Алан Шепард

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Алан Шепард

Алан Бартлет Шепард молодший (англ. Alan Bartlett Shepard, Jr.) — (18 листопада 1923, Деррі, Нью-Гемпшир, США — 21 липня 1998, Пеббл-Біч округ Монтерей, Каліфорнія, США) — американський астронавт, контр-адмірал ВМС США. Перший американець, що виконав суборбітальний космічний політ. Другий космічний політ Шепард виконав командиром космічного корабля Аполлон-14, посадочний модуль якого зробив посадку на поверхню Місяця.

5 травня 1961 року ракета «Редстоун 3» вивела космічний корабель-капсулу «Меркурій-3» («Фрідом 7») на балістичну траєкторію суборбітального польоту. Капсула з Аланом Шепардом на борту досягла висоти приблизно в 186,5 кілометрів і зробила посадку у водах Атлантичного ракетного полігону США за 486 кілометрів від точки старту.

З 31 січня по 9 лютого 1971 року Алан Шепард виконав свій другий космічний політ командиром «Аполлона-14», який став третьою успішною американською експедицією на Місяць.

Освіта[ред.ред. код]

Крім того, в 1951 р. Алан Шепард проходив навчання в школі морських льотчиків-випробувачів на авіабазі Патуксент Рівер, а в 1957 закінчив військово-морський коледж в Ньюпорті, штату Род-Айленд.

Кар'єра льотчика-випробувача ВМС[ред.ред. код]

В 1944 році, після закінчення Військово-морської академії США в Аннаполісі Алан Шепард став офіцером ВМС. Його першим призначенням був есмінець «Когсвелл» що служив в роки Другої світової війни в акваторії Тихого океану. Після закінчення війни Шепард почав навчатися фаху військово-морського льотчика, спочатку в містечку Корпус-Крісті штату Техас, а потім у Пенсаколі штату Флорида. Звання льотчика йому було присвоєно в 1947 році. У цій якості Шепард проходив службу у складі 42-ї винищувальної ескадрильї в Норфолке, штат Вірджінія та Джексонвілл штату Флорида. Він кілька разів служив на борту авіаносців що були розгорнуті в районі Середземного моря.

В 1950 р. Шепард вступив до Школи морських льотчиків-випробувачів на авіабазі Патуксент-Рівер в штаті Меріленд. Після її закінчення брав участь у льотних випробуваннях і роботах з отримання даних про освітленість і структури повітряних мас над територією Північної Америки, а також у експериментах з розробки системи заправки в повітрі для американських ВМС. Шепард брав участь у випробуваннях реактивного палубного винищувача McDonnell F2H Banshee і першої американської кутової злітної смуги авіаносця. Після свого призначення операційним офіцером у 193-ю винищувальну ескадрилью, що була підрозділом нічних винищувачів, у Моффет-Філді, штат Каліфорнія Алан Шепард здійснив два походи у західну частину Тихого океану на борту авіаносця «Оріскані».

Повторно повернувшись в Патуксент, Шепард активно брав участь у льотних випробуваннях палубних винищувачів McDonnell F3H Demon, Vought F-8 Crusader, Douglas F4D Skyray, Grumman F-11 Tiger. Він був призначений пілотом-випробувачем створюваного всепогодного палубного винищувача Douglas F5D Skylancer. П'ять місяців Шепард служив інструктором школи льотчиків-випробувачів. Пізніше — вступив до військово-морського коледжу в Ньюпорті, штату Род-Айленд по закінченні якого в 1957 році був призначений в штаб командувача Атлантичного флоту в якості офіцера готовності літаків.

Алан Шепард мав наліт більше 8000 годин, з них 3700 — на реактивних літаках.

Шепард на борту космічного корабля «Меркурій-3»

Кар'єра астронавта[ред.ред. код]

Шепард був одним з семи астронавтів відібраних НАСА в квітні 1959 року для польотів на кораблях «Меркурій». Найвищий професіоналізм і інші якості не тільки дозволили йому стати першим американським астронавтом [1]. Він був єдиним з астронавтів програми «Меркурій» що ступив на поверхню Місяця.

