Шампань (виноробний регіон)
Шампань — виноробний регіон на північному сході Франції у межах однойменної історичної провінції. Отримав свою світову популярність завдяки виробництву білого ігристого вина — Шампанського. Згідно з законодавством Європейського союзу, а також законодавству більшості країн, назва Шампанське закріплена за винами, що походять виключно з цього виноробного регіону, розташованого в 160 кілометрах на схід від Парижа. Межі ділянок обробітку винограду в Шампані юридично закріплені у вигляді п'яти окремих виноробних районів історичної області: Об (фр. Aube), Кот-де-Бланк (фр. Côte des Blancs), Кот-де-Сезанн (фр. Côte de Sézanne), Монтань-де-Реймс (фр. Montagne de Reims) і Долина Марни (фр. Vallée de la Marne). Торговими центрами регіону є міста Реймс і Еперне.
Регіон Шампань розташований на північних кордонах території виноробства та унікальність його теруара сформувалася багато в чому завдяки історії провінції Шампань. Близькість регіону до Парижу з одного боку сприяла економічному процвітанню завдяки успішній торгівлі вином, але з іншого боку поселення і виноградники перебували якраз на шляху ворожих армій до столиці Франції. Незважаючи на частоту збройних конфліктів, репутація виробника якісних вин, що виникла ще в ранньому середньовіччі, підтримувалася і після того як регіональні винороби почали виробляти ігристі вина, а також після виникнення в XVII і XVIII століттях відомих виноробних будинків Шампані. Серед головних сортів винограду, що росте в регіоні, — шардоне (фр. chardonnay), піно нуар (фр. pinot noir) і піно меньєр (фр. pinot meunier). Сорт піно нуар найбільш поширений в районі Про; він також дуже добре росте в районі Монтань-де-Реймс. Сорт піно меньє переважає в районі Долина Марни. В районі Кот-де-Блан вирощують головним чином шардоне.[1] Неофіційною столицею є місто Шампані Еперне, де розташовані знамениті Будинки Шампанських вин Кастелане[2] і Мерсьер. Є музеї і підвали, в яких збереглася обстановка кінця XIX століття з усією технологією.
Історична провінція Шампань розташовується біля північних меж території виноробства, що проходить уздовж 49-ї паралелі північної широти. Повному дозріванню винограду перешкоджають велика висота над рівнем моря, а також середньорічна температура 10 °C. Однак наявність лісів знижує межі коливання температури повітря і підтримує вологість ґрунту. Низькі температури повітря сприяють утворенню високої кислотності в зібраному винограді, що ідеально для ігристого вина[3].
Під час періоду вегетації середнє значення температури в липні становить 18 °C. Середній річний рівень опадів становить 630 мм, з яких 45 мм випадає в вересні — місяці збору врожаю. Виноградарі повинні уважно ставитися до загрози грибного ураження і до небезпеки весняних заморозків.[4]
Коли 70 мільйонів років тому рівень океану знизився, води, що відступили, залишили після себе крейдяні відкладення в підґрунтовому шарі. Землетруси, часто траплялися в цьому регіоні більше 10 мільйонів років тому, виштовхнули на поверхню морські залишки скам'янілостей белемнітів, утворивши белемнітовий вапняковий ґрунт. Присутність белемнітів у ґрунті дозволяла накопичувати сонячне тепло протягом дня, і поступово віддавати його протягом ночі; додатково забезпечувався хороший дренаж. Такий ґрунт привносив свій внесок у світлість і витонченість вин Шампані. Винятком є район Об, де переважають глиняні ґрунти[3]. Крім іншого вапняк також використовується при спорудженні підземних винних підвалів, де вина містяться в прохолоді на час витримки в пляшках[4].
В епоху правління Каролінгів відзначається кілька періодів процвітання регіону Шампань, починаючи з того, як король франків Карл Великий запропонував вирощувати виноград у цьому регіоні і надалі, після коронації його сина Людовика I Благочестивого в Реймсі. Традиція коронації королів в Реймсі зробила значний внесок у репутацію вин цього регіону.[5] Графи Шампані правили цими землями як самостійним графством починаючи з 950 року і аж до 1316 року. У 1314 році останній граф Шампані став королем Людовіком X і з цього часу регіон став частиною володінь французької корони.
Свою історичну популярність Шампань отримала багато в чому завдяки своєму місцю розташування, оскільки на її землях сходилися торговельні так і військові маршрути. Таке становище сприяло розоренню і спустошенню Шампані в ході збройних конфліктів, які часто проходили на цих землях. У 451 році нашої ери неподалік від міста Шалон-ан-Шампань війська гунів під проводом Аттіли зазнали розгромної поразки від об'єднаних римських легіонів, франків і вестготів. Ця поразка стала переломною точкою у вторгненні племен гунів на Європу.[6]
В ході битв Столітньої війни землі Шампані спустошувалися неодноразово. Абатство Отвильер разом зі своїми виноградниками було зруйновано в 1564 році в ході гугенотських війн між католиками і гугенотами. Після цього почалися сутички Тридцятирічної війни і громадянська війна фронди, коли землі Шампані були зайняті солдатами і найманцями. І тільки в 1660-х роках, вже в епоху Людовика XIV, в регіоні настали мирні часи і в Шампані стало розвиватися виробництво ігристих вин.[7]
Популярність Шампані, як виноробного регіону, сходить до середньовіччя коли папа Урбан II, колишній уродженнць Шампані, назвав вино з містечка Аі департаменту Марна найкращим вином у світі. Деякий час слово Aÿ застосовувалося в стенографії для позначення будь-яких вин регіону Шампань, подібно слову Beaune яке означало вина регіону Бургундія.[8] Середньовічний поет Анрі д'Андели у своїй поемі Битва вин (фр. La Bataille des Vins) назвав вина з міст Еперне, Отвильер і Реймса одними з найкращих в Європі. У міру зростання популярності регіону члени королівської сім'ї і папи прагнули отримати тут ділянки землі у своє володіння; так, власними виноградниками в Шампані володіли папа Лев X, король Франції Франциск I, імператор Карл V і король Англії Генріх VIII. Партія вина з Аі, отримана в 1518 році канцлером короля Генріха VIII кардиналом Томасом Волсі, є першою офіційно зареєстрованим експортним постачанням вина Шампані в Англію.[9]
Неігристі вина Шампані вкрай високо цінувалися в Парижі, де їх називали вином річки (фр. vins de la rivière) і вином гір (фр. vins de la montagne) в честь лісистої місцевості і річки Марни, водами якої вино спускали до Сени і далі в Париж.[10] Шампань змагалась з Бургундією при торгівлі вином з Фландрією і намагалась отримати прибуток з вигідного розташування Реймса на торговому шляху з бургундського Бона. У XV столітті в Шампані стало складно вирощувати виноград піно нуар. В результаті чого червоне вино не витримувало порівняння з насиченістю і колірним відтінком бургундських вин, навіть незважаючи на додавання ягід бузини для підвищення колірної насиченості. У підсумку винороби регіону зосередили свої зусилля на білих винах.[11]
В 1584 році в Шампані був заснований виноробний будинок Госсе (фр. Gosset), який спочатку виробляв неігристі вина. Цей будинок є найстарішим виноробним будинком Шампані, який працює і понині. Дім шампанських вин Рюінар (фр. Ruinart) був відкритий в 1729 році, а незабаром після нього були відкриті будинку Теттенже (фр. Taittinger) (1734 рік), Моет і Шандон (фр. Moët et Chandon) (1743 рік) і Вдова Кліко (фр. Veuve Clicquot) (1772 рік).[9]
У XVIII столітті відбувся бурхливий ріст виробництва шампанських вин; в 1800 році в регіоні було вироблено 300 000 пляшок вина, а вже в 1850 році — 20 мільйонів пляшок.[12]
Протягом 1990-х і початку 2000-х років загальносвітовий попит на шампанське постійно підвищувався. Рекордний обсяг відвантаження шампанського (включаючи внутрішнє споживання в самій Франції) був зареєстрований в 1999 році напередодні святкування настання третього тисячоліття — 327 мільйонів пляшок, а новий рекорд був зафіксований вже в 2007 році — 338,7 мільйонів пляшок.[13] Оскільки всі ділянки, визначені АОС-норм 1927 року, до теперішнього часу вже зайняті виноградниками, стали вивчатися різні шляхи нарощування виробництва. Була підвищена допустима норма врожайності (аж до 15,5 тонн з гектара на час експериментального періоду з 2007 по 2011 рік[14]) і стала вивчатися можливість перегляду кордонів виноробного регіону.
Після проведення всебічного дослідження умов виростання винограду навколо виноробного регіону Шампані, національний інститут INAO виступив з пропозиціями щодо перегляду меж регіону виноробства 14 березня 2008 року. Пропозиції були розроблені групою фахівців, що займаються історією, географією, геологією, геоботанікою і агрономією, які трудились над цим завданням з 2005 року.[15] Згідно з підготовленим пропозиціям виноробний регіон може включати в себе виноградники вже у 357 селах, замість колишніх 319.[16] Пропонувалося додати виноградники до 40 поселень і при цьому видалити з регіону два поселення в департаменті Марна, які перебували в списку 1927 року, Жермен і Орбе-л'аббе.[17]
Запропоновані для включення 40 комун Шампані знаходяться в чотирьох департаментах:[18][19]
- 22 комуни в Марні: Балье-ле-Фім, Бласі, Boissy-ле-Репо, Буванкур, Брей, Бюссі-ле-Репо, Шамфлери, Курландон, Курси, Курдеманж, Фім, Юирон, Ла-Віль-су-Орбе, Ле Ту-Троні, Луавр, Монмірай, Мон-сюр-Курвиль, Пеа, Ромен, Сен-Лу, Суланж і Вантле.
- 15 комун в Обіі: Аррель, Бально-ла-Гранж, Боссанкур, Буйи, Этуври, Фонтванн, Жавернан, Льон-о-Буа, Масел, Мессон, Прюньи, Сен-Жермен, Сулиньи, Торвилье і Вильри.
- 2 комуни у Верхній Марні: Коломбе-ле-Де-Егліз і Аррикур.
- 1 комуна в Ена: Марш-ан-Брі.
Перед набранням чинності пропозиції регулюючого інституту INAO стали предметом детального розгляду і негайно були піддані критиці в різних громадських дискусіях. Одна з найбільших комун, запропонованих до видалення зі списку, Жермен, відразу ж опротестувала пропозиції INAO, і до протесту приєдналися власники виноградників.[16][20] Процес первісного розгляду проекту закінчився на початку 2009 року. Після нього почався процес перегляду дрібних земельних ділянок, що додаються до районів апеляції або видаляються звідти. Перша висадка виноградників очікується приблизно в 2015 році, а їх виноробна продукція почне надходити в продаж приблизно в 2021 році. Тим не менш, вартість землі, яку імовірно буде дозволено використовувати для виробництва шампанських вин, негайно зросла з 5000 Євро за гектар до 1 мільйона Євро.
У 2010 році виноградники в районі Кот-де-Блан продавалися з розрахунку 1,5 мільйона Євро за гектар[21]
Незважаючи на те, що у виноробному регіоні Шампань виробляється переважно ігристе шампанське, винороби регіону також виробляють і інші класи вин. Неігристі вина, вироблені біля комуни Бузі, продаються під регіональною маркою Coteaux Champenois (Кото Шампенуа).[10] Також в регіоні закріплено найменування рожевого вина Rosé des Riceys (Троянді де Рисі). Регіональне лікерне вино називається Ratafia de Champagne. Оскільки зараз прибутковість виробництва ігристого шампанського з місцевого винограду значно зросла частка виробництва цих неігристих і кріплених вин стала вкрай незначною.
Мезга, що залишився після віджимання винограду використовується для виробництва лікеру Marc de Champagne, який не складає конкуренції шампанському, оскільки виробляється з відходів виноробства.
