Беме Якоб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Якоб Беме
нім. Jakob Böhme
Ідеалізований портрет Беме у «Theosophia Revelata», 1730
Ідеалізований портрет Беме у «Theosophia Revelata», 1730
Дата народження 1575
Місце народження Альт-Зайденберґ, біля м. Герліц (Саксонія)
Дата смерті 17 листопада 1624(1624-11-17)
Місце смерті Герліц
Національність німець
Рід діяльності філософ, письменник-містик
Роки активності: 1612 — 1624
Magnum opus: «Аврора, або Зірниця, що сходить» (нім. Aurora: Die Morgenröte im Aufgang), 1612

Я́коб Бе́ме (нім. Jakob Böhme, *1575 — †17 листопада 1624) — німецький філософ-пантеїст, письменник-містик, що у своїй творчості зберіг тісний зв'язок з теологією.

Біографія[ред.ред. код]

Я.Беме народився в 1575 р. у містечку Альт-Зайденберґ неподалік від саксонського міста Герліц у міщанській родині. Замолоду був ревним лютеранином і до кінця життя лишався відданим християнському містицизмові.

Дім Беме у Герріці, в якому він жив у 1590-1610

Якоб Беме працював шевцем, доки, за переказами, у 1600 році не побачив містичне видіння, яке спонукало його до писання філософських творів. Пережите і свої ідеї він виклав у першому і основному творі, так ніколи і не дописаному, — «Аврора, або Зірниця, що сходить» (нім. Aurora: Die Morgenröte im Aufgang, 1612). Твір було засуджено як єретницький, але він набув поширення в перепичах. Автору ж міська влада суворо заборонила писати.

Втримавши 6-річне мовчання, Беме розпочав життя мандрівного філософа, створивши цілий шерег значних за обсягом псевдонаукових містичних трактатів.

Якоб Беме помер 17 листопада 1624 року у рідному Герліці. По смерті філософа противники знесли хрест на його могилі. Лише по роках містяни Герліца звели пам'ятник своєму видатному земляку.

Ідейна спадщина і вплив на розвиток філософії[ред.ред. код]

Пам'ятник Беме в Герліці

Я.Беме — філософ-самоучка. Він так і не створив стрункої і послідовної філософської системи. Свої діалектичні здогадки про суперечливу природу речей і світу в цілому він виражав за допомогою поезії, повної сумбурних образів і символів із християнства, астрології, алхімії і кабали.

У творах Беме нерідко звичайні викладки біблійніх переказів, підсилені релігійним маренням і мріями, інколи доповнені глибокими спостереженнями за природою речей.

Бог і природа, за Беме, перебувають у єдності, поза природою нічого не існує. В усьому на світі коріниться суперечливість, навіть у Богові є добре і лихе начала. Саме в цьому роздвоєнні Беме вбачав джерело світового розвитку.

Творчість Беме мала, а подекуди і має дотепер значний вплив на формування філософської думки. Безпосередній вплив ідей Беме можна вгледіти у творчості західно-європейських, зокрема, німецьких філософів-ідеалістів Гегеля і Шеллінґа.

Особливої популярності чимало псевдонаукових ідей Беме зажили в Російській імперії, зокрема в часи таємних товариств, зокрема і масонських лож, у 2-й пол. XVIII — у 1-й пол. XIX ст.ст. Переклади творів Беме поширювались у списках. Одним з відомих перекладачів був С.І. Гамалія.

Наприкінці XIX — на поч. ХХ ст.ст. і пізніше творча спадщина Я.Беме мала вплив на формування російської релігійної і містичної філософії, зокрема її вивчали М.Бердяєв і В. Соловйов.

Твори[ред.ред. код]

  1. Аврора, або Зірниця, що сходить (Aurora (Die Morgenröte im Aufgang)), 1612
  2. De tribus principiis (Beschreibung der Drey Göttliches Wesens), 1619
  3. Про потрійність людського життя (De triplici vita hominis (Von dem Dreyfachen Leben des Menschen)), 1620
  4. Фізіологія істинна (Psychologica vera (Vierzig Fragen von der Seelen)), 1620
  5. De incarnatione verbi (Von der Menschwerdung Jesu Christi), 1620
  6. Сім питань теософії (Sex puncta theosophica (Von sechs Theosophischen Puncten)), 1620
  7. Сім питань містики (Sex puncta mystica (Kurtze Erklärung Sechs Mystischer Puncte)), 1620
  8. Mysterium pansophicum (Gründlicher Bericht von dem Irdischen und Himmlischen Mysterio), 1620
  9. Informatorium novissimorum (Von den letzten Zeiten an P. Kaym), 1620
  10. Христософія (Christosophia (der Weg zu Christo)) ,1621
  11. Libri apologetici (Schutz-Schriften wider Balthasar Tilken), 1621
  12. Antistifelius (Bedenken über Esaiä Stiefels Büchlein), 1621
  13. Ingleich Vom Irrtum der Secten Esaiä und Zechiel Meths, 1622
  14. De signatura rerum, (Von der Geburt und der Bezeichnung aller Wesen), 1622
  15. Mysterium Magnum (Erklärung über das erste Buch Mosis), 1623
  16. Про милостивий вибір (De electione gratiae (Von der Gnaden-Wahl)), 1623
  17. Про Заповіт Христа (De testamentis Christi (Von Christi Testamenten)), 1623
  18. Quaestiones theosophicae (Betrachtung Göttlicher Offenbarung), 1624
  19. Tabulae principorium (Tafeln vln den Dreyen Pricipien Göttlicher Offenbarung), 1624
  20. Apologia contra Gregorium Richter (Schutz-Rede wider Richter), 1624
  21. Libellus apologeticus (Schriftliche Verantwortgung an E.E. RAth zu Görlitz), 1624
  22. Clavis (Schlüssel, das ist Eine Erklärung der vornehmsten Puncten und Wörter, welche in diesen Schriften gebraucht werden), 1624
  23. Epistolae theosophicae (Theosophische Send-Briefe), 16181624

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]