Бичкові
| Бичкові | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
| Amblyopinae Benthophilinae Gobiinae Gobionellinae Oxudercinae Sicydiinae |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
Бичко́ві (Gobiidae) — родина кісткових риб. Це одна з найбільших родин риб, яка налічує більше 2 тис. видів з більш як 200 родів.[1] У викопному стані відомі з нижнього еоцену. Більшість відносно малі, характерні розміри — менше за 10 см довжиною. До цієї родини входять найменші хребетні у світі — представники родів Trimmaton і Pandaka, які сягають максимальної довжини до 1 см. Також є відносно великі за розмірами бички, як-от види з родів Gobioides, або Periophthalmodon, що сягають більш за 30 см довжиною. Деякі мають значення для людини, як промислові види, а також як об'єкти живлення для важливих промислових риб, таких як тріска, пікша, камбали, та ін. Деякі види є об'єктами акваріумістики, як-от представники роду Brachygobius.
Зміст |
Характеристика [ред.]
Характерною рисою бичків є наявність черевних плавців перетворених на дископодібний присосок, що є результатом конвергентної еволюції. Бички використовують цей присосок щоб утримуватись на скелях і коралах; в акваріумах часто тримаються на на склі.
Мають два спинні плавці. У деяких видів, таких як представники підродини Benthophilinae, у дорослому стані відсутній плавальний міхур.
Екологія [ред.]
Основні види риб зосереджені на прибережних морських мілинах, включаючи припливову зону, коралові рифи і зарості водної рослинності, також дуже численні в солонуватих водах і лиманах, пониззя річок, мангрових заростях. В прісних водах відомо мало видів. Прикладом прісноводних бичків можуть бути азійські Rhinogobius, австралійські Chlamydogobius eremius, європейські Padogobius bonelli. Більшість з них живляться дрібними безхребетними, крупні види також живляться рибами, деякі споживають планктонні водорості.
Розмноження [ред.]
Бички прикріплюють свою ікру до субстрату, такому як гідрофіти, корали, каміння. Відкладають від п'яти до кількох сотен яєць. Після запліднення самець охороняє ікру від хижаків і вичищає від забруднення. личинки вилуплюються прозорими, забарвлення розвивається пілся того, як личинки знаходять відповідне середовище. Личинки деяких річкових видів спускають в дельти річок і естуарії, або навіть до моря, щоб потім повернутись до річок за кілька тижнів або місяців.[2]
Деякі бички з теплих вод досягають зрілості за місяць, але в холодних водах для цього потрібні до двох років. Тривалість життя бичків від одного року до десяти літ.[2] Деякі види бичків здатні змінювати стать із самиці на самця. У таких видів більшість особин народжується самицями, до гнізда одного самця ікру відкладають кілька різних самиць.[2]
Бички фауни України [ред.]
В Україні дуже поширені в Чорному і Азовському морях, в лиманах Північного Причорномор'я, в Дніпрі, Дністрі, Південному Бузі, Дунаї та інших річках, досить численні в усіх водосховищах.
Серед поширених в Україні видів слід розрізнити Понто-Каспійських бичків, таких як представників родів Babka, Benthophilus, Benthophiloides, Caspiosoma, Mesogobius, Neogobius, Ponticola, Proterorhinus, а також Середземноморських іммігрантів, таких як Aphia, Gobius, Knipowitschia, Pomatoschistus, Zosterisessor.
В Україні бичкові риби мають промислове значення. Відловлюються в Азовському морі, лиманах північно-західної частини Чорного моря. Найчастіше ловлять бичків кругляка, бабку, жабу, зеленчака.
Література [ред.]
- ↑ Froese R., Pauly D. (eds.) (2012). Родина "Gobiidae" на FishBase. Версія за May 2012 року.
- ↑ а б в Hoese, Douglas F. (1998). У Paxton, J.R. & Eschmeyer, W.N. Encyclopedia of Fishes. San Diego: Academic Press. с. 218–222. ISBN 0-12-547665-5.
Джерела [ред.]
- Miller P.J. (1986) Gobiidae. In: Whitehead P.J.P., Bauchot M.-L., Hureau J.-C., Nielsen J., Tortonese E. (eds.) Fishes of the North-eastern Atlantic and the Mediterranean, Vol. 3. UNESCO, Paris.
- Neilson M.E., Stepien C.A. (2009) Escape from the Ponto-Caspian: Evolution and biogeography of an endemic goby species flock (Benthophilinae: Gobiidae: Teleostei). Molecular Phylogenetics and Evolution, 52(1): 84-102.[1]
- Stepien C.A., Tumeo M.A. (2006): Invasion genetics of Ponto-Caspian gobies in the Great Lakes: a «cryptic» species, absence of founder effects, and comparative risk analysis. Biological Invasions, 8: 61-78.[2]