Шахи в Україні
Шахи в Україні
Шахи в Україні відомі з 10 — 11 ст., куди були принесені з Персії та Середньої Азії[1] : з усної словесності, зокрема билин, відомо, про популярність шахів ще за часів Київської Русі. Підтвердженням цього — шахові фігури в археологічних розкопах Вишгороду, Києва, Турова, в Чорній Могилі біля Чернігова. За Гетьманщини шахістом був митрополит Т. Яновський, а меценатом шахового мистецтва — гетьман К. Розумовський.
З європеїзацією Росії шахи поширилися і в Росію: у 1821 з'явився перший російський підручник гри в шахи І. Бутрімова. Українці відіграли роль розвитку шахів і там же: багаторазовий чемпіон паризького клубу «Cafe de la Regence» М. Безкровний (1840–1897) з Одеси, став співзасновником Петербурзького шахового клубу; інший українець Д. Коленко сприяв діяльності Петербурзького шахового зібрання, заснованого в 1901. Останній клуб здійснив четвертий російський чемпіонат шахів; третій чемпіонат відбувся в Києві (1903); перший в Україні клуб постав у Харкові (1882), згодом постали клуби у Києві, Одесі й інших містах. В Одесі у 1909 відбувся перший шаховий чемпіонат України «Південно-російський», переможцем якого вийшов Б. Верлинський, а на друге місце — Ю. Боголюбов.
У Західній Україні ширше зацікавлення шахами виникло аж у 20 столітті: у Львові в 1926 постав перший український шаховий клуб із назвою «Шаховий коник», що його згодом було перейменовано на Товариство Українських Шахістів. Перший український шаховий турнір на Галичині відбувся 1928 у Львові; у ньому перші місця припали: С. Попелю, О. Слободянові, Я. Онищукові (10 учасників). Другий турнір відбувся в 1942 у Львові з результатом: С. Попель, М. Турянський, М. Романишин (14 учасників). С. Попель і Е. Янів поділили між собою перші місця Західної України (Сянік, 1944).
В СРСР організація шахової діяльності і турніри були централізовані — і з 1924 українські клуби були підпорядковані Всесоюзному комітетові в справах фізкультури і спорту. Через шахову федерацію СРСР (з 1947) українські шахові товариства входили до Міжнародної шахової федерації (фр. Federation Internationale des Echecs, FIDE), яка відбувала шахові олімпіади що 2 роки, хоч і не була автономними членом FIDE. У 1960-х в УРСР було близько 800 000 організованих шахістів, а в усьому СРСР — 2,8 млн.
З 1924 провадяться річні чемпіонати з шахів в УРСР. Чемпіонами з шахів в УРСР були:
- Яків Вільнер (1924, 1925, 1928),
- Борис Верлинський (1926 (поза конкурсом)
- Михайло Марський (1926)
- Олексій Селезньов (1927),
- Володимир Кирилов (1928, 1933),
- Абрам Замиховський (1931)
- Всеволод Раузер (1933),
- Йосип Погребиський (1936),
- Петро Шумилін (1936),
- Федір Богатирчук (1937),
- Ісаак Болеславський (1938, 1939, 1940),
- Борис Гольденов (1944),
- Анатолій Банник (1945, 1946, 1951, 1955, 1964),
- Ісаак Липницький (1949, 1956),
- Олексій Сокольський (1947, 1948),
- Юхим Геллер (1950, 1957, 1958, 1959),
- Владлен Зурахов (1952),
- Яків Юхтман (1953),
- Абрам Хавін (1954),
- Саломон Флор (1957 (поза конкурсом)),
- Юрій Сахаров (1960, 1966, 1968),
- Леонід Штейн (1960, 1962),
- Юрій Коц (1961, 1971),
- Юрій Ніколаєвський (1963, 1967, 1977),
- Рудольф Гольдштейн (Єрмаков) (1965),
- Валерій Жидков (1967),
- Геннадій Кузьмін (1969),
- Володимир Тукмаков (1970),
- Лев Альбурт (1972, 1973, 1974),
- Олександр Вайсман (1975),
- Михайло Підгаєць (1976),
- Костянтин Лернер (1978, 1982),
- Володимир Охотник (1979),
- Володимир Маланюк (1980, 1981, 1986),
- Дмитро Комаров(1983),
- Валерій Невєров (1983, 1985, 1988),
- Михайло Гуревич (1984),
- Віктор Москаленко (1987),
- Ігор Новіков (1989),
- Михайло Бродський (1990).
