Інь і ян

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Їнь і ян, неоконфуціанська емблема

Їнь і ян (кит. 陰陽, yin-yang) — основні поняття давньокитайської натурфілософії, космічні полярні сили, що постійно переходять одна в одну (жіноче — чоловіче, світле— темне, активне — пасивне).

Загальний огляд[ред.ред. код]

Вчення про сили «їнь-ян» представлене в «Книзі змін», яку приписують Конфуцію та в 42 вірші трактату «Дао де цзін» Лао-цзи.

Взаємодія їнь і ян підтримує рівновагу і гармонію світу, вона присутня в усьому.

Виявами дихотомійного мишлення у полярних термінах стало також порівняння їнь-ян із соціальними концепціями поділу на "зовнішнє та унутрішнє" ней-вай 内外, "цивільне та військове" вень-у 文武, "покарання та нагороди" сін-шан 刑賞 (також сін-де 刑德).

Графічне зображення[ред.ред. код]

У даосизмі і конфуціанстві зображається у вигляді двох кривих, вписаних в коло, одна біла, інша чорна з крапкою протилежного кольору на початку кожної з них. Класичні викладення можливих концепцій зображення їнь і ян зробили Чжоу Дуньї (1017-1073) та Лай Чжиде (1525–1604, en:Lai Zhide).

Див. також en:Taegeuk, трискеліон, лаубуру.

Цитати[ред.ред. код]

Небо - це ян, а земля - їнь. Весна - це ян, а осень - їнь. Літо - це ян, а зима - їнь. День - це ян, а ніч - їнь. Важливі держави - це ян, а менші - їнь. Діяльність - це ян, а відсутність дії - їнь. Ті, хто напружуються - це ян, а ті, хто нагинаються - їнь. Володар - це ян, а міністри - їнь. Вищі - це ян, а нижчі - їнь. Чоловіки - це ян, [а жінки - їнь. Батьки] - це ян, [а сини] - їнь. Старші брати - це ян, а молодші - їнь. Люди із широким світоглядом - це ян, а обмежені - їнь. Одруження та народження синів - це ян, а помирання - їнь. Контролювання інших - це ян, а підкорення контролю - їнь. Гості - це ян, а хозяї - їнь. Пани - це ян, а холопи - - їнь. Розмова - це ян, а тиша - їнь. Подання - це ян, а отримання - їнь.[1]

Цікаві факти[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. З текстів Мавандуй: D.S. Yates, "The yin-yang texts from Yinqueshan: an introduction and partial reconstruction, with notes on their significance in relation to Huang-Lao daoism." Early China, 19 (1994), pp. 75-144 [1], стор.90. У квадратних дужках - текст, що реконструйовано у місцях ушкоджень манускріпту.
  2. а б Hawley, Samuel. The Imjin War: Japan's sixteenth-century invasion of Korea and attempt to conquer China. — Seoul: Royal Asiatic Society, Korea Branch , 2005. — р.271.

Посилання[ред.ред. код]


Даосизм Це незавершена стаття про даосизм.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.