Ґюнтер Андерс

|box_width=

Ґюнтер Андерс
нім. Günther Anders
Західна Філософія
Народження	12 липня 1902(1902-07-12)[…] Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Смерть	17 грудня 1992(1992-12-17)[…] (90 років) Відень, Австрія
Громадянство (підданство)	Німеччина  Австрія
Знання мов	французька, англійська і німецька
Псевдонім	Günther Christian і Reinhold Hoffmann
Діяльність	перекладач, сценарист, історик Нового часу, кінокритик, художній критик, викладач університету, журналіст, письменник, поет
Викладав	Нова школа
Член	Німецька академія мови і поезії і Берлінська академія мистецтв
Основні інтереси	політика, франкфуртська школа, антивоєнний рух, антиядерний рух
Alma mater	Фрайбурзький університет (1924)
Вчителі	Мартін Гайдеґґер, Едмунд Гуссерль і Ернст Кассірер
Історичний період	Філософія XX століття
У шлюбі з	Ганна Арендт, Елізабет Фройндліхd і Шарлотта Лоіс Зелькаd
Нагороди	премія Теодора Адорноd (1983) Премія Андреаса Грифіусаd (1985) Велика літературна премія Баварської академії витончених мистецтвd (1978) премія Зигмунда Фрейда за наукову прозу (1992) Публіцистична премія міста Віденьd (1980) State Prize for Cultural Journalismd (1979)
Ґюнтер Андерс у Вікісховищі

Ґюнтер Андерс (нім. Günther Anders; 12 липня 1902, Бреслау, ім'я при народженні Ґюнтер Штерн (нім. Günther Stern), Німецька імперія — 17 грудня 1992, Відень, Австрія) — німецько-австрійський філософ, письменник і поет. Активний учасник усесвітнього антиядерного і антивоєнного руху. Андерс займався етичними та технічними проблемами своєї епохи; його основною темою було знищення людства. Він був співзасновником і провідною фігурою руху проти ядерної енергії, відданим критиком технологій і філософом мас-медіа. Незважаючи на його віддаленість від академічної університетської філософії, Андерс в наш час сприймається як предмет дослідження в університетах і обговорюється в численних дисертаціях.

Біографія

Походить з єврейської родини вчених-психологів. Син засновників дитячої психології Клари і Вільяма Штерн, двоюрідний брат Вальтера Беньяміна. Навчався в Берліні у Едмунда Гуссерля та Мартіна Гайдеггера (разом з Гансом Йонасом і Ганною Арендт), Ернста Кассірера та Пауля Тілліха. Пізніше став критиком Мартіна Гайдеггера. Був близький до Франкфуртської школи соціальних досліджень (Теодор Адорно, Герберт Маркузе, Макс Горкгаймер, Еріх Фромм та ін.) Був одружений з Ганною Арендт (1929–1937). Після приходу до влади нацистів емігрував спочатку в Париж, а потім в 1936 — в США. В 1950 році повернувся до Європи, оселився у Відні, отримав австрійське громадянство.

Здобув популярність після публікації книги «Застарілість людини» (1956). Їздив в Хіросіму та Нагасакі в 1958 році, в Освенцим в 1966 році, після чого публікував нариси про свої подорожі в книгах «Людина на мосту» (1959) і «Напис на стіні» (1967). Друга книга (з главою про Освенцім під назвою «Екскурсія в Аїд») — це щоденник, який охоплює період з 1941 по 1966рік.

Основні праці

• «Застарілість людини» (нім. Die Antiquiertheit des Menschen, 1956)
• «Людина на мосту» (1959)
• «Напис на стіні» (нім. Die Schrift an der Wand, 1967)

Автор монографій про Родена, Кафку, Георга Гросса, Брехта, Гайдеггера.

Література

• Gabriele Althaus: Leben zwischen Sein und Nichts. Drei Studien zu Günther Anders. Metropol, Berlin 1989, ISBN 3-926893-78-8
• Raimund Bahr (Hrsg.): Günther Anders Leben und Denken im Wort — Biographie, Edition Artscience, Wien-St. Wolfgang 2010; ISBN 978-3-902157-71-3
• Christian Dries: Günther Anders. Fink, München 2009, ISBN 978-3-8252-3257-3, (UTB Profile — UTB 3257).
• Edouard Jolly: Nihilisme et technique. Etude sur Günther Anders. EuroPhilosophie Editions, coll. «Bibliothèque de philosophie sociale et politique», février 2010.
• Konrad Paul Liessmann: Günther Anders zur Einführung. 1. Auflage. Junius, Hamburg 1988, ISBN 3-88506-843-5, (2. überarbeitete und erweiterte Auflage. ebenda 1993, ISBN 3-88506-891-5).
• Konrad Paul Liessmann (Hrsg.): Günther Anders kontrovers. Beck, München 1992, ISBN 3-406-34059-8, (Beck'sche Reihe 467), (Beiträge zum Anders-Symposium, Wien 1990).
• Margret Lohmann: Philosophieren in der Endzeit. Zur Gegenwartsanalyse von Günther Anders. Fink, München 1996, ISBN 3-7705-3112-4, (Zugleich: Hamburg, Univ., Diss., 1994).
• Ludger Lütkehaus: Philosophieren nach Hiroshima. Über Günther Anders. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1992, ISBN 3-596-11248-6, (Fischer-Taschenbücher — Philosophie 11248).
• Ludger Lütkehaus: Schwarze Ontologie. Über Günther Anders. 2. Auflage. zu Klampen, Lüneburg 2002, ISBN 3-934920-17-9, (Neuauflage von: Philosophieren nach Hiroshima. Über Günther Anders. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 1992, ISBN 3-596-11248-6).
• Thierry Simonelli: Günther Anders. De la désuétude de l'homme. Paris, Éditions du Jasmin, 2004, ISBN 2-912080-77-0, (Désaccords).

Посилання

• Ґюнтер Андерс. Про атомну бомбу і джерела нашої сліпоти до Апокаліпсису [Архівовано 28 січня 2008 у Wayback Machine.]
• Арістова А. В. Андерс, Гюнтер // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андерс, Гюнтер