва Співдружність Північних Маріанських островів (англ. Northern Mariana Islands), співдружність у політичному союзі зі Сполученими Штатами Америки, яка розташована у стратегічно важливому місці у західній частині Тихого океану. Складається з 15 островів, їхні географічні координати 15°1′2″N, 145°4′5″E. Населення островів становить близько 80 тисяч людей. Загальна площа суші всіх островів 463,63 квадратних кілометри. На островах збереглося кілька діючих вулканів.

Історія[ред.ред. код]

Маріанські острови були відкриті експедицією Магелана 6 березня 1521 року. Там аборигени чаморро, що жили на стадії первісно-общинного ладу, викрали у іспанців човен, і Магелан назвав ці острови «Las Islas de los Ladrones» - тобто «Острови злодіїв», або «Розбійницькі острови». Хоча ці острови були оголошені володінням Іспанії ще в XVI столітті, практично контроль над ними іспанці почали встановлювати тільки з 1668 року. Там висадилися іспанські монахи-єзуїти, перейменувати острова в Маріанські, «Las Islas Marianas», або «Las Marianas» на честь Маріанни Австрійської, і почали навернення аборигенів у християнську віру.

За договором від 12 лютого 1899 року Німеччина купила Маріанські острови у Іспанії за суму, еквівалентну $ 4,5 млн (крім Гуаму, включеного до складу США - найбільшого і самого південного острова Маріанського архіпелагу). Німці стали створювати на островах плантації, проте їхнє панування було недовгим - в Першу світову війну Маріанські острови (як і сусідні Каролінські і Маршаллові, також куплені Німеччиною у Іспанії 1899 року) були окуповані Японією, яка за Версальським договором отримала їх у відповідності з мандатом Ліги Націй.

Японці активно розвивали на островах плантації цукрової тростини, а також кокосових пальм, тютюну і цитрусових і проводили цілеспрямовану політику заселення островів японцями і насильно асимілювали аборигенів (в тому числі методом примусового фізичного змішання аборигенок з японськими поселенцями). В ході Другої світової війни американські війська захопили Маріанські і інші тихоокеанські острови, а по її закінченні японські поселенці були депортовані до Японії. Каролінські ж, Маршаллові та Маріанські острови за рішенням ООН були передані 1947 року під опіку США.

Співдружність Північні Маріанські острови було створено 1976 року в процесі розділу «Підопічної території ООН Тихоокеанські острови». На відміну від Маршаллових і Каролінських островів, Маріанські вирішили відмовитися від державної незалежності, вважаючи за краще тільки внутрішнє самоврядування. З 9 січня 1978 року набула чинності конституція співдружності ПМО. 4 листопада 1986 року набула чинності остаточна угода про політичний союз Північних Маріанських островів із США. У 2007-2008 роках були внесені зміни в договір про політичний союз між Співтовариством Північних Маріанських островів і США, які наближають закони співдружності до вимог США, в тому числі про поступове підвищення мінімальної заробітної плати до розмірів, встановлених у США, про вибори делегата в палату представників в конгресі США і зміну імміграційних законів (останні зміни вступили в чинність 28 листопада 2009 року)[1]

Географія[ред.ред. код]

Мапа Північних Маріанських островів.

Північні Маріанські острови разом з островом Гуам на півдні становлять архіпелаг Маріанських островів. Південні острови вапнякові, з пласкими терасами і оперізані кораловими рифами. Північні острови мають вулканічне походження, на островах Анатахан, Паган і Агріхан розташовуються активні вулкани. Вулкан на острові Агріхан найвищий - 965 м. Вулкан Анатахан являє собою невеликий вулканічний острів за 130 км на північ від острова Сайпан, він 10 км завдовжки і 3 км завширшки. 10 травня 2003 року розпочалося перше виверження вулкану Анатахан з його східного кратера. З тих пір виверження чергуються з періодами затишшя. Під час виверження 6 квітня 2005 року в атмосферу було викинуто близько 51 000 м3 вулканічного пилу, в результаті чого на півдні, над островами Сайпан і Тініан, утворилася величезна чорна хмара.

