Бердянськ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Бердянськ
Berdiansk coa.png Berdyansk flag.gif
Герб Бердянська Прапор Бердянська
Вид на Бердянський порт
Вид на Бердянський порт
Бердянськ
Бердянськ на мапі України
Бердянськ на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Запорізька область
Район/міськрада Бердянська міськрада
Код КОАТУУ 2310400000
Засноване 1827
Статус міста з 1827 року
Населення 115 476 (01.03.2014)[1]
Агломерація Бердянська агломерація
Площа 82 км²
Густота населення 1408 осіб/км²
Поштові індекси 71100—71127
Телефонний код +380-6153
Координати 46°45′35″ пн. ш. 36°47′04″ сх. д. / 46.7597861° пн. ш. 36.784500° сх. д. / 46.7597861; 36.784500Координати: 46°45′35″ пн. ш. 36°47′04″ сх. д. / 46.7597861° пн. ш. 36.784500° сх. д. / 46.7597861; 36.784500
Водойма Азовське море, Бердянська затока, р. Берда
Міста-побратими Ля-Сейн Франція Франція, Лієпая Латвія Латвія, Поті Грузія Грузія, Лоуелл США США, Гліфада Греція Греція, Одинцово Росія Росія та ін.
День міста 17 вересня
Відстань
Найближча залізнична станція Бердянськ
До обл./респ. центру
 - залізницею 224 км
 - автошляхами 200 км
До Києва
 - залізницею 882 км
 - автошляхами 715 км
Міська влада
Адреса 71100, Запорізька обл., м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської Ради, 2
Веб-сторінка Міська рада
Міський голова Бакай Олексій Анатолійович
Колишні назви міста: Ново-Ногайськ, Осипенко

Бердя́нськ — місто обласного значення в Україні, на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Центр Бердянського району. Засноване 1827 року на місці рибальського поселення. Розвинулося на базі морського порту в затоці Бердянської коси. Навколишні лимани містять унікальні цілющі грязі. Морський, кліматичний і грязевий курорт.

Відстань до облцентру становить 200 км і проходить автошляхом Р37.

Географія[ред.ред. код]

Розташування і фізична географія[ред.ред. код]

У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500–1000 метрів та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.

На території міста знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник «Заплава річки Берда», що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (площа 215 га).

11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення».

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Північного Приазов'я помірно-континентальний, з тривалим сухим, жарким та з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0°С до 11,7°С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8°С.

За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить у зону з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні становить 467 мм. Переважаючими вітрами є вітри східних і північно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50 %. Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та припадає на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Кількість сонячних днів на рік становить у середньому 179 днів.

Історія[ред.ред. код]

Місто розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом.

Був повітовим центром Таврійської округи Української держави (1918), Бердянського повіту Таврійської губернії (до 20-х р.р.), окружним центром УСРР (1921–1922 р.р.), з того часу і до сих пір — районний центр.

Окупований силами Вермахту 7 жовтня 1941 року, визволений від нацистів — 17 вересня 1943 року (ця дата відзначається з 1994 року як День міста). За час німецької окупації був адміністративним центром Бердянського ґебіту.

Населення[ред.ред. код]

Динаміка чисельності населення[ред.ред. код]

Роки Населення (тис. осіб)
1838 3,2
1897 26,5
1913 35
1940 55
1976 117
1989 133
2001 122
2012 116,6

У 1897 році, склад населення: 858 дворян, 97 осіб духовного звання, 366 купців, більше 1000 іноземних підданців. Налічувалося близько 19 тис. робітників, ремісників, дрібних торговців і членів їхніх родин, 4815 селян.

Зайнятість[ред.ред. код]

Станом на 01.10. 2011 року середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в галузях економіки, склала 27,6 тис. осіб, у тому числі кількість працівників економічно активних підприємств — 23,5 тис. осіб, малих підприємств — 4,1 тис. осіб. За січень-вересень 2011 року середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 1 960,2 грн. або 114,4 % до рівня відповідного періоду 2010 року.

