Argiope

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Argiope
Argiope floridana
Argiope floridana
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Audouin, 1827
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Argiope
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94028
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Argiope

Argiope, аргіопа — рід павуків-колопрядів. До нього належить близько 80 середнього розміру і великих павуків, часто яскравого забарвлення. Назва походить від давньогрецького імені німфи, що означає «срібне обличчя».

Опис[ред.ред. код]

Головогруди зазвичай вкриті білувато-сріблястими волосками. Черевце часто забарвлене яскраво, є чорні, білі, жовті, помаранчеві смужки і плями. Кінцівки звичайно смугасті, з темними і світлими перепасками. Явно виражений статевий диморфізм: самці в декілька разів дрібніші за самиць.

Спосіб життя і поведінка[ред.ред. код]

Павутиння розкидують у різноманітних просторих місцях, між деревами у лісі, на луках. Аргіопи не будують укриття біля павутини, а звичайно сидять у її центрі, очікуючи на здобич. Павутина має потовщене плетиво з багатьох ниток біля центру - стабілімент.[1] Таких потовщень, які відходять від центру може бути два, три, чотири або більше, що є видовою ознакою. Функція стабіліменту є неясною попри численні дослідження. Основні гіпотези: відлякування хижаків[2], приваблення комах [3], маскування павука тощо.

Деякі види при тривозі швидко рухаються на павутині, стаючи невидимими для хижака.

Отрута[ред.ред. код]

Отрута аргіоп містить поліаміни аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни. Вперше аргіопін був виділений з отрути дольчатої аргіопи у 1986 році[4]. Це ацилполіамін, який містить залишки аспарагіну, аргініну, 2,4-діоксифенілоцтової кислоти та поліамину. Аргіопін, аргіопініни і псевдоаргіопініни є блокаторами глутаматних рецепторів.[5] Аргіопін у концентрації 0,01-1 мікромоль/л блокує глутаматні рецептори комах і каїнатні рецептори та АМРА-рецептори хребетних тварин, інші поліаміни з отрути аргіоп мають меншу афінність до цих рецепторів.[6]

Хімічна будова аргіопіну

Розповсюдження[ред.ред. код]

Поширені в Європі, Азії, Америці, Океанії. Близько 25 видів зустрічаються в Австралії[7]. В Україні відомо 2 види: аргіопа Брюнніга (Argiope bruennichi) і Argiope lobata

Види[ред.ред. код]

Близько 80. Серед них:

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://bugguide.net/node/view/2007
  2. Tso, I-Min (1996). «Stabilimentum of the garden spider Argiope trifasciata: a possible prey attractant». Animal Behaviour 52 (1). с. 183–191. doi:10.1006/anbe.1996.0163. ISSN 00033472. 
  3. Blamires, Sean J. (2008). «Why cross the web: decoration spectral properties and prey capture in an orb spider (Argiope keyserlingi) web». Biological Journal of the Linnean Society 94 (2). с. 221–229. doi:10.1111/j.1095-8312.2008.00999.x. ISSN 00244066.  Проігноровано невідомий параметр |first_2= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |last_2= (довідка)
  4. Гришин, Е.В.; Волкова, T.M.; Арсеньев, А.С.; Решетова, О.С.; Оноприенко, В. В.; Магазаник, Л.Г.; Антонов, С.М.; Федорова, И.М. (1986). «Структурно-функциональная характеристика аргиопина - блокатора ионных каналов из яда паука Argiope lobata». Биоорганическая химия 12 (8). с. 1121–1124. 
  5. Grishin, E.V.; Volkova, T.M.; Arseniev, A.S. (1989). «Isolation and structure analysis of components from venom of the spider Argiope lobata». Toxicon 27 (5). с. 541–549. doi:10.1016/0041-0101(89)90115-3. ISSN 00410101. 
  6. Василевский, А.; Козлов, С.; Гришин, Е. (2009). «Молекулярное разнообразие яда пауков». Успехи биол. химии 49. с. 211–274. 
  7. http://ednieuw.home.xs4all.nl/australian/araneidae/araneidae.html