Клімат тропічний, пасатно-мусонного типу. Сезонні коливання температури незначні. Середньомісячні температури на Маріанах 24-29°С. Сухий сезон з грудня по червень, дощовий сезон з липня по жовтень. З серпня по листопад бувають тайфуни.

Політичний устрій[ред.ред. код]

Співдружність із внутрішнім самоврядуванням. Уродженці Північних Маріанських островів мають підданство США і, на відміну від громадян, не мають права голосу на виборах президента США, Сенату і Палати представників США. Голова виконавчої влади - губернатор, який обирається населенням на 4-річний термін. Місцевий уряд складається з 10 директорів департаментів (міністерств), що призначаються губернатором. Законодавча влада - двопалатний парламент, що складається з Сенату (9 членів, що обираються на 4 роки) і Палати представників (20 членів, що обираються на 2 роки). З січня 2009 року Співдружність Північних Маріанських островів представлена в конгресі США в Палаті представників своїм делегатом без права голосу, з можливістю участі в роботі комітетів конгресу. У листопаді 2008 р. цим делегатом був обраний Грегоріо Саблан.

Адміністративна карта Північних Маріанських островів.

Маріанські острови діляться на 4 муніципалітети:

Муніципалітет Адміністративний центр Площа,
км²
Населення,
чол. (2010)
Густота,
чол./км²
1 Північні острови 154,75  —
2 Сайпан Капітал-Хілл 115,38 48 220 417,92
3 Тініан Сан-Хосе 108,11 3136 29,01
4 Рота Сонгсонг 85,39 2527 29,59
Всього 463,63 53 883 116,22

Демографія[ред.ред. код]

Чисельність населення - 88,6 тис. чол. Річний приріст - 2,3%. Народжуваність - 19 на 1000. Смертність - 2,3 на 1000. Імміграція - 7 на 1000 Дитяча смертність - 6,7 на 1000. Середня тривалість життя - 74 роки у чоловіків, 79 років у жінок. Грамотність - 97%. Етнічний склад: азіати (філіппінці, китайці та ін.) 56,3%, народи Океанії (в тому числі чаморро) 36,3%, змішаного походження 4,8%, білі 1,8%, інші 0,8% (за переписом 2000 року). Мови: філіппінські мови 24,4%, китайська 23,4%, чаморро (аборигенна) 22,4%, англійська 10,8%, мови народів Океанії 9,5%, інші 9,6% (за переписом 2000 року).

Економіка[ред.ред. код]

Основа економіки Північних Маріанських островів - іноземний туризм (до 0,5 млн туристів в рік, головним чином з Японії). Найбільшою популярністю користуються такі острови як: Сайпан , Тініан та Рота. У сфері обслуговування туристів безліч приїжджих працівників (філіппінців, китайців та ін.). На родючих вулканічних ґрунтах жителі вирощують цукрову тростину, кокоси й овочі, а також розводять худобу і свиней. Сільське господарство не забезпечує внутрішніх потреб; Вирощуються кокоси, фрукти та овочі. У невеликих масштабах - тваринництво і рибальство. Експорт практично відсутній, імпортуються: продовольство, промислові товари, паливо та ін. Істотне значення мають фінансові дотації від США. Грошова одиниця - долар США.

Культура[ред.ред. код]

На Маріанських островах колишня аборигенна культура давно пішла в минуле, від неї залишилися лише окремі, слабко помітні сліди. Її місце зайняв один із варіантів так званої іспанської колоніальної культури. Вплинули і десятиліття німецького, потім японського і, нарешті, американського панування. Чаморро давно вже носять одяг європейського типу, слабко збереглися традиційні елементи в їжі, начинні, житлі. Про колишні соціальні порядки аборигенів нагадує лише порівняно високе положення жінок (сліди матріархальних традицій). Колишні релігійні вірування не збереглися. Нинішні чаморро в переважній більшості католики. Однак, незважаючи на значні зміни в культурі, сучасне метисне населення Маріанських островів зберегло у відносній чистоті мову своїх океанійських предків.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]