У деякі роки, а саме у 1926, 1928, 1933, 1936, 1940, 1948, 1960, 1967, 1969, 1983 перше місце посідали одразу двоє шахістів. У роки 1929, 1930, 1932, 1934, 1935, 1941, 1942, 1943 — першість УРСР не проводилась.
З 1935 року регулярно проходили чемпіонати УРСР серед жінок. Чемпіонками УРСР з шахів у різні роки були:
- Берта Вайсберг (1935, 1936, 1938, 1946, 1950, 1956, 1959),
- Роза Клінгерман (1935, 1936),
- Зінаїда Артем'єва (1936, 1938),
- Тамара Добровольська (1937),
- Софія Соколик (1938),
- Сара Слободяник (1939),
- Любов Коган (1947, 1948, 1951, 1952, 1953, 1954),
- Берта Корсунська (1949),
- Циля Фрід (1949),
- Алла Рубінчик (1950),
- Естер Гольдберг (1955),
- Олена Малинова (1957, 1960, 1962),
- Ніна Русинкевич (1958, 1968),
- Ольга Андреєва (1961, 1965, 1966, 1972),
- Любов Ідельчик (1963, 1969),
- Раїса Вапнична (1964),
- Марта Літинська (1967, 1977),
- Тетяна Морозова (1970),
- Лідія Семенова (1971),
- Олена Єліна (1973),
- Лідія Муленко (1974, 1976),
- Любов Щербина (1975),
- Любов Лисенко (Жильцова) (1978),
- Олена Титова (1979),
- Лариса Мучник (1980, 1985),
- Наталія Гасюнас (1981),
- Ірина Челушкіна (1982, 1987),
- Вікторія Артамонова (1983),
- Наталія Ручйова (1984),
- Зоя Лельчук (1986),
- Олена Седіна (1988, 1990),
- Марія Непеїна (1989, 1991).
За 1970—80-х кваліфікувалися до циклу змагань за першість світу такі українські ґросмайстри:
- Л. Штейн,
- О. Білявський,
- Й. Дорфман,
- Г. Кузьмін,
- О. Романишин,
- В. Савон,
- В. Тукмаков.
З жінок вибилися українські шахістки:
- Л. Руденко (друга чемпіонка світу, 1950 — 53), ґросмайстри
- М. Літинська,
- Л. Семенова,
- Л. Муленко.
Федерація шахів України (ФШУ) — заснована у 1992 році. Під її егідою проходять чемпіонати України з шахів.
ФШУ очолює президент — Віктор Капустін, український банкір, політик, спортивний функціонер. Екс-голова правління Державного експортно-імпортного банку України, президент Федерації шахів України, у 2002—2005 — Народний депутат України.
Київська обласна федерація шахів (КОФШ) заснована 3 вересня 2003 року. У 2020 році федерацію очолив Олексій Кавилін — державний службовець, науковець і громадський діяч.[2][3]
До дня Святого Миколая у 2019 році федерація провела обласний дитячий турнір. З 2020 відновились регулярні турніри у містах Буча, Березань, Бровари, Обухів та інших. 20—21 липня 2021 проведено дитячий шаховий турнір «KYIV CHESS OPEN» присвячений Міжнародному дню шахів для України, призовий фонд становив 200 000 гривень. У турнірі взяли участь 133 учасники.[4][5]
З 1991 року щорічно проводиться першість України серед чоловіків, її переможцями у різні роки ставали:
- Віталій Голод (1991),
- Владислав Боровиков (1992),
- Орест Грицак (1993),
- Юрій Круппа (1994),
- Сергій Кривошея (1995),
- Михайло Голубєв (1996),
- Володимир Баклан (1997),
- Любомир Михалець (1998),
- Геннадій Кузьмін (1999),
- Володимир Роговський (2000),
- Олександр Берелович (2001),
- Антон Коробов (2002, 2012, 2018, 2020),
- Євген Мірошниченко (2003, 2008),
- Андрій Волокитін (2004, 2015, 2021),
- Олександр Арещенко (2005),
- Захар Єфименко (2006),
- Валерій Авескулов (2007),
- Володимир Якимов (2009),
- Сергій Павлов (2010),
- Руслан Пономарьов (2011),
- Юрій Криворучко (2013),
- Юрій Кузубов (2014),
- Михайло Олексієнко (2016),
- Петро Голубка (2017),
- Євген Штембуляк (2019),
- Дмитро Максимов (2023).
