Автодром Енцо та Діно Феррарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Автодром Енцо і Діно Феррарі
Imola 2009.svg
Розташування Імола, Італія
Часовий пояс GMT +1
Координати 44°20′28″ пн. ш. 11°42′48″ сх. д. / 44.34111° пн. ш. 11.71333° сх. д. / 44.34111; 11.71333Координати: 44°20′28″ пн. ш. 11°42′48″ сх. д. / 44.34111° пн. ш. 11.71333° сх. д. / 44.34111; 11.71333
Головні події Формула-1, SBK, WTCC
Довжина траси 4.909 км
Повороти 17
Рекорд 1:20.411 (Міхаель Шумахер, Scuderia Ferrari, 2004)

Автодром Енцо і Діно Феррарі (італ. Autodromo Enzo e Dino Ferrari) — гоночна траса біля міста Імола в Італії. Вона розташована за 40 кілометрів на схід Болоньї і за 80 кілометрів на схід від заводу Феррарі в Маранелло.

До смерті Енцо Феррарі у 1988 році, траса називалася «Автодром Діно Феррарі» на честь сина засновника, Діно, який помер у 1956 році. Пізніше до його імені було додано і ім'я батька.

Траса Формули-1[ред.ред. код]

Автодром Енцо та Діно Феррарі є місцем проведення Гран-прі Сан-Марино Формули-11981 по 2006 роки в Італії проводилися два Гран-прі на рік, тому гонка в Імолі називається так по імені прилеглої країни). Також у 1980 році тут проводився Гран-прі Італії, який зазвичай відбувається на автодромі Монца. Коли Формула-1 відвідує Імолу, вона, як і Гран-прі Італії, розглядається як «домашня траса» Ferrari, і натовпу «тифозі» (прихильників команди) приходять щоб підтримати місцеву команду.

Траса Імола, як вона часто згадується в розмовній мові неофіційно, — одна з нечисленних трас, рух на якій йде проти годинникової стрілки. Крім неї цією особливістю володіють тільки траса в Стамбулі та автодром Жозе Карлуса Пачі (Інтерлагос). А також новітній автодром Германа Тільке у Південній Кореї

Історія[ред.ред. код]

Схема відмінностей автодрому між 1994 і 2006 роках.

Побудована у 1950 році, Імола популярна серед пілотів через свою швидкою, плавною конфігурацією. У 1973 і 1974 роках були додані дві шикани для того, щоб уповільнити машини. Третя шикана була додана у 1981 році. Проте траса залишалася постійним предметом турботи про безпеку, в основному щодо прохідного на граничній швидкості повороту «Тамбурелло», який був дуже вибоїстим і мав небезпечно маленький простір між трасою і бетонною стіною, що захищає струмок, який протікає позаду неї. У 1987 році під час практики стався нещасний випадок з Нельсоном Піке, який через травму пропустив гонку. У Гран-прі Сан-Марино 1989 року Герхард Бергер розбив свою Феррарі на повороті «Тамбурелло» через відмову переднього антикрила. Машина загорілася після важкого зіткнення, яке фактично розкололо монокок, але, завдяки швидкій роботі пожежників та медиків, Бергер вижив і не отримав серйозних травм.

У 1994 році під час Гран-прі на автодромі сталася низка трагічних подій, через які той етап отримав назву «Чорний вік-енд»: Під час п'ятничної практики Рубенс Барікелло врізався в бордюр, машина ударилася об верх загороди з покришок і перекинулася, бразилець від удару знепритомнів. Він не був серйозно травмований. Під час суботньої кваліфікації австрієць Роланд Ратценбергер зіткнувся в лобову зі стіною у повороті «Вільнев» через відмову переднього антикрила і загинув на місці. На наступний день, коли легендарний триразовий чемпіон світу Айртон Сенна із загадкових причин проїхав у повороті «Тамбурелло» не звертаючи на 7-му колі. Він міг би бути не так сильно травмований від удару об стіну сам по собі, але частина підвіски, що відірвалася в результаті події, пробила шолом Сенни і вбила його. У цих двох незв'язаних пригодах кілька глядачів і механіків також були травмовані під час цього етапу змагань.

У відповідь на смерті Роланда Ратценбергера і Сенни були зроблені спроби щодо забезпечення безпеки траси. Розпрямлений поворот «Тамбурелло» був скорочений до затяжного повороту «зліва-направо» на 4-ій швидкості, і була додана гравійна пастка до обмеженого простору зовні повороту. «Вільнев», спочатку нешкідливий правий поворот на шостій передачі, що переходить в «Тоза», був перероблений у додатковий затяжний поворот на четвертій передачі, також з гравійної пасткою зовні повороту. У спробах зберегти деяку швидкість і характер колишньої траси важка шикана в «Аква Мінералі» була усунена, як і поворот, в якому розбився Барікелло. У 2007 році Гран-прі Сан-Марино було виключено з календаря Формули-1, а Гран-прі Сан-Марино 2006 року стало наразі останнім Гран-прі Формули-1 на трасі в Імолі.

Переможці Гран-прі на трасі в Імолі[ред.ред. код]

У 1980 році на трасі проводився Гран-прі Італії, з 1981 по 2006 — Гран-прі Сан-Марино.

Рік Пілот Конструктор Докладніше
2006 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
2005 Іспанія Фернандо Алонсо Рено Результати
2004 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
2003 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
2002 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
2001 Німеччина Ральф Шумахер Вільямс-БМВ Результати
2000 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
1999 Німеччина Міхаель Шумахер Феррарі Результати
1998 Великобританія Девід Култхард Макларен-Мерседес Результати
1997 Німеччина Гайнц-Гаральд Френтцен Вільямс-Рено Результати
1996 Великобританія Деймон Хілл Вільямс-Рено Результати
1995 Великобританія Деймон Хілл Вільямс-Рено Результати
1994 Німеччина Міхаель Шумахер Бенеттон-Форд Результати
1993 Франція Ален Прост Вільямс-Рено Результати
1992 Великобританія Найджел Менселл Вільямс-Рено Результати
1991 Бразилія Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
1990 Італія Рікардо Патрезе Вільямс-Рено Результати
1989 Бразилія Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
1988 Бразилія Айртон Сенна Макларен-Хонда Результати
1987 Великобританія Найджел Менселл Вільямс-Хонда Результати
1986 Франція Ален Прост Макларен-ТАҐ Результати
1985 Італія Еліо де Енжеліс Лотус-Рено Результати
1984 Франція Ален Прост Макларен-ТАҐ Результати
1983 Франція Патрік Тамбе Феррарі Результати
1982 Франція Дідьє Піроні Феррарі Результати
1981 Бразилія Нельсон Піке Бребхем-Форд Результати
1980 Бразилія Нельсон Піке Бребхем-Форд Результати

Галерея[ред.ред. код]

Автодром Енцо і Діно Феррарі
Imola2007.jpg Imola2008.jpg Imola-pitlane.jpg
Імола у 2007 році
Імола у 2008 році
Старий піт-лейн

Посилання[ред.ред. код]