Райони міста[ред.ред. код]

Ландшафтно місто умовно можна розділити на 3 частині: Нижня частина міста, Нагірна та Коса.

Нижня частина складається з районів Центр (власне історичний Бердянськ), Колонія (місце мешкання німецьких колоністів на схід від Центру), рибальські прибережні райони Ліски (на захід) та Слобідка (на схід від центру міста).

Нагірна частина розташована на пагорбі, давньому морському березі, заселювалась від другої половини XX ст. і складається з районів АЗМОЛ, 8 березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко.

Косу поділяють на Ближню, Середню та Дальню, на якій збереглося рибальське селище.

Економіка[ред.ред. код]

Бердянськ є важливим промисловим центром у Приазов'ї. У місті розташовано близько 20 підприємств різних галузей: металообробки, харчової та нафтохімічної промисловостей, машинобудування[2]. Найбільшими серед них є:

Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ) за 2011 рік склали 1 632,4 млн грн., що становить 123,0 % до рівня 2010 року.

Інфраструктура[ред.ред. код]

Сфера послуг[ред.ред. код]

На території міста розташовано 2 417 об'єктів торгівлі, громадського харчування, сфери послуг. Функціонує 10 ринків та торговельних рядів, 1 — комунальної власності, 9 — приватної, з яких 2 — сезонного характеру.

Транспорт[ред.ред. код]

На 19 міських маршрутах працює 165 одиниць транспортних засобів. Функціонує десять служб легкового таксі, загальна кількість транспортних засобів — понад 500 одиниць.

У літній період додатково працюють сезонні маршрути з перевезення мешканців та гостей міста до місць масового відпочинку, з'єднуючи усі його мікрорайони з основними пляжами Бердянської коси та пляжу «Лазурний». Добре розвинена мережа міжміських та міжобласних автобусних маршрутів.

Значну роль у транспортній системі міста відіграє Азовське море. Бердянський порт добре відомий у світі як важливий морський порт Північного Приазов'я, куди заходять судна під прапорами багатьох країн.

Курорт[ред.ред. код]

Бердянськ — грязьовий і кліматичний курорт. У 2005 місто дістало статус курорту державного значення. Лимани й солоні озера, розташовані біля гирла ріки Берда на початку Бердянської коси, містять унікальні цілющі грязі та мінеральні джерела.

Основні лікувальні фактори: грязі та ропа лиманів, таласотерапія.

Показання: захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічні, органів дихання нетуберкульозного походження.

Освіта[ред.ред. код]

Вища освіта[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Території та об'єкти природно-заповідного фонду[ред.ред. код]

Заклади культури і мистецтва[ред.ред. код]

Музей історії міста Бердянська

Історико-культурні пам'ятки[ред.ред. код]

  • Пам'ятник на честь загиблих моряків Азовської флотилії
  • Пам'ятник на честь загиблих воїнів-рибалок
  • Пам'ятник на честь 150-річчя Бердянського порту

Історико-архітектурні споруди[ред.ред. код]

  • Житловий будинок купця Ісаєва, поч. XX ст.
  • Житловий будинок хліботорговця Куппа
  • Будинок міського 4-класного училища, 1911 р.
  • Будинок чоловічої гімназії є національною пам'яткою по вулиці Петра Шмідта, в якій 1876–1880 роки навчався Петро Шмідт

Традиційні свята та фестивалі[ред.ред. код]

  • Міський фестиваль народної творчості «Зорецвіт»
  • Регіональний фестиваль національних культур «Джерела рідного краю»
  • Всеукраїнський фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ»
  • Регіональний фестиваль виконавців східного танцю «Экспресс с востока»
  • Міжнародний пленер ім. І. Бродського «Художник і місто»

Відомі уродженці[ред.ред. код]

Див. також Категорія:Уродженці Бердянська

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]