Бердянськ
Бердя́нськ — місто обласного значення в Україні, на півдні Запорізької області, на північному узбережжі Азовського моря. Центр Бердянського району. Засноване 1827 року на місці рибальського поселення. Розвинулося на базі морського порту в затоці Бердянської коси. Навколишні лимани містять унікальні цілющі грязі. Морський, кліматичний і грязевий курорт.
Відстань до облцентру становить 200 км і проходить автошляхом Р37.
Зміст |
Географія [ред.]
Розташування і фізична географія [ред.]
У геологічному відношенні місто розташоване на схилі Українського кристалічного щита, що заглиблюється на 500–1000 метрів та Причорноморської западини. Для міста характерний рівнинний ландшафт, який представлений Приазовською рівниною, а також сучасною терасою Азовського моря та Бердянською косою. Малопідвищений хвилястий рельєф верхньої, нижньої частини міста та Бердянської коси сприяє соціально-економічному розвитку міста.
На території міста знаходяться об'єкти природно-заповідного фонду: загальнодержавний ландшафтний заказник «Заплава річки Берда», що розташований на Бердянській косі (площа 564 га); заказник місцевого значення «Оголовок Бердянської коси» (площа 215 га).
11 січня 2005 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про оголошення природних територій міста Бердянська Запорізької області курортом державного значення».
Клімат [ред.]
Клімат Північного Приазов'я помірно-континентальний, з тривалим сухим, жарким та з великою кількістю сонячних днів літом, і короткою, малосніжною, м'якою, з частими відлигами зимою. Середньорічна температура повітря змінюється від 8,0°С до 11,7°С, у середньому за багаторічний період вона становить 9,8°С.
За кількістю атмосферних опадів місто Бердянськ входить у зону з недостатнім зволоженням. Середня річна сума опадів у регіоні становить 467 мм. Переважаючими вітрами є вітри східних і північно-східних румбів, повторюваність яких становить 40-50 %. Поява льоду відбувається пізніше, ніж на інших узбережжях Азовського моря та припадає на початок січня. Льодовий покрив тримається до середини березня. Кількість сонячних днів на рік становить у середньому 179 днів.
Історія [ред.]
Місто розвинулося від маленького поселення та пристані, побудованої в 1673 році запорізькими та азовськими козаками, до досить великого міста обласного значення, що є великим транспортним вузлом і відомим курортом.
Був повітовим центром Таврійської округи Української держави (1918), Бердянського повіту Таврійської губернії (до 20-х р.р.), окружним центром УСРР (1921–1922 р.р.), з того часу і до сих пір — районний центр.
Окупований силами Вермахту 7 жовтня 1941 року, звільнений — 17 вересня 1943 року (з 1994 року — День міста).
Населення [ред.]
Динаміка чисельності населення [ред.]
| Роки | Населення (тис. осіб) |
|---|---|
| 1838 | 3,2 |
| 1897 | 26,5 |
| 1913 | 35 |
| 1940 | 55 |
| 1976 | 117 |
| 1989 | 133 |
| 2001 | 122 |
| 2012 | 116,6 |
У 1897 році, склад населення: 858 дворян, 97 осіб духовного звання, 366 купців, більше 1000 іноземних підданців. Налічувалося близько 19 тис. робітників, ремісників, дрібних торговців і членів їхніх родин, 4815 селян.
Зайнятість [ред.]
Станом на 01.10. 2011 року середньооблікова чисельність працівників, зайнятих в галузях економіки, склала 27,6 тис. осіб, у тому числі кількість працівників економічно активних підприємств — 23,5 тис. осіб, малих підприємств — 4,1 тис. осіб. За січень-вересень 2011 року середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, склала 1 960,2 грн. або 114,4 % до рівня відповідного періоду 2010 року.
Райони міста [ред.]
Ландшафтно місто умовно можна розділити на 3 частині: Нижня частина міста, Нагірна та Коса.
Нижня частина складається з районів Центр (власне історичний Бердянськ), Колонія (місце мешкання німецьких колоністів на схід від Центру), рибальські прибережні райони Ліски (на захід) та Слобідка (на схід від центру міста).
Нагірна частина розташована на пагорбі, давньому морському березі, заселювалась від другої половини ХХ ст. і складається з районів АЗМОЛ, 8 березня, Скловолокно, АКЗ, Сільгосптехніка, Військове містечко.
Косу поділяють на Ближню, Середню та Дальню, на якій збереглося рибальське селище.
Економіка [ред.]
Бердянськ є важливим промисловим центром у Приазов'ї. У місті розташовано близько 20 підприємств різних галузей: металообробки, харчової та нафтохімічної промисловостей, машинобудування[2]. Найбільшими серед них є:
- ПАТ «АЗМОЛ»
- ПрАТ «Азовкабель»
- ТзОВ «Азовгідромаш»
- ДП «Бердянський завод сільгосптехніки»
- ПАТ «Бердянські жниварки»
- ПАТ «Бердянський хлібокомбінат»
Обсяги реалізованої промислової продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах підприємств (без ПДВ) за 2011 рік склали 1 632,4 млн. грн., що становить 123,0 % до рівня 2010 року.
Інфраструктура [ред.]
Сфера послуг [ред.]
