Фортеця Сан-Жоржи-да-Міна
| Фортеця Сан-Жоржи-да-Міна | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Зображення Фортеці Ельміни на карті XV ст. | ||||
5°04′58″ пн. ш. 1°20′54″ зх. д. / 5.08274° пн. ш. 1.348211° зх. д. | ||||
| Тип | форт культурна спадщина замок[1] і факторія | |||
| Статус спадщини | Культурна спадщина португальського впливуd, Ghana’s material cultural heritaged[1] і частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d][2][3] | |||
| Країна |  Гана | |||
| Розташування | Центральна область[1] Komenda/Edina/Eguafo/Abirem Municipal Districtd | |||
| Засновано | 1482[1][1] | |||
  Фортеця Сан-Жоржи-да-Міна (Гана) | ||||
 | ||||
 Фортеця Сан-Жоржи-да-Міна у Вікісховищі | ||||
Фортеця Сан-Жоржи-да-Міна (порт. Castelo de São Jorge da Mina) — португальська фортеця XV ст. в місті Ельміна в Гані, перший європейський колоніальний форт в Гвінейській затоці. У сучасних документах іменується фортеця Ельміна.
З першої половини XV ст. португальці починають здійснювати систематичне дослідження атлантичного узбережжя Західної Африки. У 1469 році португальський король Афонсу V «Африканець» надав лісабонському купцеві Фернану Гомішу права монополії на торгівлю в Гвінейській затоці за щорічну платню в 200 тис. португальських реалів і зобов'язання протягом 5 років досліджувати невідоме Африканське узбережжя по 100 ліг (480 км) щороку.
Вже у 1471 році морська експедиція, споряджена Фернану Гомішем, досягла місцевості, де розташована сучасна Ельміна і виявила тут процвітаючу торгівлю алювіальним (намивним) золотом, що велась тубільцями з арабськими та берберськими торговцями. Португальці також встановили тут власний торгівельний пост, який намагався перебрати торгівлю золотом на себе, і який вони назвали Ель Міна (від порт. mina — копальня).
Прибутки, які давала португальській короні торгівля золотом в Ельміні швидко стали предметом заздрощів іншого іберійського королівства — Кастилії. У 1478 р. (під час Війни за кастильську спадщину) кастильська армада з 35 каравел та португальський флот зійшлися у великій морській битві поблизу Ельміни за контроль над гвінейською торгівлею (золото, раби, слонова кістка та перець малегета). Битва закінчилася цілковитою португальською перемогою. В результаті укладеного Алкасоваського договору, що звершив Війну за кастильську спадщину, суверенітет Португалії над західноафриканськими територіями отримав офіційне визнання від Кастилії.
Для адміністрування і захисту своєї прибуткової торгівлі в Ельміні, у 1481 році португальський король Жуан II наказав збудувати торговельну факторію і фортецю.
З цією метою до африканського узбережжя була відправлена флотилія з 9 каравел і 2 нау (загальна португальська назва для великого корабля, більшого за розмірами за каравелу), на яких розмістилися 600 солдат і близько 100 каменярів і теслярів. У числі інших в експедиції взяли участь майбутні знамениті мореплавці Діогу Кан і Бартоломеу Діаш. Кораблі були завантажені не тільки провіантом і необхідним для мореплавання спорядженням, а й великою кількістю будівельних матеріалів. Начальником флотилії і керівником будівництва був призначений Діогу де Азамбужа.
19 січня 1482 року кораблі прибули в обраний для будівництва район на узбережжі Гвінейської затоки, де відразу ж почалося будівництво фортеці, яка була зведена досить швидко. Уже влітку звідти вирушив у своє перше плавання на південь португальський мореплавець і дослідник Діогу Кан.
Нову фортецю назвали Сан-Жорже да Міна. Вона є найстарішою будівлею, зведеною європейцями в екваторіальній Африці. Після завершення будівництва і встановлення торгових зв'язків з місцевим населенням Діогу де Азамбужа наказав основній частини флотилії повертатися до Португалії, а сам, залишивши при собі близько 60 солдатів, виконував обов'язки коменданта фортеці до 1484 року, після чого також повернувся в Лісабон.
