Ворожіння

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Частина серії статей на тему:
Традиційна релігія
«Різдвяні ворожіння», Микола Пимоненко, 1888 рік
Категорія Категорія Портал

Ворожі́ння, ворожба́ — угадування майбутнього чи минулого на картах і т. ін.;[1] ворожіння — дія за значенням «ворожити».[2] Прийоми чи обряди, що наявні в культурах багатьох народів і начебто дозволяють дізнатися майбутнє, пізнати непізнавані людським розумом сторони дійсності тощо.

Ворожіння в Україні[ред. | ред. код]

В українському народі в давнину ворожили не тільки відьми, волхви чи ворожбити, але й пересічні люди. Ворожили на різні «теми»: який буде рік, коли на Введіння стільки-то води, а на Юрія трави; скільки на Введіння води, стільки влітку молока; хто перший прийде до хати (буде полазником) на Новий рік; якою буде доля у дівчини та інше. Найпопулярнішим днем для ворожіння в Україні є ворожіння в рамках Андріївського обряду[3].

Ворожіння у стародавні часи було необхідним елементом язичницького богослужіння. Особливо це стосується ворожіння жеребом, суть якого полягала в розгадуванні не надто складних знаків. Інколи для цього використовували трісочки, в яких один бік білий, а другий чорний (білий означав успіх, чорний — невдачу).

Скіфи ворожили за допомогою вербових гілочок та липової кори. Цим займалися енареї — жінкоподібні чоловіки, кому мистецтво пророкування, мовляв, дарувала сама Афродіта. Під час жертвоприношень також відбувалися ворожіння з метою довідатися про волю богів. Часто-густо вони вказували на жертву[4][5]. Подібне зафіксоване й у «Повісті врем'яних літ» під 983 p.: жереб кидали на отроків і дівчат; на кого він випадав, того й приносили в жертву, бо нібито такою була воля богів[6].

У сучасності, несхильні до повір'їв чи окультизму, люди задля вирішення спірних варіантів використовують монету, що за змістом теж є ворожінням.

Книга Змін — один з найдавніших пам'яток писемності у світовій цивілізації, на додаток, вона вважається однією з основ китайської древньої культури та філософії. Уже в VIII—VII століттях до нашої ери китайці пророкували майбутнє за цією системою, а створили її ще раніше — понад 3 тис. років тому.[7]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ворожба // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Ворожіння // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Ворожіння на Андрія. Архів оригіналу за 21 грудня 2009. Процитовано 6 грудня 2011. 
  4. Геродот. Історія в дев'яти книгах. —К.: Наук, думка, 1993.
  5. М.Агбунов. Путешествие в загадочную Скифию. — М., 1989. — с.87-88.
  6. Повесть временных лет, ч. І, с.58.
  7. Повне керівництво для ворожіння І-Цзин і інтерпретації гексаграмм. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. 

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]