Іркутський державний університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Іркутський державний університет

ІДУ
52°16′36″ пн. ш. 104°16′40″ зх. д. / 52.27667° пн. ш. 104.27778° зх. д. / 52.27667; -104.27778
Міжнародна назва англ. Irkutsk State University
Назва латиною лат. Universitas Ircutensis
Тип університет природничих і гуманітарних наук
Країна  Росія[1]
Розташування Росія Росія
Гасло Інтелект. Гуманізм. Унікальність.
Назва на честь Жданов Андрій Олександрович
Засновано 1918
Ректор Аргучинцев Олександр Валерійович
Студентів понад 18000
Співробітників 888
Докторів 154
Кандидатів 440
Викладачів 3 академіки, 2 члени-кореспонденти РАН, 3 заслужених вчителя РФ, 27 дійсні члени академій
Приналежність Міністерство науки та вищої освіти РФd[2]
Складається з Law Institute of Irkutsk State Universityd
Випускники Категорія:Випускники Іркутського університету
Штаб-квартира Іркутськ
Адреса РФ, 664003, м. Іркутськ, вул. Карла Маркса № 1.
Сайт isu.ru
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Мапа
CMNS: Irkutsk State University у Вікісховищі

Іркутський державний університет, ІДУ (рос. Ирку́тский госуда́рственный университе́т, ИГУ) — вищий навчальний заклад міста Іркутська, найстаріший університет Східного Сибіру. Входить до Асоціації класичних університетів Росії.

Історія[ред. | ред. код]

Іркутський державний університет був заснований 27 жовтня 1918 року Сибірським Тимчасовим урядом під назвою «Східно-Сибірський університет». Засновником університету й першим ректором був філософ і педагог професор Рубінштейн М. М..

Першими факультетами були історико-філологічний та юридичний. Після серії реорганізацій в 1920-ті роки, в 1930 році університет був розформований, а восени 1931 року знову почав роботу як «Східно-Сибірський університет»[3]. До його складу увійшли три відділення: хімічна, ґрунтово-географічне і фізичне; тоді ж відновилася лекційна форма занять, а в травні 1933 року була відновлена ​​факультетська система. Був проведений набір на 4 факультети: фізико-математичний, біологічний, хімічний, геолого-ґрунтово-географічний; гуманітарний факультет був відновлений в 1940 році. Від 1930-х років в університеті пріоритетними стали природничі спеціальності.

Починаючи з 1925 року університет навчав з різних спеціальностей та проводив наукове стажування іноземних громадян з Монголії, Китаю, африканських і арабських країн.

Цей університет відомий своїми фундаментальними дослідженнями, в тому числі, в галузі екології (в регіоні знаходиться озеро Байкал). З 1997 року зазначений університет має свій офіційний вебсайт.

За радянських часів університет носив ім'я Жданова А. О.: Іркутський державний університет імені А. О. Жданова.

У 2006 р. Іркутський державний університет успішно пройшов державну атестацію й акредитацію РФ. На той момент у ньому навчалося близько 18 тисяч студентів. З 2006 р. студенти університету мають можливість отримувати стипендію «англ. Oxford Russia Fund» (близько 180 студентів її вже отримують). Має наукову бібліотеку, яка включає понад 2000 найменувань джерел. Університет має філії в Братську і Ангарську.

У складі університету працюють 7 спеціалізованих учених рад і 8 великих наукових підрозділів («НОЦ Байкал», Центр нових інформаційних технологій (ЦНІТ), Астрономічна обсерваторія, Міжрегіональний інститут суспільних наук (МІСН), Ботанічний сад, Науково-інформаційний центр вивчення Монголії (НІЦВМ), Науково-дослідний інститут прикладної фізики (НДІПФ), Науково-дослідний інститут біології (НДІБ) й ін.). Іркутський державний університет активно співпрацює з Монгольським університетом (Монголія), Савойським університетом (Франція) та з іншими університетами та науково-дослідними організаціями.

Від 25 до 30 листопада 2008 р. в Іркутському державному університеті відбулися заходи, присвячені 90-річчю університету.

16 листопада 2012 р. відбулася Конференція трудового колективу університету з виборів ректора, на якій більшістю голосів новим ректором був обраний Олександр Валерійович Аргучинцев[4].

Понад 80000 фахівців стали випускниками ІДУ, серед них 1079 іноземних громадян із Монголії, Китаю, африканських і арабських країн[5]. Нині в ІДУ навчається понад 300 студентів із 27 країн з-за кордону РФ[5].

Інститути[ред. | ред. код]

Факультети[ред. | ред. код]

Корпус факультету філології та журналістики ІДУ

Підрозділи[ред. | ред. код]

Загальноуніверситетські кафедри[ред. | ред. код]

Освітні центри[ред. | ред. код]

Наукові організації[ред. | ред. код]

у Ботанічному саду ІДУ

Ректори університету[ред. | ред. код]

  • У 1918—1920 роках — Рубінштейн Мойсей Матвійович;
  • у 1920—1929 рр. — Бушмакин Микола Дмитрович;
  • у 1929—1930 рр. — Чуіч Георгій Трифонович;
  • у 1931—1935 рр. — Русаков Григорій Костянтинович;
  • у 1935—1945 рр. — Шевцов Микола Степанович;
  • у 1945—1956 рр. — Деуля Тарас Тимофійович;
  • у 1956—1962 рр. — Рогов Віктор Якович;
  • у 1962—1967 рр. — Бочкарьов Петро Федосійович;
  • у 1967—1976 рр. — Лосєв Микола Хомич;
  • у 1977—1989 рр. — Козлов Юрій Павлович;
  • у 1990—1997 рр. — Шмідт Федір Карлович;
  • у 1997—2012 рр. — Смирнов Олександр Ілліч;
  • з 2012 р. — Аргучинцев Олександр Валерійович.

Видання[ред. | ред. код]

  • Журнал «Звістки Іркутського державного університету» (рос. Известия Иркутского государственного университета);
  • журнал «Сибірський юридичний вісник» (рос. Сибирский юридический вестник);
  • електронний журнал «Бізнес-освіта в економіці знань» (Бизнес-образование в экономике знаний);
  • газета «Іркутський університет» (рос. Иркутский университет).

Відзнаки[ред. | ред. код]

Університет нагороджений монгольським орденом Трудового Червоного Прапора.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Directory of Open Access Journals — 2003.
  2. История развития [Архівовано 8 листопада 2020 у Wayback Machine.], официальный сайт ФГБОУ ВО «Иркутский государственный университет» (рос.)
  3. Ректором Иркутского государственного университета избран Александр Аргучинцев [Архівовано 29 травня 2016 у Wayback Machine.] // Сибирское отделение РАН (рос.)
  4. а б Иркутский государственный университет (ИГУ) [Архівовано 25 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]