Арн Окніцер
| Арн Окніцер | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народився |
1899 Окниця, Молдова | |||
| Помер |
1960 Чернівці, Українська РСР, СРСР | |||
| Діяльність | письменник | |||
|
| ||||
Арн (Арон) Окніцер (їд. אהרון אָקניצער справжнє прізвище Ройтман ; 1899, Окниця, Хотинський повіт, Бессарабська губернія ?) — бессарабський єврейський письменник. Писав на їдиші .
Життєпис[ред. | ред. код]
Арн Окніцер народився 1899 року в містечку Окниця, на кордоні Сороцького та Хотинського повітів Бессарабської губернії (тепер райцентр Окницького району Молдови), в родині м'ясника. Здобув традиційну єврейську освіту. Став переконаним толстовцем та вегетаріанцем. Деякий час жив у Бразилії (де почав публікувати літературно-критичні статті)[1], потім в Італії, де працював на будівництві, вивчив італійську мову і займався перекладом «Божественної комедії» Данте єврейською мовою . Після повернення з Італії оселився в Бухаресті, де в 1930-ті роки співпрацював з літератором Шлойме Біклем, входив до літературного об'єднання молодих бессарабських літераторів (Ершл Цельман, Срул Бронштейн, Іхіл Шрайбман, Зіше Багіш, Азріел Ройтман та інші). Відомий як блискучий стиліст, друкував відшліфовану, філігранну прозу в єврейських періодичних виданнях Бухареста.
Наприкінці 1930-х років Арн Окніцер опинився в центрі сумнозвісного судового розгляду.[2] У 1937 році у видавництві М. Вінчевського вийшла його перша книга прози «Євангеліше Мотивн» (Євангелічні мотиви). У тому ж році Окніцер був притягнутий до суду за підрив державних засад та комуністичну пропаганду. Власне сам факт видання єврейською мовою книги з новозавітною тематикою ставився йому у провину як святотатницький. На судових засіданнях військового трибуналу були присутні представники єврейської літератури міста на чолі з прозаїком Мойсеєм Альтманом та румунсько-єврейським письменником Урі Бенадором[en] . Останній переклав книгу румунською мовою і переслав переклад відомому румунському православному священику, теологу та літератору Гала Галактіону, перекладачеві Біблії на сучасну румунську мову. Галактіон особисто з'явився в залі суду і виступив з годинною промовою на захист підсудного, вихваляючи літературні якості книги і закликавши присяжних не тільки відпустити підсудного, а й вибачитися перед ним. Окніцер був виправданий того ж дня.[3]
Однак доступ до друку був тепер закритий і йому довелося повернутися до Окниці. Помер у Чернівцях (за деякими даними, у середині 1960-х років). Більшість рукописів письменника було втрачено у роки німецько-радянської війни .
Література[ред. | ред. код]
- А. Окніцер . עװאַנגעלישע מאָטיװן (євангеліше мотивн — євангелічні мотиви), М. Вінчевський: Бухарест, 1937.
- יחיאל שרײַבמאַן, זיבן יאָר מיט זיבן חדשים (Іхіл Шрайбман, зибм йор мит зибм хадошим — сім років. та евр., Ruxandra: Кишинеу, 2003.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Еврейский лексикон [Архівовано 2017-09-08 у Wayback Machine.]: Местом рождения упоминаются также Сокиряны.
- ↑ Aniversarea a 130 de ani de la naşterea lui Gala Galaction. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 4 вересня 2009.
- ↑ Marius Mircu, «Curaj, dragii mei, nu sunteţi singuri!» (рум.)[недоступне посилання]
