Франкфуртська школа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Макс Горкгаймер (зліва), Теодор Адорно (справа) та Юрген Габермас (справа на задньому плані) в Гайдельберзі, 1965 р.

Франкфуртська школа (нім. Frankfurter Schule) — школа соціальної теорії та критичної філософії, що виникла у 1929 році і пов'язана з Інститутом соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні. Франкфуртська школа об'єднувала інтелектуалів, академіків і політичних дисидентів, незадоволених соціально-економічними системами 1930-их (капіталізмом, фашизмом, комунізмом). Теоретики школи вважали, що соціальна теорія неадекватно пояснює бурхливий політичний фракціонізм і реакціоністську політику, що відбувалися у 20 столітті в капіталістичних суспільствах. Критики капіталізму та марксизму-ленінізму як негнучких систем суспільної організації.

Основні представники: Теодор Адорно, Макс Горкгаймер, Герберт Маркузе, Еріх Фромм, Вальтер Беньямін, Лео Левенталь, Франц Леопольд Нейман, Фрідріх Поллок, з «другого покоління» — Юрген Габермас, Оскар Негт. Термін «франкфуртська школа» є збірною назвою, вживаною до мислителів, пов'язаних з Інститутом соціальних досліджень у Франкфурті-на-Майні, самі представники критичної теорії ніколи не об'єднували себе під таким найменуванням.

Передісторія[ред. | ред. код]

Франкфуртська школа виникла на базі Інституту соціальних досліджень[de] при Університеті Франкфурту-на-Майні. Хоча відлік її існування прийнято вести з 1930, коли інститут очолив Макс Горкгаймер, але марксистські дослідження велися в Інституті з моменту його заснування в 1923. Перший його директор, історик і правознавець австромарксистської школи Карл Грюнберг, привернув до роботи в Інституті цілу низку талановитих молодих інтелектуалів з комуністичними й соціал-демократичними переконаннями, заснував перший вагомий журнал з історії робітничого руху в Європі і налагодив тісні зв'язки з Інститутом Маркса-Енгельса в Москві. Вже до 1930 у франкфуртському інституті були закладені основи майбутніх напрямів роботи, а його журнал включав новітні статті Карла Корша, Дьйордя Лукача, Генрика Гроссмана і Давида Рязанова.

Теорія культурного марксизму[ред. | ред. код]

Франкфуртська школа займає центральне місце в теорії культурного марксизму, що з'явилася наприкінці 1990-х років і популярна серед американських консерваторів та релігійних мислителів. Її прихильники розглядають Франкфуртську школу як частину ширшого руху, спрямованого на завоювання та знищення Західної цивілізації, використовуючи контркультуру 60-х, прогресивізм, мультикультуралізм, політичну коректність та інші методи[1][2][3].

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Беньямін В. Мистецька робота в епоху механічного відтворення (нім. Das Kunstwerk im Zeitalter seiner technischen Reproduzierbarkeit, 1936)
  • Фромм Е. Втеча від свободи (англ. Escape from Freedom, 1941)
  • Маркузе Г. Розум і революція. Геґель і виникнення соціальної теорії (англ. Reason and Revolution: Hegel and the Rise of Social Theory, 1941)
  • Горкгаймер М., Адорно Т. Діалектика Просвітництва (нім. Dialektik der Aufklärung, 1947)
  • Горкгаймер М. Затьмарення розуму (англ. Eclipse of Reason, 1947)
  • Адорно Т. Minima Moralia (нім. Minima Moralia: Reflexionen aus dem beschädigten Leben, 1951)
  • Маркузе Г. Ерос і цивілізація (англ. Eros and Civilization, 1955)
  • Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритості (нім. Strukturwandel der Öffentlichkeit, 1962)
  • Маркузе Г. Одновимірна людина (англ. One-Dimensional Man, 1964)
  • Адорно Т. Негативна діалектика (нім. Negative Dialektik, 1966)
  • Габермас Ю. Теорія комунікативної дії (нім. Theorie des kommunikativen Handelns, 1981)

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Дмитриев А. Н. Марксизм без пролетариата: Георг Лукач и ранняя Франкфуртская школа (1920—1930-е гг.). — СПб.: Европейский университет в Санкт-Петербурге; Летний сад, 2004. — 528 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jay, Martin. Dialectic of Counter-Enlightenment: The Frankfurt School as Scapegoat of the Lunatic Fringe. skidmore.edu. Salmagundi Magazine. Архів оригіналу за 24 листопада 2011. 
  2. Berkowitz, Bill (15 серпня 2003). 'Cultural Marxism' Catching On. Intelligence Report (англ.) (Southern Poverty Law Center). Архів оригіналу за 30 вересня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018. 
  3. Wodak, ed. by Ruth; KhosraviNik, Majid; Mral, Brigitte (2012). Right wing populism in Europe: Politics and discourse (вид. 1st. publ. 2013.). London: Bloomsbury Academic. с. 96, 97. ISBN 978-1-7809-3245-3. Процитовано 30 липня 2015. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]