Шворінь
Шво́рінь[1], рідко шкво́рінь[2], заст. швірень[3] (прасл. *sъvorьnь, утвореного від дієслова *sъverti — «зімкнути», «замкнути»)[4] — стрижень шарніра поворотного з'єднання частин транспортних засобів[5]. У вужчому розумінні слова — вісь повороту керованого колеса автомобіля чи іншого транспортного засобу.[6]
У конструкціях возів шворінь — це болт або стрижень, за допомогою якого кріпилась вісь передніх коліс[7]. З появою трапеції Аккермана стали використовуватися два шворні, розташовані ближче до маточин: на них поверталися поворотні кулаки.
У тепловозах, електровозах і вагонах використовують шворінь з вертикальною віссю для з'єднання колісних візків між собою і з рамою машини.
На автомобілях у ранніх конструкціях це була реальна вісь у вигляді стрижня із загартованої сталі, через яку маточина колеса кріпилась до балки моста. Починаючи з п'ятдесятих років XX століття на легкових автомобілях шворінь у вигляді самостійного елемента підвіски передніх коліс стали поступово замінювати на кульові шарніри, які з'єднували поворотний кулак з важелями підвіски і забезпечували завдяки наявності двох ступенів свободи як її ходи стиснення і відбою, так і повертання керованих коліс.
.svg)
Кульові шарніри виготовляються герметичними або напівгерметичними, тому або не потребують змащування взагалі, або вимагають її набагато рідше в порівнянні з негерметичними звичайними поворотними шарнірами. До шістдесятих років шворні використовувалися переважно в підвісках вантажівок, пікапів, а також рідкісних легкових моделей, орієнтованих на роботу з великими навантаженнями або у важких дорожніх умовах — наприклад, на деяких спорткарах і позашляховиках та автомобілях: австралійських марки «Holden», радянському марки «Волга» чи німецькому «Фольксваген Жук», де вони знайшли застосування завдяки більшій живучості. Крім того, залежна передня підвіска з цільною балкою мосту практично завжди має шворні з конструктивних міркувань.
Тим не менш, термін «шворінь» продовжує вживатися, означаючи тепер вже не реальну, а конструктивну вісь повороту колеса. Наприклад у випадку підвіски на подвійних поперечних важелях це вісь, що з'єднує центри обох її кульових шарнірів.
Для ходових якостей автомобіля дуже важливу роль грає такий параметр, як поздовжній кут нахилу шворня — кастор-кут (caster angle) і кут поперечного нахилу — розвал. Додатний (як на рисунку) поздовжній кут нахилу забезпечує створення при русі авто моменту сил, що сприяє стабілізації коліс особливо на високих швидкостях і малих радіусах повороту. Великі позитивні кути нахилу використовуються у швидкісних (спортивних) автомобілях з метою підвищення курсової стійкості на великих швидкостях, а також у великих мотоциклах призначених для їзди в основному по автомагістралях. Менші значення кута використовуються в легкових автомобілях.
За таких умов нахилу шворня (як показано на малюнку), точка перетину його осі з поверхнею дороги лежить перед точкою контакту колеса з дорогою і під час руху шворінь ніби тягне колесо за собою, завдяки чому навіть у випадку тимчасового відхилення від напрямку руху швидко повертається у своє вихідне положення. Це полегшує вихід автомобіля з повороту а також запобігає повороту коліс у бік при русі по нерівній дорозі. Величина моменту стабілізації залежить від величини відрізка випередження шворня, тобто відстані, на від точки перетину осі шворня з дорогою до точки контакту шини з дорогою. Це значення вимірюється міліметрами.
- Шворінь артилерійського передка — залізний стрижень у задній частині передка, на який надівали хобот лафета[8].
-
Шворінь на передньому насаді (мості) воза. -
Шворінь на передній осі. -
Колесо на шворні Ford Model T.
- ↑ Шворінь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Шкворінь // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Швірень // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Шкворень // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- ↑ Шкворень: визначення, типи і конструкція. Архів оригіналу за 23 вересня 2020.
- ↑ Все про чумацтво. Віз. Архів оригіналу за 8 вересня 2013. Процитовано 15 травня 2011.
- ↑ Шворень // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Раймпель Й. Шасси автомобиля. / Сокр. пер. 1 тома 4-го нем. изд В. П. Агапова; Под ред. И. Н. Зверева. — М.: Машиностроение, 1983. — 536 с.
- Раймпель Й. Шасси автомобиля: Элементы подвески. (Fahrwerktechnik: Federung Fahrwerkmechanik). / Перевод с нем. А. Л. Карпухина. Под ред. Г. Г. Гридасова. — М.: Машиностроение, 1987. — 288 с.
- Швірень, шворінь, сворінь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1967. — Т. 8, кн. XVI : Літери Уш — Я. — С. 2076. — 1000 екз.