З 1992 року щорічно проводиться першість України серед жінок, її переможницями у різні роки ставали:
- Марія Непеїна (1992),
- Марія Декусар (1993),
- Наталія Кисельова (1994),
- Марта Літинська (1995),
- Тетяна Меламед (1996),
- Лідія Семенова (1997),
- Галина Шляхтич (1998),
- Надія Ядвижена (1999),
- Катерина Рогонян (2000),
- Анна Затонських (2001),
- Тетяна Василевич (2002, 2007, 2010)[6],
- Анна Музичук (2003, 2014),
- Ольга Александрова (2004),
- Анна Ушеніна (2005),
- Оксана Возовик (2006),
- Інна Гапоненко (2008),
- Євгенія Долуханова (2009),
- Катерина Должикова (2011, 2021),
- Марія Музичук (2012, 2013),
- Анастасія Рахмангулова (2015),
- Єлизавета Малахова (2016),
- Юлія Осьмак (2017),
- Наталія Букса (2018, 2020),
- Наталія Жукова (2019),
- Маріца Цирульник (2023).
21 червня 2011 року, після виграшу 11 партії, чемпіоном України став Руслан Пономарьов із Києва. Хоча Руслан і був вже чемпіоном світу, але ще жодного разу не був чемпіоном України, оскільки не брав участі в чемпіонаті України. Рівень чемпіонату був дуже високий — 12 найсильніших гросмейтерів України, серед них колишні чемпіони України.[7].
Чемпіонат України 2012 року пройшов з 26 липня по 7 серпня 2012 року у місті Київ за участі 12 найсильніших гросмейстерів України за коловою системою. Середній рейтинг турніру склав 2666, що відповідало рівню супертурніру. У ході напруженої боротьби заслужену перемогу та чемпіонство завоював харків'янин Антон Коробов, а призерами стали Олександр Арещенко та Андрій Волокитін[8]. Для перегляду в мережі доступні детальна фотогалерея турніру[9] та партії, зіграні учасниками під час фіналу чемпіонату[10].
Чемпіонат України серед аматорів 2019 з шахів проводився вперше. З 6 по 10 березня 2019 року[11][12] у м. Вінниця зібралось майже 180 учасників різного віку, статі[13].
5 жовтня 2011 року Комітет Верховної Ради України з питань сім'ї, молодіжної політики, спорту та туризму під керівництвом Голови Комітету народного депутата України Павла Костенка провів засідання «круглого столу» на тему «Про стан та проблеми розвитку шахів в Україні», де були обговорені шляхи посилення державної підтримки розвитку шахів в Україні. У Рекомендаціях, затверджених за підсумками «круглого столу», Кабінету Міністрів України було, зокрема, рекомендовано розглянути питання щодо створення у м. Києві Національного Палацу шахів. Також Комітетом рекомендував Верховній Раді України прийняти проєкт Постанови Верховної Ради про проголошення дня шахів в Україні, поданий народним депутатом України Володимиром Даниленко за основу та в цілому з редакційними змінами.
1 листопада 2011 року Верховна Рада України ухвалила Постанову «Про проголошення Дня шахів в Україні»[14]. За прийняття Постанови проголосували 277 народних депутатів України, серед яких були представники усіх парламентських фракцій та позафракційні. Щорічно святкування Дня Шахів в Україні будуть відбуватися 20 липня, який також з 1966 року є Міжнародним днем шахів. У рамках святкування першого Дня Шахів в Україні 20 липня 2012 року за підтримки Федерації шахів України та Спортивного Комітету України відбулися ряд урочистостей. Так, зранку олімпійські чемпіони у складі команди України з шахів, міжнародні гросмейстери — Павло Ельянов та Захар Єфименко — провели сеанс одночасної гри на 20-ти дошках у парку імені Тараса Шевченка в Києві[15]. День шахів продовжився прес-конференцією за участю почесних гостей та святковим фуршетом з шаховою розважально-пізнавальною програмою. Заходи протягом дня відзначилися великим інтересом збоку національних та регіональних ЗМІ. Телевізійні відео-сюжети, підготовлені вітчизняними телеканалами, можна проглянути на офіційному відео-каналі Федерації шахів України.
Також Постановою Кабінету Міністрів України було рекомендовано протягом трьох місяців з дня прийняття цієї Постанови розробити та внести на розгляд Верховної Ради України проєкт Закону України про Загальнодержавну програму розвитку шахів в Україні, а Міністерству освіти і науки, молоді та спорту України розглянути можливість введення факультативів із занять шахами у загальноосвітніх навчальних закладах. На жаль, відповідний законопроєкт так і не було внесено до Верховної Ради України.
