Аостське герцогство
| Аостське герцогство італ. Ducato di Aosta фр. Duché d'Aoste | |||||
| |||||
| |||||
.jpg) | |||||
| Столиця | Аоста | ||||
| Мови | французька мова | ||||
| Релігії | Католицтво | ||||
| Форма правління | Герцогство | ||||
| Історія | |||||
| - Засновано | XI століття | ||||
| - Ліквідовано | 1766 | ||||
| Сьогодні є частиною | Валле-д'Аоста | ||||
Аостське герцогство (італ. Ducato di Aosta; фр. Duché d'Aoste) — спочатку графство, а згодом герцогство на півночі Італії під владою Савойського доіму, що існувало з початку XI століття до кінця XVIII, коли його незалежні інститути були об'єднані з інститутами князівства П'ємонтського князівства. Титул «герцог Аоста» продовжував використовуватися синами савойських монархів. Територія герцогства сьогодні є регіоном Валле-д'Аоста в Італії.
Історія[ред. | ред. код]
В X та на початку XI століть Аостським графством керували єпископи Аости. Однак після смерті єпископа Ансельма в 1026 році імрератор Конрад II забезпечив, щоб світська влада над важливою альпійською територією перейшла до шурина єпископа, його союзника Гумберта (Умберто) I Білорукого, а не залишалася прив'язаною до єпархії, яку очолив недружній Конраду племінник Ансельма Бурхард[1]. Син Гумберта Оттон (Одо) одружився з Аделаїдою Туринською і отримав владу над Туринською маркою[2]. У середині XIII століття імператор Священної Римської імперії Фрідріх II (з династії Гогенштауфенів) підніс статус графство до герцогства[3].
В 1561 році герцог Еммануїл Філіберт зробив французьку мову офіційною мовою герцогства[4], але воно зберегло свої власні традиційні інститути аж до 1766 року[5]. Герцогство отримало свого першого інтенданта в 1773 році, проте мало власну систему оподаткування до 7 жовтня 1783 року[6]. За словами Жана-Батіста де Тільє (помер у 1744 р.):
|
Герцогство Аоста завжди було державою, утворюючи єдине неподільне тіло. Сімдесят вісім церковних веж, точніше міст, селищ, парафій та окремих громад, які існують у Долині, є членами цієї держави. | 
|
Графи та Герцоги Аостські[ред. | ред. код]
Титул графа Аостського був частиною титулатури глави Савойської династії, починаючи з її родоначальника Гумберта I (20-і роки XI століття). У середині XIII століття імператор Священної Римської імперії Фрідріх II (з династії Гогенштауфенів) перетворив Аостську долину в герцогство. Регіон був частиною земель Савойського дому (окрім періоду французької окупації у 1539–1563). Герб Валле д'Аоста знаходився в гербі Савойського дому аж до об'єднання Італії 1870.
Під час Рісорджименто, титул «герцог Аостський» був частиною титулу спадкоємця сардинского престолу. Проте у 1845 титул був наданий синові спадкоємця (тобто, онукові правлячого тоді в П'ємонті короля Карла Альберта) — Амедею, 1-му герцогу Аостському.
Сьогодні Герцог Аостський (італ. Duca d'Aosta, фр. Duc d'Aoste) — титул голови Аостської гілки Савойського дому. Син Аймоне, герцога Аостського (короля Хорватії Томіслава ІІ) та Ірини, принцеси Грецької Амедео ді Савойя-Аостський — 5-й Герцог Аостський з 1948 по 2006 рік, претендент на трон Королівства Італії і герцог Савойський з 1983 року. Був титулярним королем Хорватії під ім'ям Звонимир II, принц Боснії і Герцеговини, воєвода Далмації, Тузли та Темуна з 1943 по 1945 рік.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Farrell-Vinay, Giovanna (2005), Welfare Provision in Piedmont, Health Care and Poor Relief in 18th- and 19th-century Southern Europe, Burlington: Ashgate, с. 250—88.
- Kain, Roger J.P. та ін. (1992), The Cadastral Map in the Service of the State: A History of Property Mapping, Chicago: University of Chicago Press.
- Rule, Martin (1883), The Life and Times of St. Anselm, Archbishop of Canterbury and Primate of the Britons, Vol. I, London: Kegan Paul, Trench, & Co., архів оригіналу за 14 травня 2022, процитовано 14 травня 2022
- Street, Jack D. (1998), The Independence of Savoy and Autonomy of the Valle D'Aosta, The French Review, Vol. 71, No. 3, с. 396—404.