- ↑ K. Gargett, P. Forrestal, & C. Fallis The Encyclopedic Atlas of Wine, стр. 164, Global Book Publishing, 2004 год, ISBN 1-74048-050-3
- ↑ Дома Шампанских в Эперне — Дом «Шампанского де Кастеллан» (de Castellane). Музей, подвалы и дегустационный зал | «ПАРИЖ и РУССКАЯ ФРАНЦИЯ» Franco-Russe гид-путеводитель: история, музеи, экскурсии. www.33gid.ru. Процитовано 3 травня 2016.[недоступне посилання з травня 2019]
- ↑ а б K. Gargett, P. Forrestal, & C. Fallis The Encyclopedic Atlas of Wine, стр. 163, Global Book Publishing, 2004 год, ISBN 1-74048-050-3
- ↑ а б H. Johnson & J. Robinson The World Atlas of Wine, стр. 79, Octupus Publishing Group, 2005 год, ISBN 1-84000-332-4
- ↑ R. Phillips A Short History of Wine, стр. 75, Harper Collins, 2000 год, ISBN 0-06-621282-0
- ↑ H. Johnson Vintage: The Story of Wine, стр. 96-97, Simon and Schuster, 1989 год, ISBN 0-671-68702-6
- ↑ H. Johnson Vintage: The Story of Wine, стр. 210—211, Simon and Schuster, 1989 год, ISBN 0-671-68702-6
- ↑ H. Johnson Vintage: The Story of Wine, стр. 211, Simon and Schuster, 1989 год, ISBN 0-671-68702-6
- ↑ а б K. Gargett, P. Forrestal, & C. Fallis The Encyclopedic Atlas of Wine, стр. 162, Global Book Publishing, 2004 год, ISBN 1-74048-050-3
- ↑ а б H. Johnson & J. Robinson The World Atlas of Wine, стр. 80, Octupus Publishing Group, 2005 год, ISBN 1-84000-332-4
- ↑ H. Johnson Vintage: The Story of Wine, стр. 212, Simon and Schuster, 1989 год, ISBN 0-671-68702-6
- ↑ R. Phillips A Short History of Wine, стр. 241, Harper Collins, 2000 год, ISBN 0-06-621282-0
- ↑ Fallowfield, Giles (4 марта 2008). Champagne shipments and exports hit new high. Decanter.com. Архів оригіналу за 11 грудня 2008. Процитовано 15 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Fallowfield, Giles (22 октября 2007). Record harvest in Champagne. Decanter.com. Архів оригіналу за 23 жовтня 2007. Процитовано 15 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Wine-pages.com: Champagne's €6 billion expansion [Архівовано 27 квітня 2008 у Wayback Machine.], by Tom Stevenson; опубликовано в ноябре 2007 года и проверено 05 апреля 2012 года
- ↑ а б Kevany, Sophie (14 марта 2008). New Champagne areas defined. Decanter.com. Архів оригіналу за 20 березня 2008. Процитовано 15 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Kevany, Sophie (14 марта 2008). Winners and losers revealed in Champagne shake-up. Decanter.com. Архів оригіналу за 18 березня 2008. Процитовано 15 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Fallowfield, Giles (10 ноября 2007). France aims to extend Champagne region. Decanter.com. Архів оригіналу за 16 грудня 2007. Процитовано 15 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Kevany, Sophie (17 марта 2008). Champagne: the 40 new communes. Decanter.com. Архів оригіналу за 12 квітня 2008. Процитовано 17 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Kevany, Sophie (17 марта 2008). Champagne: Germaine appeals, Orbay accepts. Decanter.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2008. Процитовано 17 березня 2008.
{{cite web}}: Вказано більш, ніж один|deadlink=та|deadurl=(довідка) - ↑ Blog Champagne du journal L'Union/L'Ardennais http://champagne.blogs.lunion.presse.fr/2011/05/24/prix-a-lhectare-1-5-million-a-lhectare-dans-la-cote-des-blancs/ [Архівовано 2 березня 2012 у Wayback Machine.]