У таблиці наведені українські шахісти з найвищим рейтингом ЕЛО станом на кінець року. У 1971—1973 рр. рейтинг Ело публікувався один раз на рік у липні.
Найкращими шахістами України за підсумками року ставали лише девятеро шахістів, зокрема: Василь Іванчук (25 разів), Олександр Бєлявський (9), Павло Ельянов (5), Олег Романишин (4), Леонід Штейн, Руслан Пономарьов — по 3 рази, Геннадій Кузьмін (2), Юрій Криворучко (1), Антон Коробов (1).
Рейтинг-лист | Рік | 1 місце | 2 місце | 3 місце | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Шахіст | Місце у світі |
Рейтинг | Шахіст | Місце у світі |
Рейтинг | Шахіст | Місце у світі |
Рейтинг | ||
липень 1971 | 1971 | Леонід Штейн | Володимир Савон | Володимир Тукмаков | ||||||
липень 1972 | 1972 | Леонід Штейн (2) | Володимир Савон | Володимир Тукмаков | ||||||
липень 1973 | 1973 | Леонід Штейн (3) | Геннадій Кузьмін | Володимир Савон | ||||||
січень 1975 | 1974 | Геннадій Кузьмін | Володимир Савон | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1976 | 1975 | Геннадій Кузьмін (2) | Олександр Бєлявський | Олег Романишин | ||||||
січень 1977 | 1976 | Олег Романишин | Олександр Бєлявський | Геннадій Кузьмін | ||||||
січень 1978 | 1977 | Олег Романишин (2) | Володимир Тукмаков | Геннадій Кузьмін | ||||||
січень 1979 | 1978 | Олександр Бєлявський | Йосип Дорфман | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1980 | 1979 | Олександр Бєлявський (2) | Олег Романишин | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1981 | 1980 | Олександр Бєлявський (3) | Олег Романишин | Геннадій Кузьмін | ||||||
січень 1982 | 1981 | Олександр Бєлявський (4) | Олег Романишин | Геннадій Кузьмін | ||||||
січень 1983 | 1982 | Олег Романишин (3) | Володимир Тукмаков | Олександр Бєлявський | ||||||
січень 1984 | 1983 | Олег Романишин (4) | Олександр Бєлявський | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1985 | 1984 | Олександр Бєлявський (5) | Олег Романишин | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1986 | 1985 | Олександр Бєлявський (6) | Володимир Тукмаков | Олег Романишин | ||||||
січень 1987 | 1986 | Олександр Бєлявський (7) | Володимир Маланюк | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1988 | 1987 | Олександр Бєлявський (8) | Олег Романишин | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1989 | 1988 | Олександр Бєлявський (9) | Василь Іванчук | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1990 | 1989 | Василь Іванчук | Олександр Бєлявський | Йосип Дорфман | ||||||
січень 1991 | 1990 | Василь Іванчук (2) | Олександр Бєлявський | Олег Романишин | ||||||
січень 1992 | 1991 | Василь Іванчук (3) | Олександр Бєлявський | Олег Романишин | ||||||
січень 1993 | 1992 | Василь Іванчук (4) | Олег Романишин | Олександр Бєлявський | ||||||
січень 1994 | 1993 | Василь Іванчук (5) | Олександр Бєлявський | Володимир Маланюк | ||||||
січень 1995 | 1994 | Василь Іванчук (6) | Олександр Бєлявський | Володимир Маланюк | ||||||