Ельміна стала першою фортецею португальців в Гвінейській затоці і дуже важливим для Португальської колоніальної імперії портом, а також одним із центрів работоргівлі.
Після того, як у 1578 році 24-річний португальський король Себаштіан загинув під час північноафриканської експедиції у битві при Алкасер-Кібирі, іспанський король Філіп ІІ успадкував португальську корону і об'єднав Португалію з Іспанією під владою династії Габсбургів. Це призвело до того, що усі політичні вороги Іспанії, в першу чергу Нідерланди, які боролись з Іспанією за свою незалежність, а також Англія та Франція стали ворогами також і Португалії. Нідерланди розпочали масштабну війну за португальські колоніальні володіння, яку вони провадили руками голландських Вест-Індійської та Ост-Індійської компаній.
В 1625 р. відбулась перша битва за Ельміну між голландцями і португальцями. Голландський десант в кількості 1.200 осіб, доставлений на 15 кораблях був майже повністю винищений португальцями, які залучили собі на допомогу 200 тубільних воїнів. Зокрема, загинув керівник голландського загону і усі його офіцери. Перед тим, як облишити узбережжя, голландці у відчаї обстріляли фортецю, випустивши по ній 2.000 ядер.
Під час другої битви, військова вдача була на стороні голландців. 29 серпня 1637 року фортеця Сан-Жоржи-да-Міна, після п'яти днів опору здалась голландській флотилії під командуванням полковника Ван Койна. На той час португальська залога фортеці налічувала близько сорока чоловік, хворих та погано озброєних.
Голландці зробили Сан-Жоржи-да-Міна столицею голландського Золотого Берегу. Вони перейменували фортецю у Fort de Veer (використовувались також Fort Java, Fort Scomarus and Fort Naglas), зміцнили та розширили її. З того часу Міна перетворилась на центр постачання рабів на американський континент. Інші португальські форти в регіоні також були завойовані в 1642 році з тією ж метою.
В 1871 р. фортеця перейшла до англійців і залишалася в їх руках аж до проголошення незалежності Гани в 1957 році.
У 1979 р. фортеця Ельміна в числі 11 інших прибережних фортець Гани була внесена до списку всесвітньої спадщини за версією ЮНЕСКО.
У 1990-х роках пам'ятник зазнав широкомасштабних заходів з реставрації та консервації, і в даний час відкритий для відвідування туристами.
- «Зелена Кобра» (1988, реж. Вернер Херцог)
- Замок Ельміна [Архівовано 26 жовтня 2020 у Wayback Machine.]
- World Statesmen-Ghana [Архівовано 12 лютого 2012 у WebCite]
- ↑ а б в г д е Wiki Loves Monuments monuments database — 2017.
- ↑ (unspecified title) — 2015.
- ↑ http://www.ghana.photographers-resource.com/locations/Heritage/LG/Elmina_castle.htm
- Andrea, Alfred J., and James H. Overfield. "African Colonialism, " The Human Record: Sources of Global History, Fifth Edition, Volume 2. Boston: Houghton Mifflin Company, 2005.
- Bruner, Edward M. «Tourism in Ghana: The representation of slavery and the return of the Black Diaspora.» American Anthropologist 98 (2): 290—304. Claridge, Walton W. A History of the Gold Coast and Ashanti, Second Edition. London: Frank Cass & Co. Ltd, 1964.
- Daaku, Kwame Yeboa. Trade & Politics on the Gold Coast 1600—1720. London: Oxford University Press, 1970. DeCorse, Christopher R. An Archaeology of Elmina: Africans and Europeans on the Gold Coast, 1400—1900. Washington, DC: Smithsonian Institution Press, 2001.
- Doortmont, Michel R.; Jinna Smit (2007). Sources for the Mutual History of Ghana and the Netherlands. An annotated guide to the Dutch archives relating to Ghana and West Africa in the Nationaal Archief, 1593–1960s. Leiden: Brill. ISBN 978-90-04-15850-4.
- Hair, P. E. H. The Founding of the Castelo de São Jorge da Mina: an analysis of the sources. Madison: University of Wisconsin, African Studies Program, 1994. ISBN 0-942615-21-2
- Pacheco, Duarte. Esmeraldo de situ orbis, c. 1505—1508.
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |