Нутрія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Нутрія
Нутрія
Нутрія
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Надряд: Гризуни (Rodentia)
Ряд: Мишоподібні (Muriformes)
Родина: Нутрієві (Myocastoridae)
Ameghino, 1902
Рід: Нутрія (Myocastor)
Kerr, 1792
Вид: Нутрія
Біноміальна назва
Myocastor coypus
(Molina, 1782)
Посилання
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 10157
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Myocastor coypus
Fossilworks: 231489

Ну́трія, болотя́ний щур або койпу (Myocastor coypus) — ссавець, напівводяний гризун, єдиний вид родини нутрієвих (Myocastoridae). Наукова видова назва coypus походить з мови мапуче.

Родинні стосунки[ред.ред. код]

Нутрій разом із родом Хутія часто відносять до однієї родини, зазвичай до родини хутієвих Capromyidae, а іноді розглядають їх як підродини родини Echimyidae. Представляється ймовірним, що вони виникли незалежно один від одного від ранніх ехіміїд.[1]

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Нутрія

Зовні нутрія нагадує великого щура. Довжина її тіла досягає 60-ти см, хвоста — до 45 см, важить нутрія 5—10 кг. Самці більші за самок.

Конструкція тіла в нутрії важка; голова масивна, з непропорційно малими очима та вухами. Кінцівки відносно короткі. Морда тупа, з довгими вібрисами. Колір здорових різців коливається від яскраво-оранжевого до світло коричневого кольору, і тільки в хворих тварин можуть бути білого, або коричневого.

Будова тіла має ряд анатомічних особливостей, пов'язаних із напівводним способом життя. Наприклад, носові отвори в нутрії забезпечені запірними м'язами і можуть щільно закриватися. Губи розділені спереду і щільно змикаються позаду різців, що дозволяє тварині відгризати рослини під водою, не пропускаючи при цьому воду в ротову порожнину. Між пальцями задніх кінцівок (окрім зовнішнього) наявні перетинки. Хвіст в розрізі круглий, майже позбавлений волосся та покритий лускатою шкірою; під час плавання він слугує кермом. Молочні залози та соски (4—5 пар) розташовані в самок високо по боках, що дозволяє годувати малюків під час плавання в воді.

Хутро в нутрії водонепроникне, складається із довгої грубої ості та густого підшерстку коричневуватого кольору. По боках хутро світліше, із жовтим відтінком. На черевці та на боках воно густіше, ніж на спині, що сприяє кращому збереженню тепла в нижній частині тіла. Дорослі нутрії міняють шерсть поступово протягом року; в середині літа (липень — серпень) та зимою (листопад — березень) цей процес сповільнюється. Краще опушення в нутрій з листопаду по березень.

Поширення[ред.ред. код]

Природній ареал нутрії — Південна Америка, обмежений з півдня від Болівії та південної Бразилії до Вогненої Землі. Тварина була акліматизована в багатьох країнах Європи та в Північній Америці; в Африці не прижилась. В СРСР акліматизувати нутрію вдалась у Закавказзі та південному Таджикістані. Нутрія здатна переносити морози до —35° C, але для проживання в холодному кліматі в цілому не пристосована: під час морозів основним незахищеним органом є хвіст, який може обмерзати, що призводить до зараження та смерті. Під час суворих зим нутрії можуть вимирати в цілих регіонах, але потім при помірно теплих зимах знову розширювати ареал проживання.

Спосіб життя та харчування[ред.ред. код]

Myocastor coypus4.jpg

Нутрія веде напівводний спосіб життя. Улюблені місцям проживання — водойми зі слабко проточною або стоячою водою: заболочені береги річок, очеретяно-рогозові озера та вільхо-осокові болота із багатою водною та прибрежною рослинністю. Суцільних лісів уникає, в гори (Анди) не підіймається вище 1200 м над рівнем моря. На архипелазі Чонос (Чилі) живе по берегах солоних і солонуватих водойм.

В природніх умовах активна в основному вночі. Харчується нутрія кореневищами, стеблами і листям очерету та рогозу. Додатковий корм складає водяний горіх, латаття, рдесник. Тваринні корма (п'явок, молюсків) їсть рідко, виключно при нестачі рослинних.