січень 1996 | 1995 | Василь Іванчук (7) | Володимир Тукмаков | Костянтин Лернер | ||||||
січень 1997 | 1996 | Василь Іванчук (8) | Дмитро Комаров | Володимир Маланюк | ||||||
січень 1998 | 1997 | Василь Іванчук (9) | Олександр Оніщук | Володимир Тукмаков | ||||||
січень 1999 | 1998 | Василь Іванчук (10) | Олександр Оніщук | Руслан Пономарьов | ||||||
січень 2000 | 1999 | Василь Іванчук (11) | Олександр Оніщук | Руслан Пономарьов | ||||||
січень 2001 | 2000 | Василь Іванчук (12) | Руслан Пономарьов | Олександр Оніщук | ||||||
січень 2002 | 2001 | Руслан Пономарьов | Василь Іванчук | Олександр Оніщук | ||||||
січень 2003 | 2002 | Руслан Пономарьов (2) | Василь Іванчук | Володимир Баклан | ||||||
січень 2004 | 2003 | Руслан Пономарьов (3) | Василь Іванчук | Олександр Моїсеєнко | ||||||
січень 2005 | 2004 | Василь Іванчук (13) | Руслан Пономарьов | Андрій Волокітін | ||||||
січень 2006 | 2005 | Василь Іванчук (14) | Руслан Пономарьов | Олександр Арещенко | ||||||
січень 2007 | 2006 | Василь Іванчук (15) | Руслан Пономарьов | Сергій Карякін | ||||||
січень 2008 | 2007 | Василь Іванчук (16) | Сергій Карякін | Руслан Пономарьов | ||||||
січень 2009 | 2008 | Василь Іванчук (17) | Руслан Пономарьов | Сергій Карякін | ||||||
січень 2010 | 2009 | Василь Іванчук (18) | Руслан Пономарьов | Павло Ельянов | ||||||
січень 2011 | 2010 | Василь Іванчук (19) | Руслан Пономарьов | Павло Ельянов | ||||||
січень 2012 | 2011 | Василь Іванчук (20) | Руслан Пономарьов | Олександр Моїсеєнко | ||||||
січень 2013 | 2012 | Василь Іванчук (21) | Руслан Пономарьов | Андрій Волокітін | ||||||
січень 2014 | 2013 | Василь Іванчук (22) | Павло Ельянов | Антон Коробов | ||||||
січень 2015 | 2014 | Павло Ельянов | Василь Іванчук | Руслан Пономарьов | ||||||
січень 2016 | 2015 | Павло Ельянов (2) | Руслан Пономарьов | Антон Коробов Василь Іванчук |
36 |
2710 | ||||
січень 2017 | 2016 | Павло Ельянов (3) | Василь Іванчук | Руслан Пономарьов | ||||||
січень 2018 | 2017 | Василь Іванчук (23) | Павло Ельянов | Юрій Криворучко Руслан Пономарьов |
48 |
2694 | ||||
січень 2019 | 2018 | Василь Іванчук (24) | Антон Коробов | Юрій Криворучко | ||||||
січень 2020 | 2019 | Василь Іванчук (25) | Антон Коробов | Юрій Криворучко | ||||||
січень 2021 | 2020 | Юрій Криворучко | Антон Коробов | Олександр Арещенко | ||||||
січень 2022 | 2021 | Антон Коробов | Юрій Криворучко | Павло Ельянов | ||||||
січень 2023 | 2022 | Павло Ельянов (4) | Ігор Коваленко | Андрій Волокітін | ||||||
січень 2024 | 2023 | Павло Ельянов (5) | Антон Коробов | Андрій Волокітін |
У таблиці наведені українські шахістки з найвищим рейтингом ЕЛО станом на кінець року. У 1972—1973 рр. рейтинг Ело публікувався один раз на рік у липні.
Найкращими в Україні за підсумками року ставали 10 шахісток, зокрема: Марта Літинська (18 разів), Катерина Лагно (7), Наталія Жукова (6), Марія Музичук та Анна Музичук по 5 разів, Аліса Галлямова-Іванчук (4), Лідія Семенова (3), Тетяна Василевич та Анна Ушеніна — двічі, Ольга Олександрова — 1 раз.
Рейтинг-лист | Рік | 1 місце | 2 місце | 3 місце | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Шахістка | Місце у світі |
Рейтинг | Шахістка | Місце у світі |
Рейтинг | Шахістка | Місце у світі |
Рейтинг | ||
липень 1972 | 1972 | Лідія Семенова | Марта Шуль | ? | ||||||
липень 1973 | 1973 | Марта Шуль Лідія Семенова (2) |
Любов Ідельчик | |||||||
січень 1975 | 1974 | Марта Шуль (2) | Лідія Семенова | Любов Ідельчик | ||||||
січень 1976 | 1975 | Марта Шуль (3) | Лідія Семенова | Лідія Муленко | ||||||
січень 1977 | 1976 | Марта Літинська (4) | Лідія Семенова | Лідія Муленко | ||||||
січень 1978 | 1977 | Марта Літинська (5) | Лідія Семенова | ? | ||||||
січень 1979 | 1978 | Марта Літинська (6) | Лідія Семенова | Лідія Муленко | ||||||
січень 1980 | 1979 | Марта Літинська (7) | Лідія Семенова | Лідія Муленко | ||||||
січень 1981 | 1980 | Марта Літинська (8) | Лідія Семенова | Зоя Лельчук | ||||||
січень 1982 | 1981 | Марта Літинська (9) | Зоя Лельчук | Тетяна Морозова | ||||||
січень 1983 | 1982 | Марта Літинська (10) | Лідія Семенова | Тетяна Морозова | ||||||
січень 1984 | 1983 | Марта Літинська (11) | Лідія Семенова | Ольга Андреєва | ||||||
січень 1985 | 1984 | Лідія Семенова (3) | Марта Літинська | Ольга Андреєва | ||||||
січень 1986 | 1985 | Марта Літинська (12) | Лідія Семенова | Ольга Андреєва | ||||||
січень 1987 | 1986 | Марта Літинська (13) | Лідія Семенова | Ірина Челушкіна | ||||||
січень 1988 | 1987 | Марта Літинська (14) | Зоя Лельчук | Лідія Семенова | ||||||
січень 1989 | 1988 | Марта Літинська (15) | Зоя Лельчук | Ірина Челушкіна | ||||||
січень 1990 | 1989 | Марта Літинська (16) | Зоя Лельчук | Ірина Челушкіна | ||||||
січень 1991 | 1990 | Марта Літинська (17) | Зоя Лельчук | Ірина Челушкіна | ||||||
січень 1992 | 1991 | Марта Літинська (18) | Зоя Лельчук | Ірина Челушкіна | ||||||
січень 1993 | 1992 | Аліса Галлямова-Іванчук | Ірина Челушкіна | Марта Літинська | ||||||
січень 1994 | 1993 | Аліса Галлямова-Іванчук (2) | Ірина Челушкіна | Лідія Семенова | ||||||
січень 1995 | 1994 | Аліса Галлямова-Іванчук (3) | Інна Гапоненко | Ірина Челушкіна | ||||||
січень 1996 | 1995 | Аліса Галлямова-Іванчук (4) | Інна Гапоненко | Зоя Лельчук | ||||||
січень 1997 | 1996 | Тетяна Василевич | Олена Седіна | Інна Гапоненко | ||||||
січень 1998 | 1997 | Тетяна Василевич (2) | Наталя Жукова | Олена Седіна | ||||||
січень 1999 | 1998 | Наталя Жукова | Інна Гапоненко | Тетяна Василевич | ||||||
січень 2000 | 1999 | Наталя Жукова (2) | Анна Затонських | Олена Седіна | ||||||
січень 2001 | 2000 | Наталя Жукова (3) | Анна Затонських | Тетяна Василевич | ||||||
січень 2002 | 2001 | Наталя Жукова (4) | Тетяна Василевич | Ірина Лимар | ||||||
січень 2003 | 2002 | Ольга Олександрова | Наталя Жукова | Тетяна Василевич | ||||||
січень 2004 | 2003 | Катерина Лагно | Наталя Жукова | Ольга Олександрова | ||||||
січень 2005 | 2004 | Наталя Жукова (5) | Інна Гапоненко | Катерина Лагно | ||||||
січень 2006 | 2005 | Катерина Лагно (2) | Інна Гапоненко | Наталя Жукова | ||||||
січень 2007 | 2006 | (Анна Музичук ) Наталя Жукова (6) |
Катерина Лагно | Інна Гапоненко | ||||||
січень 2008 | 2007 | Анна Ушеніна | Катерина Лагно | (Анна Музичук ) Наталя Жукова |
||||||
січень 2009 | 2008 | (Анна Музичук ) Анна Ушеніна (2) |
Наталя Жукова | Катерина Лагно | ||||||
січень 2010 | 2009 | (Анна Музичук ) Катерина Лагно (3) |
Інна Гапоненко | Наталя Жукова | ||||||
січень 2011 | 2010 | (Анна Музичук ) Катерина Лагно (4) |
Марія Музичук | Інна Гапоненко | ||||||
січень 2012 | 2011 | (Анна Музичук ) Катерина Лагно (5) |
Марія Музичук | Анна Ушеніна | ||||||
січень 2013 | 2012 | (Анна Музичук ) Катерина Лагно (6) |
Анна Ушеніна | Марія Музичук Наталя Жукова |
||||||
січень 2014 | 2013 | (Анна Музичук ) Катерина Лагно (7) |
Марія Музичук | Анна Ушеніна | ||||||
січень 2015 | 2014 | Анна Музичук | Марія Музичук | Анна Ушеніна | ||||||
січень 2016 | 2015 | Марія Музичук | Анна Музичук | Наталя Жукова | ||||||
січень 2017 | 2016 | Анна Музичук (2) | Марія Музичук | Наталя Жукова | ||||||
січень 2018 | 2017 | Анна Музичук (3) | Марія Музичук | Наталя Жукова | ||||||
січень 2019 | 2018 | Анна Музичук (4) | Марія Музичук | Анна Ушеніна | ||||||
січень 2020 | 2019 | Марія Музичук (2) | Анна Музичук | Анна Ушеніна | ||||||
січень 2021 | 2020 | Марія Музичук (3) | Анна Музичук | Юлія Осьмак | ||||||
січень 2022 | 2021 | Марія Музичук (4) | Анна Музичук | Юлія Осьмак | ||||||
січень 2023 | 2022 | Марія Музичук (5) | Анна Музичук | Анна Ушеніна | ||||||
січень 2024 | 2023 | Анна Музичук (5) | Марія Музичук | Юлія Осьмак |
Примітка: наведені дані Анни Музичук, яка до 2014 року виступала за збірну Словенії, але фактично проживала в Україні та була на той час найрейтинговішою шахісткою в Україні.
Після 1945 українські шахісти активізувалися в українських спортивних клубах у таборах Ді-Пі — і згодом у нових країнах поселення, творячи шахові секції, і також індивідуально в неукраїнських турнірах: майстри Ф. Богатирчук, І. Теодорович і В. Дзера в Канаді, С. Попель у Франції і США, М. Турянський у Відні і США, Б. Бачинський у Швейцарії і США та інші.
Особливо активною є група українських шахістів в Австралії; в кількох містах там існують українські шахові клуби: Сіднеї, Мельбурні й Аделаїді. В США український шаховий клуб постав у Нью-Йорку (1949) з назвою «Шаховий коник». Згодом й інші спортивні клуби утворили шахові секції, з яких найдіяльніші: «Леви» (Чикаго), «Тризуб» (Філадельфія), «Львів» (Клівленд). Під егідою Української Спортивної Централі Америки і Канади (УСЦАК) відбуваються турніри за індивідуальну першість серед українських шахістів, яку здобули:
- О. Попович (1966, 1967, 1968, 1972, 1986),
- С. Попель (1969), С. Стойко (1970),
- Л. Блонарович (1971, 1973, 1985),
- К. Дзера (1974, 1981, 1983, 1984),
- Б. Бачинський (1975, 1976, 1977, 1978, 1979),
- М. Турянський (1982).
Титули сеньйора-майстра Американської шахової федерації і майстра ФІДЕ здобули 2 українські шахісти в США — Б. Бачинський і О. Попович.
Останнім часом на Захід прибули видатні шахісти УССР. В США живе чемпіон України (1972 і 1974) Л. Альбурт (чемпіон США 1984 і 1985). Від 1982 в Швейцарії перебуває і грає на першій шахівниці її національної дружини ґросмайстер Т. Лемачко з України. На 12-ій шаховій олімпіаді Т. Лемачко здобула золоту медаль. До українського походження признається В. Корчной (емігрант з 1976), багаторазовий чемпіон СРСР, двократний визовник за чемпіонат світу (1978 і 1981).
Український внесок у шахову літературу також помітний. Широко відомі композиції О. Селезньова. Чемпіон світу Є. Ласкер видав 1919 в Берліні його «35 етюдів». У Москві опубліковані з передмовою Г. Левенфіша «Сто шахматных этюдов» Селезньова (1940). Міжнародні ґросмайстри шахової комбінації В. Руденко та П. Бондаренко (обидва з Дніпропетровська) належать до провідних проблемістів світу.
На еміграції проблемістом є Турянський (Чикаго), а композиції (студії) укладає Є. Онищук (Торонто). Теорія шахової гри знає в староіндійському захисті українську систему (1. d4 Kf6 2. с4 d6 3. Кс3 е5), що її опрацювали шахісти Києва та захист Боголюбова (1. d4 Kf6 2. с4 е6 3. Kf3 Сb4+ 4. Kbd2 0 — 0 5. е3). В шахових композиціях відомі Кримська (опрацював І. Алешин), Львівська (Є. Богданов), Одеська (В. Мельниченко і Ю. Гордіан), Рівненська (Н. Леонтьєва і В. Руденко), Буковинська(М. Нагнибіда), Самбірська, Буковинсько-прикарпатська (Р. Залокоцький, А. Мітюшин), Броницька тема, тема Залокоцького(Р. Залокоцький), тема Мітюшина (А. Мітюшин) та Українська (С. Шедей і В. Мельниченко) теми.
