Ангарськ
| місто Ангарськ | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Ангарск | |||||
|
|||||
| Країна | |||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Іркутська область | ||||
| Муніципальний район | Міський округ | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування: | 1948 | ||||
| Статус міста | з 1951 року | ||||
| Населення | 242 534 (2008) | ||||
| Телефонний код | +7-39555 | ||||
| Географічні координати: | 52°34′ пн. ш. 103°55′ сх. д. / 52.567° пн. ш. 103.917° сх. д. | ||||
| Влада | |||||
| Веб-сторінка | http://www.angarsk-goradm.ru/ | ||||
| Голова адміністрації | Леонід Михайлов | ||||
| Карта | |||||
|
|
|||||
Анга́рськ — місто в Іркутській області Росії, засноване в 1951 році, центр Ангарського Муніципального Утворення.
- Географічні координати — 52°34' п. ш., 103°49' с. д.
- Населення близько 300 тисяч осіб
- Основні підприємства — Ангарська нафтохімічна компанія, Ангарський електролізно-хімічний комбінат.
До першої — одного з найбільших нафтопереробних підприємств Сибірy — підведено нафтогін Туймази — Ангарськ. Основна продукція — бензин, дизельне пальне, нафтопродукти, пластики, фторид урану. Пряме автомобільне сполучення з містами Іркутськ та Усолля-Сибірське.
За час існування Ангарськ став відомий своєю найбільшою в Азії промисловою зоною, котра протягнулася вздовж річки Ангара на 30 кілометрів. Основою нафтохімічної промисловості стало обладнання для вигону синтетичних бензинів з кам'яного вугілля, вивезене з Німеччини в рамках репарацій після перемоги СРСР у Великій Вітчизняній Війні.
В роки «перебудови» стали загальносоюзновідомими майстри-шапочники, котрі займались масовим виготовленням та продажом шапок із шкурок бабакa та норки. Розглядався навіть проект встановлення пам'ятника монгольському бабаку-тарбагану біля ресторану «Баргузін» (зараз — торгівельний центр), але цей проект так і не було втілено. Основними місцями відпочинку ангарчан є водосховище на ріці Єловка та ріка Кітой («Вовча річка» на мові місцевих жителів).
| ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Ангарськ |