Нутрія веде напівкочівний спосіб життя, залишаючись на місці при наявності кормів та прихистку. Відпочиває і виховує потомство у відкритих гніздах, які влаштовує на купинах та в густих заростях із зігнутих стебел очерету та рогозу. Але в крутих берегах риє нори — від простих тунелів до складних систем ходів. Схованку нутрії також можна знайти по стежинкам, які тваринки протопчують на місці свого проживання. Живуть нутрії групами по 2—13 особини, які складаються із дорослих самок, їх потомства та самця. Молоді самці живуть поодинці.

Нутрія чудово плаває та пірнає. Під водою може знаходитися до 10 хвилин. В спекотні дні вона менш рухлива і зазвичай переховується в тіні. До проживання в замерзаючих водоймах не пристосована — не будує житла яке б захищало від холоду і хижаків, не запасає на зиму кормів, як це робить бобер, ондатра та інші гризунии. Нутрія також погано орієнтується під льодом, пірнувши в ополонку, може не знайти виходу назад і помирає.

В нутрії добре розвинений слух — вона насторожуєтся навіть при невеликому шарудінні. Хоч нутрія здається неповороткою тваринкою, вона доволі швидко бігає скоком, але швидко втомлюється. Зір та нюх розвинені гірше.

Розмноження[ред.ред. код]

Нутрія здатна размножуватися цілий рік і при цьому досить плодовита. Якщо самці активні постійно і можуть злучатися із самкою в будь-яку пору року, то в самок активність проявляється періодично через 25—30 днів. Тривалість тічки від 2 до 4 днів. Від однієї нутрії можна отримати 2—3 приплоди на рік, зазвичай весною та літом.

Вагітність триває 127—137 днів; в посліді 4—5, іноді більше. Новонароджені щенята зрячі, покриті шерстю, з прорізаними різцями, можуть бігати, плавати, дуже активні. Важать в середньому 175—250 г. Виховуванням потомства займається тільки самка. Молочне вигодовування продовжується до 8 тижнів; у віці 3—7 місяців настає статева зрілість. Тривалість життя нутрій 6—7 років.

Розведення нутрій та екологічний вплив[ред.ред. код]

нутрія—альбінос

Хутро нутрії з видаленою остю високо ціниться. Нутрія є об'єктом разведення на звірівницьких господарствах та на фермах. Утримують її головним чином в клітках, які складаються із домівки з видовженим вигулом та басейном з водою. Користуються також напіввільним (у вольєрах) та вільним утриманням. Звірівницькі господарства розводять нутрій не тільки стандартного коричневого забарвлення, а й кольорових — білих, чорних, рожевих, бежевих, золотистих та ін. Забивають їх на шкурку у віці 8—9 міс. М'ясо нутрії їстивне, пісне і з низьким вмістом холестерину, хоча стабільний ринок попиту сформувався тільки в Японії.

Відомі 6 підвидів нутрії, один із яких, Myocastor coypus bonariensis, проживаючий в субтропіках, був акліматизований в багатьох країнах світу. Перші ферми для розведення нутрій були засновані в кінці XIX—початку XX ст. в Аргентині; пізніше їх завезли до США, Європи та Азії. В СРСР нутрії з'явилися в 19301932 роках, і з 1930 по 1963 р. в південних районах Радянського Союзу було випущено 6270 особин. Акліматизація удалась на Закавказзі в районі Лєнкерані, в басейні Нижньої Кури в Грузії, а також в південному Таджикістані.

Нутрія швидко приручаєтся. В країнах колишнього Радянського Союзу ця тварина й досі вирощується на присадибних ділянках. Її також можна утримувати як кімнатну тварину.

В деяких країнах дикі нутрії вважаються тваринами-шкідниками. Це відбулося в країнах та місцевостях де розведення нутрій виявилося нерентабельним (наприклад у зв'язку із зниженням попиту на хутро), і в результаті ферми закрилися. Але частині тварин вдалося втекти і вони почали розмножуватися в дикому середовищі. Вони знищують водну рослинність, шкодять зрошувальним системам, дамбам та підривають річкові береги. Також відбувається витіснення місцевих тварин через харчові конфлікти.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]