5 травня 1961 року ракета-носій «Редстоун 3» вивела космічний корабель-капсулу " Меркурій-3 „ («Фрідом 7») на балістичну траєкторію суборбітального польоту. Капсула досягла висоти приблизно в 186,5 кілометрів і зробила посадку в воду Атлантичного ракетного полігону США за 486 кілометрів від точки старту. Хоча політ і був суборбітальний, Шепард, на відміну від Гагаріна (чий політ був повністю автоматичним) мав можливість керувати кораблем і зробив в невагомості успішне маневрування. В історію увійшли слова Шепарда, сказані перед стартом «Редстоуна»: — «Не спартач, Шепарде» (англ. Don't fuck up, Shepard...); [2]

Після виконання польоту Шепард готувався в якості дублера Гордона Купера для польоту «Меркурій-Атлас 9». Наступним польотом Шепарда повинен був стати тридобовий політ «Меркурій-Атлас 10» («Фрідом 7-II»), призначений на жовтень 1963, однак 13 червня 1963 року він був скасований.

Після скасування польоту МА-10 Шепард був обраний командиром і пілотом для першого старту нового космічного корабля «Джеміні». Другим пілотом повинен був стати Томас Стаффорд. Алан приступив до тренувань, але на початку 1964, лікарі виявили у нього хворобу Меньєра (хвороба вуха, може порушувати роботу вестибулярного апарату), що призвело до його усунення від польотів практично до кінця 60-х років. Планованим екіпажем «Джеміні 3» стали Вірджил Гріссом та Джон Янг.

Після успішної операції і відновлення льотного статусу Шепард повернувся до активної підготовки до нових польотів.

Алан Шепард на поверхні Місяця

.

У віці 47 років, будучи на той час найстарішим астронавтом НАСА, Алан Шепард виконав свій другий космічний політ як командир «Аполлона-14», який став третьою успішною американською експедицією на Місяць ( 31 січня — 9 лютого 1971 року).

Пізні роки[ред.ред. код]

1971 року Алан Шепард був делегатом Генеральної Асамблеї ООН.

У 1994 р. спільно з двома журналістами він видав книгу «Moon Shot: The Inside Story of America's Race to the Moon» («Політ на Місяць: внутрішня історія американської місячної гонки»). Дікі Слейтона також зараховують до авторів цієї книги, але він помер раніше, ніж проект був закінчений і став автором тільки номінально. Цікаво, що у виданні книги 1994-го року розміщений колаж з декількох фотознімків, що показує Шепарда, що б'є на Місяці по м'ячу для гольф а (насправді цей епізод знімався тільки на телекамеру, і якість цієї зйомки значно гірше). За книгою був створений телевізійний міні серіал в 1994 році.

Алан Шепард помер 21 липня 1998 р. від лейкемії в госпіталі міста Пеббл-Біч (Каліфорнія). Через п'ять тижнів померла його дружина Луїза Шепард. Обидва були кремовані, і їх попіл був розвіяний над морем. У них було троє доньок і шестеро онуків [3].

Нагороди[ред.ред. код]

  • Нагороджений золотими медалями НАСА « За видатні заслуги» і медаллю За виняткові досягнення“, Космічною медаллю пошани Конгресу, медаллю де Лаво і медаллю імені Ленглі. У його честь названо нове крило планетарію в місті Конкорд. На честь Шепарда названо корабель «New Shepard» приватної аерокосмічної компанії «Blue Origin» (США).

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Базз Олдрін так пояснював в інтерв'ю журналістам, чому астронавт Алан Шепард став першим американцем в космосі: «Взагалі — сказав він — хотіли послати мавпу, але в НАСА прийшла купа листів на захист прав тварин, а на захист Шепарда не прийшло жодного листа. Ось він і полетів». Радіо "Свобода". Книжное обозрение з Мариною Ефимовой. 20.07.2009 (рос.)
  2. Alan Shepard, Deke Slayton, Moon Shot. Turner Publishing, Atlanta. 1994. ISBN 1-878685-54-6, Ch. 9, p. 111.
  3. НАСА: Біографія Алана Шепарда