Умм-Кайс
|
Умм-Кайс
Координати 32°39′14″ пн. ш. 35°41′19″ сх. д. / 32.653888888889° пн. ш. 35.688611111111° сх. д.
|
Умм-Кайс (араб. أم قيس) — місто на півночі Йорданії, в провінції Ірбід, біля кордону із Сирією та Ізраїлем. Відоме своєю близькістю до руїн античного міста Гадара. Сьогодні Умм-Кайс ділиться на три частини: місце археологічних розкопок, традиційне селище та сучасне місто[1].
Умм-Кайс лежить за 28 км на північ від Ірбіду та за 110 км від Амману, столиці країни. Місто, що розрослося навколо руїн стародавньої Гадари, розташоване на стратегічно вдалому місці поруч з Тиверіадським озером, Голанськими висотами та ущелиною річки Ярмук на висоті 378 м над рівнем моря.
Найдавніші археологічні знахідками в Умм-Кайсі, датуються другою половиною III століття до н. е.[1] Гадара була центром грецької культури регіону за елліністичних та римських часів[2]. За певними припущеннями, назва Гадара походить від слів «укріплення» або «укріплене місто»[3].
У 63 році до н. е. римський полководець Гней Помпей Великий завоював регіон, після чого Гадара була відбудована та стала членом напівавтономного об’єднання десяти міст — Декаполісу[4][5]. 33 роки потому перший римський імператор Октавіан Август приєднав місто до єврейського царства свого союзника Ірода. Після смерті царя Ірода в 4 році до н. е. Гадара увійшла до складу римської провінції Сирія[6]. Після християнізації Східної Римської імперії Гадара зберегла свій важливий регіональний статус і на довгі роки стала резиденцією християнського єпископа[7].
Внаслідок битви при Ярмуці в 636 році біля тодішньої Гадари весь регіон опинився під владою мусульман. Близько 747 року місто було вщент зруйновано землетрусом і було покинуте.
У 1596 році місто з'явилося в османських податкових реєстрах під назвою Мкіс та розташовувалося в нахії (районі) Бані-Кінана, що входив до складу санджаку (області) Хавран. У ньому було 21 домогосподарств та 15 неодружених чоловіків, з яких всі були мусульманами, окрім трьох християнських домогосподарств. Селяни платили фіксовану ставку податку 25% на сільськогосподарську продукцію. Загальний податок становив 8 500 акче[8].
У 1838 р. Умм-Кайс залишався зруйнованому стані[9].
В Умм-Кайсі зберіглася будівля кінця пізнього османського періоду — резиденція губернатора, що називається Бейт-Русан.
В 1961 році населення Умм-Кайсу становило 1196 осіб[10].
У 1974 році зусиллями Німецького протестантського інституту археології в Умм-Кайсі були знайдені руїни візантійської церкви[11].
З 2005 року в Гадарі працює відділення Німецького археологічного інституту під керівництвом Клаудії Бюгріґ (нім. Claudia Bührig). Під час розкопок командою інституту були виявилені єгипетська та грецька кераміка, штамповані амфори та фортеця часів Селевкідів[12].
У 2015 році Фонд послів зі збереження культури та Університет Ярмук співпрацювали з метою збереження римського акведуку в Умм-Кайсі. Цей проєкт було завершено в 2018 році, в результаті чого було укріплено найбільший у світі римський підземний акведук[13].
Чимало відвідувачів міста приїжджають в Умм-Кайс лише на один день, в основному, з Амману. Більшість туристів відівідуюють обширні руїни міста та насолоджуюсться його панорамними краєвидами. З Умм-Кайсу добре видно Тиверіадське море та Тиверіаду в Ізраїлі, а прямо через долину річки Ярмук лежить південний край Голанських висот у Сирії, що перебувають під окупацією Ізраїлю з часів Шестиденної війни 1967 року[14]. З міста в ясні дні можна побачити навіть гору Гермон на кордоні з Ліваном.
