Argiope: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 53: Рядок 53:
Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака. Інші падають на землю та їхнє черевце з нижнього боку темніє за рахунок скорочення особливих клітин.<ref name="Levi1983"/>
Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака. Інші падають на землю та їхнє черевце з нижнього боку темніє за рахунок скорочення особливих клітин.<ref name="Levi1983"/>


При паруванні самиця часто з'їдає самця. У деяких видів самці здійснюють [[автотомія|автотомію]]: ламають останній членик [[педипальпи|педипальп]] при копуляції. Уламок педипальпи, емболій, іноді з додатковими члениками, закорковує статевий отвір самиці.<ref name="Jäger2012"/>
При паруванні самиця часто з'їдає самця. У деяких видів самці здійснюють [[автотомія|автотомію]]: ламають останній членик [[педипальпи|педипальп]] при копуляції. Уламок педипальпи, емболій, іноді з додатковими члениками, закорковує статевий отвір самиці.<ref name="Jäger2012"/> Оскільки жіночі статеві органи павука парні, то самець може «закоркувати» обома своїми педипальпами обидва отвори однієї (моногінія), або залишити по одному членику в двох самиць (бігінія). Частина видів роду є виключно моно- або бігінними. Зокрема самці ''A. keyserlingi'' завжди паруються лише з однією самицею. Натомість самці аргіопи тигрової здатні паруватися як з однією, так і з двома самицями.<ref name="SchneiderUhl2015">{{citation|last1=Schneider|first1=Jutta|last2=Uhl|first2=Gabriele|last3=Herberstein|first3=Marie E.|title=Cryptic Female Choice in Arthropods: Patterns, Mechanisms and Prospects|editor=Alfredo V. Peretti, Anita Aisenberg|chapter=Cryptic Female Choice Within the Genus Argiope: A Comparative Approach|year=2015|pages=55–77|doi=10.1007/978-3-319-17894-3_3}}{{ref-en}}</ref>

Самці більшості видів гинуть після першої або другої копуляції. Навіть при відсутності атаки збоку самиці в самця спостерігається «спонтанна смерть» (вперше описана в ''A. aurantia''): серце зупиняє рух гемолімфи через декілька хвилин після початку копуляції, педипальпи залишаються в статевому отворі самиці.<ref name="SchneiderUhl2015"/>


== Отрута ==
== Отрута ==

Версія за 13:53, 29 листопада 2018

Argiope
Argiope floridana
Argiope floridana
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Audouin, 1827
Посилання
Вікісховище: Category:Argiope
Віківиди: Argiope
EOL: 89196
NCBI: 94028
Fossilworks: 130155

Argiope, аргіопа — рід павуків-колопрядів. До нього належить більше 80 видів середнього розміру і великих павуків, часто яскравого забарвлення. Назва походить від давньогрецького імені німфи, що означає «срібне обличчя».

Опис

Самиці досить великі павуки з довжиною тіла до 3 см.

Головогруди самиць зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Передня головна частина головогрудей значно вужча за задню грудну частину. Хеліцери невеликі. Кінцівки звичайно довгі та тонкі, смугасті, з темними і світлими перепасками. Перша та друга пари ніг найдовші, приблизно однакові, четверта пара коротша, третя - найкоротша..

Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Нижня (вентральна) поверхня зазвичай має дві поздовжні світлі смуги на чорному тлі, між якими розташовані білі чи жовті плями. За формою буває овальне, вдвічі довше за ширину. У багатьох видів на черевці є вирости або бічні лопаті, у деяких видовжений кінець черевця. Павутинні бородавки звичайні.

Явно виражений статевий диморфізм: самці в 4-5 разів дрібніші за самиць, головогруди часто голі, хеліцери ще дрібніші ніж у самиць.[1]

Ловильна сітка

Ловильна павутина є типовою для павуків-колопрядів: спіральна нитка, накручена на радіальні опорні нитки. Павутиння вертикальне або під невеликим кутом до вертикальної осі.

Павутина має потовщене плетиво з багатьох ниток біля центру — стабілімент[en].[2] Таких потовщень, які відходять від центру може бути два, три, чотири або більше, що є видовою ознакою. Стабілімент може бути вертикальним, коловим плетенням біля центру павутини, у вигляді Х-подібного хреста. Павуки останнього типу часто мають місцеву назву «павук святого Андрія» (англ. St. Andrew spider), через схожість павутини зі стабіліментом на андріївський прапор. Смуги або кола формуються зигзагом широкої павутинної стрічки.

Функція стабіліменту є неясною попри численні дослідження. Основні гіпотези: відлякування хижаків[3], приваблення комах[4], маскування павука тощо.

В одному з досліджень показано, що хрестоподібний стабілімент краще приваблює комах, оскільки відповідає властивостям їхнього зору. Дослідники вважають, що еволюційно первинною була лінійна форма стабіліменту, з якої в низки азійських та австралійських аргіоп розвинулася більш вигідна хрестоподібна структура[5].

Лінійний стабілімент аргіопи тигрової
Коловий стабілімент Argiope chloreis
Хрестоподібний стабілімент Argiope keyserlingi

Спосіб життя і поведінка

Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич.

Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака. Інші падають на землю та їхнє черевце з нижнього боку темніє за рахунок скорочення особливих клітин.[6]

При паруванні самиця часто з'їдає самця. У деяких видів самці здійснюють автотомію: ламають останній членик педипальп при копуляції. Уламок педипальпи, емболій, іноді з додатковими члениками, закорковує статевий отвір самиці.[7] Оскільки жіночі статеві органи павука парні, то самець може «закоркувати» обома своїми педипальпами обидва отвори однієї (моногінія), або залишити по одному членику в двох самиць (бігінія). Частина видів роду є виключно моно- або бігінними. Зокрема самці A. keyserlingi завжди паруються лише з однією самицею. Натомість самці аргіопи тигрової здатні паруватися як з однією, так і з двома самицями.[8]

Самці більшості видів гинуть після першої або другої копуляції. Навіть при відсутності атаки збоку самиці в самця спостерігається «спонтанна смерть» (вперше описана в A. aurantia): серце зупиняє рух гемолімфи через декілька хвилин після початку копуляції, педипальпи залишаються в статевому отворі самиці.[8]

Отрута

Отрута аргіоп містить поліаміни аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути дольчатої аргіопи у 1986 році[9]. Це ацилполіамін, який містить залишки аспарагіну, аргініну, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами глутаматних рецепторів.[10] Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і каїнатні рецептори та АМРА-рецептори хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу афінність до цих рецепторів.[11]

Хімічна будова аргіопіну

Розповсюдження

Поширені на усіх континентах, окрім Антарктиди. Головний центр різноманіття знаходиться у Південно-Східній Азії та прилеглих островах Океанії, включно з Новою Гвінеєю, де зустрічається 44 види. 15 видів відомі з Австралії. В Південній та Північній Америці зустрічається 8 видів. 11 видів живуть в Африці та на прилеглих островах (Занзібар, Кабо-Верде, Мадагаскар)[1].

В Європі поширені 3 види: Argiope trifasciata, Argiope bruennichi, Argiope lobata, причому останні два зустрічаються в Україні. 1 вид відомий з Середньої Азії. Павук Argiope trifasciata поширився всесвітньо, а Argiope bruennichi і Argiope lobata розповсюджені по всьому Старому світі.[7]

Види

Докладніше: Павуки роду Argiope

Рід налічує 85 видів та три підвиди згідно з каталогом Платніка станом на вересень 2018 року.[12] Разом з тим видовий статус кількох популяцій Argiope є предметом дискусій, тому деякі автори виділяють більше 85 видів[7]. Впродовж 2000-2018 років було описано 9 нових видів роду, з Південної Америки та Індокитаю, а вид A. carvalhoi було переописано та перенесено з роду Mecynogea[en][13].

Рід розділяють на 7 груп[6]:

A. lobata не віднесена до жодної з цих груп.

Примітки

  1. ↑ а б Bjørn, PER DE PLACE (1997). A taxonomic revision of the African part of the orb-weaving genus Argiope (Araneae: Araneidae). Insect Systematics & Evolution. 28 (2): 199—239. doi:10.1163/187631297X00060. ISSN 1399-560X.
  2. ↑ http://bugguide.net/node/view/2007
  3. ↑ Tso, I-Min (1996). Stabilimentum of the garden spider Argiope trifasciata: a possible prey attractant. Animal Behaviour. 52 (1): 183—191. doi:10.1006/anbe.1996.0163. ISSN 0003-3472.
  4. ↑ Blamires, Sean J.; Hochuli, Dieter F.; Thompson, Michael B. (2008). Why cross the web: decoration spectral properties and prey capture in an orb spider (Argiope keyserlingi) web. Biological Journal of the Linnean Society. 94 (2): 221—229. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.00999.x. ISSN 0024-4066.
  5. ↑ Cheng, R.-C.; Yang, E.-C.; Lin, C.-P.; Herberstein, M. E.; Tso, I.-M. (2010). Insect form vision as one potential shaping force of spider web decoration design. Journal of Experimental Biology. 213 (5): 759—768. doi:10.1242/jeb.037291. ISSN 0022-0949.
  6. ↑ а б Levi, H. W. (1983). The orb-weaver genera Argiope, Gea, and Neogea from the Western Pacific Region (Araneae: Araneidae, Argiopinae). Bulletin of The Museum of Comparative Zoology. 150: 247—338.(англ.)
  7. ↑ а б в Jäger, P. (2012). A review on the spider genus Argiope Audouin 1826 with special emphasis on broken emboli in female epigynes (Araneae: Araneidae: Argiopinae) (PDF). Beiträge zur Araneologie. 7: 272—331.(англ.)
  8. ↑ а б Schneider, Jutta; Uhl, Gabriele; Herberstein, Marie E. (2015), Cryptic Female Choice Within the Genus Argiope: A Comparative Approach, у Alfredo V. Peretti, Anita Aisenberg (ред.), Cryptic Female Choice in Arthropods: Patterns, Mechanisms and Prospects, с. 55—77, doi:10.1007/978-3-319-17894-3_3(англ.)
  9. ↑ Гришин, Е.В.; Волкова, T.M.; Арсеньев, А.С.; Решетова, О.С.; Оноприенко, В. В.; Магазаник, Л.Г.; Антонов, С.М.; Федорова, И.М. (1986). Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata (PDF). Биоорганическая химия. 12 (8): 1121—1124.
  10. ↑ Grishin, E.V.; Volkova, T.M.; Arseniev, A.S. (1989). Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata. Toxicon. 27 (5): 541—549. doi:10.1016/0041-0101(89)90115-3. ISSN 0041-0101.
  11. ↑ Василевский, А.; Козлов, С.; Гришин, Е. (2009). Молекулярное разнообразие яда пауков (PDF). Успехи биол. химии. 49: 211—274.
  12. ↑ Platnick, Norman I. (2018): The world spider catalog, version 19.5. American Museum of Natural HistoryDOI:10.24436/2(англ.)
  13. ↑ Martins, Pedro H.; Santos, Adalberto J. (2018). Morphology and taxonomy of the orb-weaving spider genus Mecynogea, and a peculiar species of Argiope (Araneae, Araneidae). Zootaxa. 4415 (3): 423. doi:10.11646/zootaxa.4415.3.2. ISSN 1175-5334.

Джерела

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Argiope&oldid=23878873