На території міста розташовано 2 417 об'єктів торгівлі, громадського харчування, сфери послуг. Функціонує 10 ринків та торговельних рядів, 1 — комунальної власності, 9 — приватної, з яких 2 — сезонного характеру.
Транспорт [ред.]
На 19 міських маршрутах працює 165 одиниць транспортних засобів. Функціонує десять служб легкового таксі, загальна кількість транспортних засобів — понад 500 одиниць.
У літній період додатково працюють сезонні маршрути з перевезення мешканців та гостей міста до місць масового відпочинку, з'єднуючи усі його мікрорайони з основними пляжами Бердянської коси та пляжу «Лазурний». Добре розвинена мережа міжміських та міжобласних автобусних маршрутів.
Значну роль у транспортній системі міста відіграє Азовське море. Бердянський порт добре відомий у світі як важливий морський порт Північного Приазов'я, куди заходять судна під прапорами багатьох країн.
Курорт [ред.]
Бердянськ — грязьовий і кліматичний курорт. У 2005 місто дістало статус курорту державного значення. Лимани й солоні озера, розташовані біля гирла ріки Берда на початку Бердянської коси, містять унікальні цілющі грязі та мінеральні джерела.
Основні лікувальні фактори: грязі та ропа лиманів, таласотерапія.
Показання: захворювання опорно-рухового апарату, нервової системи, гінекологічні, органів дихання нетуберкульозного походження.
Освіта [ред.]
Вища освіта [ред.]
- БДПУ — Бердянський державний педагогічний університет[3], вул. Шмідта, 4
- АРІУ — Азовський регіональний інститут управління
- БУМіБ — Бердянський університет менеджменту та бізнесу
Культура [ред.]
Території та об'єкти природно-заповідного фонду [ред.]
- Парк ім. Шмідта
- Острови Малий, Великий Дзензик та архіпелаг Астапіха
- Ландшафтний заказник «Заплава річки Берда»
- Ландшафтний заказник «Оголовок Бердянської коси»
- «Дальні Макорти»
- Вікове дерево горіху грецького
Заклади культури і мистецтва [ред.]
- Бердянський краєзнавчий музей
- Філія Бердянського краєзнавчого музею — музей «Подвиг»
- Філія Бердянського краєзнавчого музею — меморіальний будинок-музей П. П. Шмідта
- Філія Бердянського краєзнавчого музею — Музей історії міста Бердянська
- Бердянський художній музей ім. І. І. Бродського
- Бердянська міська централізована бібліотечна система
- Міський палац культури Бердянської міської ради
- Бердянський підлітковий зоологічний клуб «Неон»
- Бердянський центр культури і мистецтв
- Бердянський центр культури і дозвілля «Софіт»
Історико-культурні пам'ятки [ред.]
- Пам'ятник на честь загиблих моряків Азовської флотилії
- Пам'ятник на честь загиблих воїнів-рибалок
- Пам'ятник на честь 150-річчя Бердянського порту
Історико-архітектурні споруди [ред.]
- Житловий будинок купця Ісаєва, поч. XX ст.
- Житловий будинок хліботорговця Куппа
- Будинок міського 4-класного училища, 1911 р.
- Будинок чоловічої гімназії є національною пам'яткою по вулиці Петра Шмідта, в якій 1876–1880 роки навчався Петро Шмідт
Традиційні свята та фестивалі [ред.]
- Міський фестиваль народної творчості «Зорецвіт»
- Регіональний фестиваль національних культур «Джерела рідного краю»
- Всеукраїнський фестиваль дитячої творчості «Топ-Топ»
- Всеукраїнський фестиваль дитячої і юнацької творчості «Азовські вітрила»
- Регіональний молодіжний фестиваль хіп-хоп культури «Водоворот»
- Регіональний фестиваль виконавців східного танцю «Экспрессия востока»
- Бердянський Міжнародний кінофестиваль
- Міжнародний пленер ім. І. Бродського «Художник і місто»
Відомі уродженці [ред.]
- Абакумов Ігор — бельгійський велосипедист;
- Вертипорох Володимир Іванович — радянський розвідник, генерал-майор;
- Конкін Михайло Парфентійович — Герой Радянського Союзу;
- Корнієнко Тиміш Никанорович — обозний 1-ї бригади 4-ї Київської дивізії Армії УНР, Герой Другого Зимового походу;
- Куриленко Ольга Костянтинівна — фотомодель;
- Лисенко Федір Остапович — український геолог;
- Хавкін Володимир Аронович — мікробіолог; створив першу у світі вакцину проти чуми і холери;
- Чернишова Лідія Дем'янівна — українська радянська артистка балету.
Див. також Категорія:Уродженці Бердянська
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Бердянськ |
- Бердянськ - Інформаційно-пізнавальний портал | Запорізька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том - Історія міст і сіл Української РСР. Запорізька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 765 с.)
- Інвестиційний паспорт м. Бердянська на сайті Бердянської міської ради
- Інформаційний портал міста Бердянськ
- Сайт міста Бердянська
- Телефонний і адресний довідник міста Бердянська
- Сайт Бердянської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3
- Сайт Бердянської спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземних мов № 16
- Азовленд. Ігор Петренко. // Укр. тиждень
- Фотополювання. Бердянськ
Примітки [ред.]
|
||||||||||||||
|
||||||||
|
||||||||||
|
|||||||||||
|
|||||
|
|||||||||||