У Бейт-Русані, де зараз розміщений центр відвідувачів та музей, виставлені грецькі скульптури та християнські мозаїки, виявлені в Гадарі під час археологічних розкопок.
- ↑ а б Alawneh, Firas (21 грудня 2018). INVESTIGATIONS OF HELLENISTIC MORTAR FROM UMM QAIS (GADARA), JORDAN. Arqueología Iberoamericana. 40.
- ↑ Rocca, Samuel (2008), Herod's Judea: A Mediterranean State in the Classic World, Eugene: Mohr Siebeck, с. 200, ISBN 978-1-4982-2454-3
- ↑ Shatzman, Israel. The Armies of the Hasmonaeans and Herod: From Hellenistic to Roman Frameworks.
- ↑ Fitzgerald, John Thomas; Obbink, Dirk D.; Holland, Glenn Stanfield (2004). Philodemus and the New Testament world [electronic resource]. BRILL. с. 365–366. ISBN 9789004114609.
- ↑ Mare, W. Harold (2000), Decapolis, у Freedman, David Noel; Myers, Allen C.; Beck, Astrid B. (ред.), Eerdmans Dictionary of the Bible, Grand Rapids: Wm. B. Eerdmans Publishing, с. 333–334, ISBN 0-8028-2400-5.
- ↑ Josephus Antiquities, XVII, xi, 4; Josephus, Bellum Judaicum, II, vi, 3.
- ↑ Reland, Palestine, 776.
- ↑ Hütteroth and Abdulfattah, 1977, p. 202
- ↑ Smith, in Robinson and Smith, 1841, vol 3, 2nd appendix, p. 163
- ↑ Government of Jordan, Department of Statistics, 1964, p. 19
- ↑ Almasri, Eyad (1 грудня 2017). An enthroned Tyche statue from Gadara / Umm Qais, Jordan (PDF). Acta Historiae Artium. 58: 5—20. doi:10.1556/170.2017.58.1.1.
- ↑ Rawashdeh, Saeb. German research continues in ancient city of Gadara. The Jordan Times.
- ↑ Umm Qais aqueduct opens as preservation project concludes. The Jordan Times. The Jordan Times.
- ↑ For example:*UN Resolution 242 [Архівовано 2009-11-27 у Wayback Machine.], *Text of Resolution at UN.org [Архівовано 2011-01-12 у Wayback Machine.] (PDF), *CRS Issue Brief for Congress: Israeli-United States Relations (PDF). Congressional Research Service. 5 квітня 2002. Процитовано 23 червня 2009.,*Presidency Statement on Golan Heights. 1 квітня 2004. Архів оригіналу за 22 січня 2011. Процитовано 23 червня 2009. [Архівовано 2011-01-22 у Portugese Web Archive],*Israel and the Occupied Palestinian Territories. UK Foreign and Commonwealth Office. 11 червня 2009. Архів оригіналу за 20 July 2009. Процитовано 23 червня 2009. [Архівовано 2009-07-20 у Wayback Machine.],*The Arab Peace Initiative, 2002. Al-Bab. 2002. Архів оригіналу за 4 June 2009. Процитовано 23 червня 2009. [Архівовано 2009-06-04 у Wayback Machine.]
- Government of Jordan, Department of Statistics (1964). First Census of Population and Housing. Volume I: Final Tables; General Characteristics of the Population (PDF).
- Hütteroth, Wolf-Dieter; Abdulfattah, Kamal (1977). Historical Geography of Palestine, Transjordan and Southern Syria in the Late 16th Century. Erlanger Geographische Arbeiten, Sonderband 5. Erlangen, Germany: Vorstand der Fränkischen Geographischen Gesellschaft. ISBN 3-920405-41-2.
- Robinson, E.; Smith, E. (1841). Biblical Researches in Palestine, Mount Sinai and Arabia Petraea: A Journal of Travels in the year 1838. Т. 3. Boston: Crocker & Brewster.
- Weber, Thomas, Umm Qais: Gadara of the Decapolis (1989. Amman: Economic Press Co.)