Фосампренавір
 | |
|---|---|
Фосампренавір
| |
| Систематизована назва за IUPAC | |
| {[(2R,3S)-1-[N-(2-methylpropyl)(4-aminobenzene)sulfonamido]-3-({[(3S)-oxolan-3-yloxy]carbonyl}amino)-4-phenylbutan-2-yl]oxy}phosphonic acid | |
| Класифікація | |
| ATC-код | J05 |
| PubChem | |
| CAS | 226700-81-8 |
| DrugBank | |
| Хімічна структура | |
| Формула | C25H36N3O9PS |
| Мол. маса | 585,608 г/моль |
| Фармакокінетика | |
| Біодоступність | НД |
| Метаболізм | Печінка |
| Період напіввиведення | 7,7 год. |
| Екскреція | фекалії(75%),Нирки(14%) |
| Реєстрація лікарського засобу в Україні | |
| Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата | ТЕЛЗІР™, «Глаксо Оперейшнс ЮК Лімітед/Глаксо Веллком С.А.»,Велика Британія/Іспанія UA/5154/02/01 03.10.2011-03/10/2016 |
Фосампренавір (міжнародна транскрипція FPV) — синтетичний противірусний препарат з групи інгібіторів протеази для прийому всередину. Фосампренавір розроблений компанією «GlaxoSmithKline», та уперше допущений до застосування Європейським агентством з лікарських засобів у 2004 році.
Фосампренавір — синтетичний противірусний препарат з групи інгібіторів протеази, що є метаболічним попередником ампренавіру. Механізм дії препарату полягає в утворенні активного метаболіту — ампренавіру, який інгібує активний центр ферменту вірусу ВІЛ — протеази, порушує утворення вірусного капсиду та пригнічує реплікацію вірусу ВІЛ з утворенням незрілих вірусних частинок, що не можуть інфікувати клітини організму. До ампренавіру чутливі виключно віруси ВІЛ-1 та ВІЛ-2.
Фосампренавір при прийомі всередину відносно швидко всмоктується, після першого проходження через печінку перетворюється на ампренавір та фосфорну кислоту, максимальна концентрація ампренавіру в крові досягається в середньому протягом 78 хвилин. Біодоступність препарату при пероральному прийомі не досліджена. Препарат добре зв'язується збілками плазми крові. Ампренавір погано проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проникає через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Ампренавір метаболізується в печінці, виводиться з організму переважно з калом (75%), частково виводиться нирками (14%) у вигляді неактивних метаболітів. Період напіввиведення препарату (по ампренавіру) становить в середньому 7,7 години, цей час може змінюватися при печінковій недостатності.
 | Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря. |
Фосампренавір застосовується для лікування інфекції, спричиненої вірусом ВІЛ-1 та ВІЛ-2 у складі комбінованої терапії у дорослих. Монотерапія препаратом не застосовується у зв'язку з швидким розвитком резистентності вірусу ВІЛ до препарату.
При застосуванні фосампренавіру найчастішим побічним ефектом є висипання на шкірі, що спостерігаються у 12—33% випадках застосування препарату, важкі шкірні висипання спостерігаються нечасто (менше 1% випадків), синдром Стівенса-Джонсона, набряк Квінке та анафілактичний шок спостерігаються рідко (0,01—0,1%); дуже часто (більше 10%) спостерігається гіперхолестеринемія, часто (1—10%) гіпертригліцеридемія та підвищення активності амінотрансфераз в крові (6—8% випадків значного підвищення). Дуже часто спостерігаються побічні ефекти з боку травної системи (до 40% випадків застосування, важкого ступеня спостерігались у 5—10% випадків) — нудота, блювання, біль в животі; рідше спостерігалися діарея та метеоризм. Серед побічних ефектів з боку нервової системи часто (1—10%) спостерігалися головний біль та парестезії в ділянці рота. Нечасто (0,1—1%) спостерігається побічна дія у вигляді інфаркту міокарду, частіше на фоні гіперхолестеринемії. Серед інших побічних ефектів часто (1—10%) спостерігається підвищена втомлюваність, решта побічних ефектів (сечокам'яна хвороба, гіперглікемія, ліподистрофія, міалгія, міозит, рабдоміоліз, збільшення частоти кровотеч у хворих гемофілією) спостерігаються нечасто. Під час проведення комбінованої антиретровірусної терапії у хворих зростає імовірність лактатацидозу, остеонекрозу, гепатонекрозу. При проведенні ВААРТ у хворих зростає імовірність розвитку серцево-судинних ускладнень, гіперглікемії та гіперлактемії. Під час проведення ВААРТ зростає імовірність синдрому відновлення імунної системи із загостренням латентних інфекцій.
Фосампренавір протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату та ампренавіру, при вагітності та годуванні грудьми. Препарат не застосовується дітям молодшим 2 років та особам, старшим за 65 років. З обережністю препарат застосовується при печінковій недостатності. Препарат не застосовується разом із астемізолом, цизапридом, терфенадином, мідазоламом, пімозидом, бепридилом, аміодароном, алкалоїдами ріжків, пропафеноном, рифампіцином, симвастатином, силденафілом, алфузозином, ловастатином, делавірдином, препаратами звіробою.
Фосампренавір випускається у вигляді таблеток по 0,7 г та суспензії для прийому всередину по 225 мл у концентрації 50 мг/мл.
- Фосампренавір (таб.) на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- Фосампренавір (сусп.) на сайті mozdocs.kiev.ua [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- http://www.rlsnet.ru/mnn_index_id_3678.htm [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
- http://infectology.ucoz.ru/_ld/0/58_.__-___-2012-.pdf [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.]