Видатну роль у популяризації шахів відіграла газета українською мовою «Шахіст» (1936–1939). Після війни не було окремого україномовного шахового періодичного видання — лише «Спортивна газета» видавала щомісячний додаток «Шахівниця». За радянської окупації книг українською про шахи друкувалося непропорційно мало — і в них русифікації зазнавала шахова термінологія.
- Коган М., «Очерки по истории шахмат в СССР.» М. — П. 1938;
- Липницький І., «Ратнер Б. Вибрані партії шахістів України.» К. 1952;
- Зелепукін М., «Шахова композиція на Україні.» К. 1957;
- Richards D., «Soviet Chess.» Оксфорд 1965;
- Горгієв Т., Бондаренко П. «Шаховий етюд на Україні.» К. 1966;
- Семенко Ю., «Шахи в Україні.» Мюнхен 1980;
- Семенко Ю. Шахи в Україні: Нариси з історії шахової гри на українській землі і в діаспорі. — 2-е вид., доп. — Л.: Каменяр, 1993. — 224 с.: іл.
- Лазарєв Ю., «Творчість шахістів України.» К. 1982;
- Корчной В., «Про шахи в Україні Ю. Семенка.» В ж. «Нові Дні», чч. 400—401—402. Торонто 1983.
- Пак. В., «Шахматы в шахтерском крае», Донецк, издательство «Донеччина», 2001 г. — 384 с.
- Шахматы: Энциклопедический словарь/Гл. ред. А. Е. Карпов. — М.:Сов.энциклопедия, 1990. — 621 с.
- ↑ Литвинець А. та інші. (2013). Історія виникнення шахів на українських землях // (укр.). СПОРТИВНА НАУКА УКРАЇНИ. – 2013. – №. 4. – С. 43-48. Архів оригіналу за 20 січня 2022. Процитовано 25 лютого 2021.
- ↑ Офіційний сайт Київської обласної федерації шахів. Архів оригіналу за 12 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
- ↑ Офіційний сайт Олексія Кавиліна. Архів оригіналу за 25 серпня 2021. Процитовано 18 вересня 2021.
- ↑ KYIV CHESS OPEN — Відкрита лінія U16. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021.
- ↑ В UNIT.City прошел международный детский шахматный турнир Kyiv Chess Open [Архівовано 17 вересня 2021 у Wayback Machine.] (Відео)
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 14 травня 2012.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Фінал чемпіонату України з шахів 2011 р. серед чоловіків (м. Київ, 9-21.06.2011). Архів оригіналу за 11 червня 2011. Процитовано 1 липня 2011.
- ↑ Фінал чемпіонату України з шахів 2012 р. Серед чоловіків (м. Київ, 26.07-7.08.2012). Архів оригіналу за 17 жовтня 2012. Процитовано 16 листопада 2012.
- ↑ Ukrainian Chess Championship 2012 on Facebook
- ↑ 81-й Чемпіонат України з шахів серед чоловіків 2012 року. Архів оригіналу за 11 листопада 2012. Процитовано 16 листопада 2012.
- ↑ У Вінниці проходить Чемпіонат України з шахів серед аматорів. Архів оригіналу за 12 березня 2019. Процитовано 13 червня 2019.
- ↑ Перший чемпіонат України з шахів серед аматорів зібрав у Вінниці 180 гравців (ФОТО). Архів оригіналу за 19 червня 2019. Процитовано 13 червня 2019.
- ↑ 1-й Чемпіонат України серед шахістів-аматорів (100000 грн. призовий фонд!)[недоступне посилання], Останнє оновлення 10.03.2019 17:14:15
- ↑ Постанова ВРУ «Про проголошення Дня шахів в Україні». Архів оригіналу за 9 серпня 2018. Процитовано 16 листопада 2012.
- ↑ Сеанс одночасної гри з олімпійськими чемпіонами. Архів оригіналу за 19 вересня 2012. Процитовано 16 листопада 2012.
- Федерація Шахів України [Архівовано 26 липня 2011 у Wayback Machine.]
- Форум про українські шахи [Архівовано 4 липня 2018 у Wayback Machine.]
- Відео-канал Федерації шахів України на Youtube [Архівовано 1 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- (рос.)[1] Архів 2014
- Турнір з шахів в Києві 1903-го
- Горбач О. Лексика наших картярів і шахістів [Архівовано 27 червня 2021 у Wayback Machine.]. // «Вільне Слово». Торонто, Онт., 1960. Ч. 22—32. 16 с.
Це незавершена стаття з шахів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |